Дніпрянин створив незвичайний екскурсійний клуб

На початку весни в Дніпрі з’явився екскурсійний клуб з однойменною назвою. Його засновник — Віктор Єкшов, історик та просвітянин, називає свою справу не так туристичною, як культурницькою діяльністю. Він об’єднує навколо себе дніпрян, котрі не тільки цікавляться історією міста, а й прагнуть побачити, пізнати її з української точки зору. В ексклюзивному інтерв’ю «Вістям» пан Віктор розповів, як виникла ідея створення екскурсійного клубу та про маршрути його мандрівок.

НАДИХНУВ ЛЬВІВ

— Вікторе, як виникла ідея екскурсійного клубу?

— Мене неабияк вразило знайомство зі Львовом, особливо туристичний підхід до міста: там ви маєте можливість безкоштовно отримати мапу з усіма місцевими цікавинками, а екскурсії, піші та автобусні, відбуваються щогодини упродовж року. На будь-який смак та потреби! Подумалося тоді: а чому б так не створити в Дніпрі? Розумію, що в нас немає стіночок XVII століття на кожному кроці, але ж є своя історія з власною специ­фікою, і того, що є в нас, немає в інших містах. Коли повернувся зі Львова до Дніпра, за три дні окреслив план дій щодо створення екс­курсійного клубу. Але, на жаль, минув цілий рік, перш ніж почав його втілювати в життя.

— Чим Ви керуєтеся, коли обираєте маршрути?

— Колись мені здавалося, що я добре знаю історію Дніпра. Тепер, розробляючи екскурсії, розумію, що є ще чимало незвіданого. Наше місто складається з калейдоскопу подій різних часів. Один район за історичним вмістом може кардинально відрізнятися від іншого! Завжди намагаюся відшукати розповіді людей, життя яких може слугувати прикладом для нас сьогодні. Бо історія Дніпра — це не тільки архітектура різних епох, а, в першу чергу, життя тих, які свого часу тут щось робили. Дуже допомагають люди різних сфер культури, які долучаються до екскурсій і яким є що розповісти. Так, у Дніпрі з’являються мандрівки — культурно-пізнавальні подорожі, під час яких ми можемо десь побувати й поспілкуватися з цікавими представниками нашого краю. Я вважаю, що таким чином формується культура містянина.

РЕЙТИНГ ЦІКАВИНОК

— Які мандрівки учасники клубу вже здійснили?

— Минуло лише чотири місяці, а ми вже побували на Кодацькій та Новобогородицькій фортецях разом із професійним археологом, відвідували музеї археології ДНУ та медичної академії, заводський музей «Євразу», музей у Старих Кодаках. Заміські мандрівки допомагають нам більше дізнатися про давню історію Дніпра. Зараз це дуже актуально, адже точаться дискусії про передатування літочислення міста. Ті, хто вже бував на наших пізнавальних екскурсіях, — у курсі справи. Я бачу, як змінилося місто за останні три роки. Нині приходить молодь, якій цікаве її оточення, яка хоче отримувати відповіді на те, чому все відбувається саме так, а не інакше.

— Якби Ви складали рейтинг найцікавіших місць Дніпра та області, вартих уваги місцевих мешканців і туристів, які пам’ятки увійшли б до нього?

— Їх було б багато. Це й величні палаци, гарні та занедбані. Яскраві фонтани, якими може пишатися наше міс­то. Мости — як оригінальні інженерні споруди. Старовинні парки, насичені призабутою історією. Незвичні пам’ятники радянської доби. Це й новітні мурали, й оригінальні спеціалізовані музеї Дніпра… Намагаюся поєднати  усе це у своїх екскурсіях.

Мандри країною

— Ви чимало нового відкриваєте містянам на екскурсіях, а що невідоме й несподіване самі для себе дізналися про місто, область, країну?

— Нещодавно побував на Мавринському майдані в межах області — у складі харківських туристів. Тобто, це харків’яни знайомили мене з рідним краєм. Вони молодці! Харківська ініціатива інтелектуальних мандрівок за кілька років охопила практично усі райони своєї області. Є над чим замислитися й чого повчитися. Я народився у Дніпропет­ровську, але школу закінчував у Росії, в Західному Сибіру (так склалися сімейні обставини). Пізніше повернувся в рідне місто і вступив на історичний факультет ДНУ. Упродовж 17 років, працюючи зі стародавніми джерелами та більш сучасними документами, я вже у свідомому віці поступово відкривав напрочуд багату, дивовижно яскраву, безмежно глибоку й по-південному гарячу історію України. Минуло, мабуть, років десять, перш ніж я відійшов від російсько-імперського сприйняття історії. Але для цього потрібно було поманд­рувати країною. Тільки подорожуючи, ви поступово починаєте розуміти, наскільки багата в духовному, культурному, природному різноманітті українська земля!

— Ви проводите екскурсії винятково українською мовою, хоч почали говорити нею відносно недавно. Коли і як забажали вивчати мову?

— Мову знав у дитинстві. Але у Сибіру українській мові місця не знайшлося. Я вивчав її в університеті, та практики спілкування навколо мене довго не існувало. Вона з’явилася, тільки коли десять років тому прийшов працювати до садиби Дмитра Яворницького. Перша його завідувачка — Ангеліна Перкова — навчила мене поваги до людини, яка приходить до тебе, аби отримати відповіді на свої запитання. Україномовні дівчата-колежанки та постійні свідомі відвідувачі музею створювали відповідне щоденне мовне поле… Зараз, як ніколи, у нас є шанс підняти українську культуру. Екскурсійний клуб «Дніпро» — це лише маленький фрагмент діяльності на цьому шляху. Намагаюся лише, щоб цей фрагмент був яск­равий. Я відчуваю віддачу, бачу, що людям цікаво, тож хочеться зробити ще більше корисного у цій сфері. Тому — тільки українська. Вона повинна звучати в Дніпрі, бо так було і в минулі епохи.

НАТАЛЯ РЕКУНЕНКО