Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Згідно зі ст. 685 Цивільного кодексу продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та/або упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання. Обов’язок передання товару у тарі та/або упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та/або упакування. Товар повинен бути переданий у тарі та/або упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності — способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та/або упаковки.

Відповідно до п. 2 Порядку № 224 упаковка — технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень і втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля — від забруднень. Основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару, називать тарою.

Правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та/або упаковку установлено нормами ст. 686 Цивільного кодексу. Так, якщо продавець передав покупцеві товар без тари та/або упаковки чи в неналежних тарі та/або упаковці-, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та/або упаковці або заміни неналежних тари та/або упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов’язання чи характеру товару, або пред’явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (правові наслідки передання товару неналежної якості установлено нормами ст. 678 зазначеного Кодексу).

ПРИДБАННЯ ТАРИ

Розглянемо нюанси обліку операцій з придбання тари, яка відноситься у бухгалтерському обліку до запасів. Якщо підприємство придбало тару, що відноситься до запасів, то воно оцінює її за первісною вартістю відповідно до п. 8 ПБО 9.

При оприбуткуванні тари на підприємстві слід правильно визначити бухгалтерський рахунок та субрахунок, на яких вестиметься облік таких активів.

Облік наявності та руху тари, яка відноситься до запасів, а також тарних матеріалів (тобто матеріалів і деталей, призначених для виготовлення тари та її ремонту, зокрема деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова тощо) відповідно до пп. 6.2 Методичних рекомендацій № 2 може вестися на:

  • субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» до рахунку 20 «Виробничі запаси» — всіма підприємствами, окрім підприємств, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням. В Інструкції № 291 уточнюється, що на цьому субрахунку відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту;
  • рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — підприємствами, що використовують тару для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей. Згідно з Інструкцією № 291 на цьому рахунку ведеться облік, зокрема, господарського інвентарю;
  • субрахунку 284 «Тара під товарами» до рахунку 28 «Товари» — підприємствами, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням. На цьому субрахунку відповідно до Інструкції № 291 ведеться облік наявності й руху тари під товарами й порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами (групами) тари й цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден, з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції не відносяться до тари і відображаються на субрахунку 201 «Сировина й матеріали» (Інструкція № 291 та пп. 6.2 Методрекомендацій № 2).

При придбанні тари платник податку нараховує податковий кредит з ПДВ. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу,

протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

  • придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
  • придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних заробів; у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
  • ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Проте в окремих випадках платник податку, який придбав тару, може бути зобов’язаний нарахувати крім податкового кредиту також податкові зобов’язання. Це він зобов’язаний буде зробити, якщо така тара, наприклад, призначається для використання або починає використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку (докладніше про це — у п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу).

РЕМОНТ

Тара, яка використовується підприємством в господарській діяльності, може зазнавати ушкоджень (особливо багаторазового використання). Якщо це економічно доцільно, то підприємство здійснює ремонт такої тари. Згідно з п. 19 ПБО 16 витрати на ремонт тари відносяться до витрат на збут і відповідно відображаються на рахунку 93 «Витрати на збут».

 ВИБУТТЯ

При відпуску тари у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка її вартості здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (п. 16 ПБО 9, пп. 6.3 Методрекомендацій № 2).

ВАРТІСТЬ ТАРИ ПРИ ВИБУТТІ ЗГІДНО З ПП. 6.4 МЕТОДРЕКОМЕНДАЦІЙ № 2 ВКЛЮЧАЄТЬСЯ ДО:

  • виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовусться для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва
  • витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах
  • собівартості реалізованих виробничих запасів, якщо її вартість не включена до первісної вартості реалізованої готової продукції, інших запасів, зазначена в супровідних документах окремою позицією і оплачена покупцем окремо

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних ПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу.

Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Операція з продажу тари, яка відноситься у бухгалтерському обліку до запасів, впливає на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних ПБО або МСФЗ, у тому звітному періоді, в якому відображаються доходи від реалізації цієї тари та витрати, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому нараховані від продажу тари доходи збільшують фінансовий результат до оподаткування, а витрати у сумі собівартості (балансової вартості) реалізованої тари зменшують цей показник.

Податок на додану вартість

Операції з постачання товарів (у тому числі тари), місце постачання яких розташоване на митній території України, є об’єктом оподаткування ПДВ (п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу). Таким чином, при постачанні тари платник податку (постачальник) повинен нарахувати податкове зобов’язання з ПДВ.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком:

  • товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
  • газу, який постачається для потреб населення.

