Дід Мороз-рекордсмен — 60 років в образі

Одягнутий у довжелезну шубу та теплу шапку, із хитруватим та добрим поглядом, розкішною білою бородою та у супроводі чарівної Снігуроньки. Таким щороку на Новорічне свято до українців приходить Дід Мороз-рекорд­смен Михайло Безпалько. Нині на рахунку цього талановитого актора Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка — понад півтисячі зіграних ролей в образах Діда Мороза, Морозенка, Морозка. Останні ж 25 років пан Михайло ще й одягає ризу святого Миколая. Напередодні Нового року «Вістям» пощастило поспілкуватися із унікальним митцем.

РІДНІ ЗВИКЛИ

— Михайле Антоновичу, за найбільшу кількість зіграних ролей в образі Діда Мороза Ваше ім’я занесене до Національного реєстру рекордів України. Подейкують, аж понад 300 разів Ви одягали шубу дідуся-чарівника!

— Значно більше — понад 500! Порахуйте самі: у 2017-му виповниться рівно 60 років, як я став Дідом Морозом. Цьогоріч відзначив іще й 25-ту річницю як граю святого Миколая. Раніше ж святкували від 25 грудня до 10 січня. Тож, як уберешся у казковий костюм у грудні, то аж наступного року знімаєш! Ось так. За день по 10-12 виступів мав. А скільки довелося вітати колективи на підприємствах.

— То Ви самі збилися з рахунку?

— Авжеж, облік Снігурка не веде (усміхається). Шкодую трохи, що раніше не додумався цього робити, та на все потрібен час. А у Діда Мороза у Новий рік його немає.

— Певно, зустрічаєте свято не вдома?

— Так, мої рідні вже звикли до цього. Проте я не з тих Дідів Морозів, що чарку приймають та добре закушують. Тоді казковий герой утрачає свою чарівність, його не тільки діти — дорослі не поважатимуть.

БЕЗ ТРАФАРЕТУ

— Коли вперше взяли до рук чарівний посох? Як це було?

— Починав я 19-річним хлопцем. У нас у театрі Діда Мороза грав уже немолодий актор, якось він сказав: «Я вже втомлююся, тож, сину, настав час тобі одягти шубу!» Й благословив мене. Спочатку було складно. Я ж іще юнак, а тут треба вес­ти себе як старезний дідуган. Дітей важко обдурити, перед ними не сфальшивиш. Та згодом «оперився» і вжився в образ новорічного чарівника.

— Які складнощі цієї ролі?

— Багато часу проводиш на ногах, одягнений у теплий одяг, тож інколи, коли повертаєшся додому, хоч витискай. Крім того, сідає голос — бо треба гучно розмовляти. Але трохи відпочинеш, чаю вип’єш, пігулки від болю в горлі ковтнеш — і далі продовжуєш працювати. З дітворою ж треба бути щирим і правдивим.

— Сьогодні ширяться пропозиції замінити Діда Мороза святим Миколаєм.

— Не розумію цього. Новий рік із Дідом Морозом іще задовго до Радянського Союзу святкували. Образ Мороза, Морозенка — у піснях, думах, казках. Він — балагур, веселун, швидкий на вигадки. А святий Миколай — то вже духовна особа, вольностей образ не дозволяє!

— У чому вершина майстерності акторської гри Діда Мороза, де його ідеал?

— Не можна окреслити, хто кращий, хто гірший. Для цього героя немає трафарету. Тож кожен актор щось вносить своє, має власний секрет.

СРІБНЕ ПАВУТИННЯ

— Михайле Антоновичу, в чому Ваш секрет популярності? Чи це таємниця?

— Я обожнюю дітей, от і дорослих полюбляю вітати. Маю гарну програму: пісні, приказки тощо. У мене чарівна Снігурка. Вона дуже приваблива та дотепна. Тож легко працювати. Знаєте, коли є гарна Снігурка, для Діда Мороза — це 50% успіху, а може, й більше (усміхається).

— А яка вона — «гарна Снігурка»?

— Приємна зовні, кмітлива, дотепна, винахідлива… Скажу, як справжній Дід Мороз: гарна Снігуронька — мов те срібне павутиння. Знаєте, що таке «срібне павутиння»? Це коли павук сплітає свою сітку, а вранішня роса падає на це павутиння, і сонце дає сріблястий відблиск… Саме такою повинна бути Снігуронька! Та ще й — розумницею. Моя — велика розумниця. Я виходжу перший, потім вона — з піснею. Коли ще бувають іноземці, вона пісню виконує й на англійській мові. Тож після такої талановитої онуки мушу трохи «попотіти», щоби гос­ті звернули увагу й на Діда Мороза.

НЕСТАЧА ­ПОДАРУНКІВ

— Чим відрізняються нинішні новорічні ялинки від тих, які раніше проводили?

— Це питання задають часто. Не сприймаю нині тенденцію на «роздягання» Діда Мороза та Снігуроньки. Це — ганебне явище, коли вони не як казкові герої, а як із «Плейбою». Загалом же діти та дорослі зазвичай слухають гарно, як і раніше, ось тільки інколи не маємо чим віддячити малечі. Нині на новорічні ранки виділяється менше коштів. За радян­ських часів бувало таке, що більше роздавали подарунків, ніж проводили святкових заходів. Зараз усе змінилося. Яке то розчарування, коли батьки приводять дитинку на свято, а Дід Мороз не може потішити її подаруночком! Дивишся у ті оченята, а у торбинці вже нічого немає. Пригадую такий випадок, коли подарунки до театру привезли невчасно. І декількох не вистачало. То що я почав робити? Я діточкам сказав, що у мене ялинка непроста, чарівна й на ній — іграшки чудові, й хто отримає цю іграшку, то рівно о 12-й годині із неї полине музика та казка. І діти вірили. А якось мені принесли п’ять пачок морозива і ми їх подарували малюкам. Сплинув час, зуст­річаю батька однієї дівчинки, той каже: «Дитина зберігає паличку від морозива: лягає й суне в ротик та смокче, лише так засинає». Ось такі чудеса трапляються (усміхається)!

— Як сприймають сьогодні Діда Мороза на вулиці. Ви ж і Тернополем час­то ходите, вітаєте людей?

— Молодь нині доб­розичлива. Проте часто пропонують випити шампанського. Та я відповідаю, що не можна, пояснюю: «Якби я зараз був п’яний, то як би Ви до мене поставились?» Вони кажуть: «Погано». Й прохають сфотографуватися. На це я погоджуюся. Скільки тих світлин уже зроблено! Стараюся завжди гарно виглядати, бути охайним.

— Кажуть, Ви самі шиєте собі костюми?

— Був випадок, що у мене костюм Діда Мороза вкрали. Тож купив тканину й сам пошив, аби ввечері приїхати на захід уже в новому вбранні. Також ризу святого Миколая власноруч зробив, а митру створив на кшталт головного убору священнослужителя, попередньо порадившись зі священиком. Узагалі, перш ніж грати святого Миколая, я багато обмірковував, розмовляв зі служителями церкви.

— Хтось із родини пішов Вашим шляхом?

— Так, онук, він теж обрав професію актора. Ще рік тому відмов­лявся, коли я запропонував долучитися до новорічної справи. А ось цьогоріч подорослішав, уже добре виходить.

— Що побажаєте українцям у Новому році?

— Бажаю щастя, вдачі та добра. Робіть самі добро і воно обов’язково повернеться! Щоб завжди ви були щирі і жили у злагоді та мирі!

АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО ІЗ АРХІВУ МИХАЙЛА БЕЗПАЛЬКА


Метки: , , ,