Таким чином, у разі здійснення операцій з продажу тари при визначенні бази оподаткування платник ПДВ повинен, зокрема, враховувати, чи була ця тара раніше ним придбана в інших осіб або ж самостійно виготовлена. Про особливості оподаткування ПДВ тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), йтиметься у наступному розділі цієї статті.

ОПЕРАЦІЇ ЗІ ЗВОРОТНОЮ (ЗАСТАВНОЮ) ТАРОЮ

Взаємовідносини відправників і одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання регулюють, зокрема, Правила № 15.

Згідно з п. З цих Правил після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов’язковому поверненню, якщо інше не передбачено цими Правилами або договором.

Звернемо увагу на юридичні аспекти, які слід враховувати при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій зі зворотною тарою.

РІЧ ЗГІДНО ЗІ СТ. 184 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ МОЖЕ БУТИ ВИЗНАЧЕНА:

  • індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Наприклад, металевий контейнер, який має індивідуальний серійний номер, завдяки якому його можна вирізнити з інших подібних контейнерів, вважається річчю незамінною

  • родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві всім речам того самого роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Тара, яка відноситься до запасів (наприклад, скляні пляшки, картонні або дерев’яні ящики тощо), визначається, як правило, родовими ознаками.

Такі предмети не мають спеціальних номерів або інших ознак, які дають змогу ідентифікувати окрему річ із загальної маси, і є речами замінними

Наприклад, оптове торговельне підприємство отримує в однакових пластикових ящиках, які відносяться до запасів і визначені лише родовими ознаками, товари від кількох фабрик-постачальників. Це підприємство може передбачати у договорах поставки, що воно поверне через певний час таку саму кількість ідентичних ящиків, які є зворотною тарою, цим постачальникам (проте це вже будуть не ті самі ящики). До моменту повернення ящиків оптове торговельне підприємство, у свою чергу, поставлятиме в цій зворотній тарі товари роздрібним торговельним підприємствам, які також будуть зобов’язані повернути через певний час оптовому підприємству таку саму кількість ідентичних ящиків.

Як бачимо, за таких обставин оптове торговельне підприємство не тільки володіє, а й розпоряджається такою тарою. Враховуючи це, у договорах, які укладаються між фабриками, оптовим і роздрібними торговельними підприємствами доцільно вказувати, що право власності на зворотну тару, яка відноситься до запасів і визначена лише родовими ознаками, переходить від постачальників до покупців.

Це цілком узгоджується з нормами ст. 1046 Цивільного кодексу, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму кількість речей того самого роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передано речі, визначені родовими ознаками (частина друга ст. 1048 Цивільного кодексу).

Згідно з частиною другою ст. 628 цього Кодексу сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому не суперечитиме чинному законодавству договір поставки або купівлі-продажу товарів, у якому містяться елементи договору позики (стосовно передачі й повернення зворотної тари).

За певних обставин сторони у договорі можуть зазначити, що на зворотну тару, в якій міститься товар, право власності від постачальника до покупця не переходить. Це доцільно робити тоді, коли:

  • підприємство, як правило, отримує тару, яка відноситься до запасів і визначена родовими ознаками, лише від одного постачальника, при цьому іншим сторонам воно цю тару не передає. Таке підприємство має змогу повернути постачальнику саме ту тару (а не подібну), яку воно від нього отримало раніше;
  • йдеться про тару, визначену не родовими, а індивідуальними ознаками, тобто яка є незамінною річчю (наприклад, металевий контейнер, який має індивідуальний серійний номер). Як правило, така тара вже відноситься не до запасів, а до основних засобів. І оскільки право власності на таку поворотну тару до покупця товарів не перейшло, то й повернути він має постачальнику саме отриману від нього тару, а не подібну.

Якщо право власності на зворотну тару переходить до покупця, то у такого покупця вартість цієї тари відображається на балансовому рахунку (наприклад, на субрахунку 284 «Тара під товарами»). У разі коли право власності на зворотну тару згідно з умовами договору до покупця не переходить, то він відображає її вартість на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (частина перша ст. 546 Цивільного кодексу). Враховуючи це, сторони у договорі можуть установити, що за зворотну тару багаторазового використання, що поставляється разом з продукцією, покупець має передати у заставу постачальнику певну суму грошей. Тоді така тара буде не тільки зворотною, а ще й заставною. Після того, як покупець поверне заставну тару постачальнику, останній повинен повернути такому покупцю кошти, що знаходилися у заставі. Якщо договором передбачено повернення багаторазової тари, то кошти, передані (отримані) у забезпечення тари (гарантії покупця на повернення тари), відображаються на рахунку 31 «Рахунки в банках» та субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами») у розрізі контрагентів та договорів (пп. 6.5 Методрекомендацій № 2).

Для деяких постачальників може бути надзвичайно важливо своєчасно і в повному обсязі отримувати від покупців зворотну тару, адже неповернення її може взагалі зробити неможливим відвантаження іншим контрагентам уже виготовленої продукції. Для підвищення відповідальності покупця постачальник може вимагати від нього додаткових гарантій на випадок неповернення тари, у тому числі гарантії сплати коштів у кратному розмірі вартості неповерненої (втраченої, зіпсованої) зворотної тари. Підприємство, яке надає гарантії та забезпечення, відображає їх на позабалансовому рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані». Проте в Інструкції № 291 установлено, що коли зобов’язання за такими гарантіями і забезпеченнями перенесено на баланс, то на рахунку 05 вони не відображаються (адже інформацію про них користувачі фінансової звітності і без цього можуть отримати з балансу). Таким чином, якщо покупець товарів у зворотній тарі:

  • відповідає за своїми зобов’язаннями щодо повернення зворотної тари в межах балансової її вартості і відображає такі обов’язання в балансі, то він не використовує позабалансовий рахунок 05 «Гарантії та забезпечення надані». Адже якщо такий покупець оприбуткував зворотну тару на суму, наприклад, 5 000 грн бухгалтерським записом Дт 284 Кт 685, то вся сума зобов’язання буде відображена у балансі, тому використання ще й позабалансового рахунку буде зайвим;
  • надав постачальнику гарантію у випадку неповернення зворотної тари відшкодувати її вартість у кратному розмірі, то тоді такий покупець має підстави для відображення на позабалансовому рахунку 05 тієї частини зобов’язання, яка не відображена у балансі. Наприклад, покупець оприбуткував зворотну тару на суму 5 000 грн бухгалтерським записом Дт 284 Кт 685 і при цьому надав гарантію постачальнику у випадку неповернення (втрати) тари відшкодувати не тільки її первісну вартість (5 000 грн), а й додатково сплатити суму, що дорівнює двократній вартості цієї тари (тобто усього сплатити 15 000 грн (5 000 + 10 000)). За таких умов у покупця частина зобов’язання (5 000 грн) буде відображена у балансі за кредитом субрахунку 685, а на позабалансовому рахунку 05 може обліковуватися частина зобов’язання, що не відображена у балансі, тобто 10 000 грн (15 000 – 5 000). Проте можливі дискусії щодо моменту, з якого слід відображати ці 10 000 грн на рахунку 05, — з дати оприбуткування товарів у цій тарі, коли покупець ще впевнений, що він за нормального перебігу подій своєчасно і в повному обсязі поверне тару (а отже, йому не доведеться відшкодовувати її вартість у кратному розмірі), чи з дати, коли у покупця з’явилися обґрунтовані сумніви у тому, що він зможе повернути таку тару постачальнику (адже з цієї дати вірогідність того, що покупцеві доведеться сплачувати гарантовані постачальнику суми, значно збільшується). Таким самим підходом має керуватися постачальник товарів у зворотній тарі, який отримує від покупця гарантії (тобто постачальник може обліковувати їх на позабалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані» лише тоді, коли відповідна заборгованість не відображена у балансі).Коли підприємство передає контрагенту у власність одну партію тари, а потім отримує від нього партію ідентичної тари, то можна стверджувати, що сторони здійснюють обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість. У цьому випадку в бухгалтерському обліку дохід від обміну подібними активами (тарою) не визнається (п. 9 ПБО 15).

Вартість тари, яку згідно з умовами договору (контракту) визначено як зворотну (заставну), до бази оподаткування ПДВ не включається (п. 189.2 ст. 189 Податкового кодексу). Враховуючи це, сторона, яка передає (поставляє) таку тару, не нараховує податкове зобов’язання з ПДВ, а сторона, яка її отримує, відповідно не відображає податковий кредит. Проте у разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування ПДВ отримувача.

ВНЕСЕННЯ ДО РЕЄСТРУ

Для внесення до Реєстру сільгосптоваровиробнику необхідно подати до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника ПДВ заяву про внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру за формою № 1-РОБД, затвердженою наказом № 275 (далі — Заява).

У цій Заяві щодо сільгосптоваровиробника зазначаються:

  • перелік видів діяльності (КВЕД), здійснення яких дає право на отримання бюджетної дотації, з посиланням на відповідний підпункт п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877;
  • реквізити поточного банківського рахунку отримувача бюджетної дотації для перерахування бюджетної дотації;
  • суми вартості реалізованої сільгосптова- ровиробником сільгосппродукції (товарів) (у визначенні п. 2.15 ст. 2 Закону № 1877), виробленої ним на власних або орендованих основних засобах, за умови, що питома вага вартості таких сільгосптоварів становить не менш як 75 % вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно, які передують місяцю, в якому подається Заява.

Пояснення щодо заповнення Заяви викладено на зворотному боці аркуша Заяви.

Слід зауважити, що Заява подається протягом п’яти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період (місяць), в якому досягнуто необхідних обсягів (п. 7 Порядку № 179).

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено такі способи подання Заяви:

  • безпосередньо до контролюючого органу керівником або представником сільгосптоваровиробника з обов’язковим документальнім підтвердженням особи та її повноважень. У цьому разі датою подання Заяви є дата її отримання контролюючим органом;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб за підписом керівника юридичної особи чи фізичної особи — підприємця (через «Електронний кабінет платника» або «Єдине вікно подання електронної звітності»). У цьому разі датою подання Заяви є дата, зафіксована у першій квитанції.

РОЗГЛЯД ЗАЯВИ

Відповідно до п. 10 Порядку № 179 Заява, яка прийнята до розгляду, розглядається контролюючим органом протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Перебіг трьох робочих днів розпочинається з дня, що настає за днем отримання Заяви. У разі коли останній день строку розгляду Заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Якщо в Заяві відсутні або недостовірно заповнені обов’язкові реквізити, дані Заяви не відповідають відомостям Єдиного державного реєстру чи в Заяві відсутні дані про види діяльності відповідно до п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877, здійснення яких дає право на отримання бюджетної дотації, контролюючий орган у першій або у другій квитанції звертається до особи з письмовою пропозицією подати нову Заяву (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Слід звернути увагу на те, що після усунення виявлених недоліків сільгосптоваровиробник може подати нову Заяву (п. 11 Порядку № 179).

Згідно з п. 16ˡ.2 ст. 16ˡ Закону № 1877 у разі відсутності підстав для відмови у внесенні сільгосптоваровиробника до Реєстру контролюючий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після надходження до нього Заяви внести такого сільгосптоваровиробника до Реєстру.

Пунктом 13 Порядку № 179 установлено, що датою включення до Реєстру є дата внесення контролюючим органом відповідного запису до Реєстру. Датою набуття сільгосптоваровиробником статусу отримувача бюджетної дотації є перше число звітного податкового періоду (місяця), за результатами якого подано Заяву.

Зауважимо, що інформація про результати розгляду Заяви, а також дані Реєстру оприлюднюються на офіційному веб- порталі ДФС (в «Електронному кабінеті платника»).

УМОВИ ОТРИМАННЯ ДОТАЦІЇ

Як зазначалося, процедуру надання бюджетної дотації сільгосптоваровиробникам викладено в ст. 16ˡ Закону № 1877. Так, відповідно до п. 16ˡ.1 зазначеної статті право на бюджетну дотацію має сільгосптоваровиробник, основною діяльністю якого є постачання сільськогосподарських товарів, вироблених ним на власних або орендованих основних засобах, причому питома вага вартості таких товарів становить не менше 75 % вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, який здійснює види діяльності, визначені п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877, після його внесення контролюючим органом до Реєстру.

При цьому з метою розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів до складу основної діяльності сільгосптоваровиробника не включаються оподатковувані операції з постачання основних засобів, що перебували у складі його основних засобів не менш як 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

СКЛАДАННЯ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ

Платники ПДВ, включені до Реєстру, у разі здійснення операцій з постачання власновироблених товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених п. 16ˡ.3 ст. 16ˡ Закону № 1877, складають окремі податкові накладні та зазначають у другій частині порядкового номера такої податкової накладної код «2» (п. 6 Порядку № 1307).

При цьому до графи 11 «Код виду діяльності сільськогосподарського товаровиробника» податкової накладної вносяться дані щодо коду виду діяльності сільгосптоваровиробника відповідно до підпунктів 16ˡ.3.1 — 16ˡ.3.16 п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877, за результатами якої виготовлено товар, що постачається, у форматах: 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708, 709, 710, 711, 712, 713, 714, 715, 716. Такі коди відповідно тотожні підпунктам: 16ˡ.3.1, 16ˡ.3.2, 16ˡ.З.З, 16ˡ.3.4, 16ˡ.3.5, 16ˡ.3.6, 16ˡ.3.7, 16ˡ.3.8, 16ˡ.3.9, 16ˡ.3.10, 16ˡ.З.11, 16ˡ.3.12, 16ˡ.3.13, 16ˡ.3.14, 16ˡ.З.16, 16ˡ.3.16 п. 16ˡ.З ст. 16ˡ цього Закону.

ЗМІНА ДАНИХ КВЕД

У разі зміни даних про отримувача бюджетної дотації, зокрема щодо видів діяльності (КВЕД), сільгосптоваровиробник подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку як платник ПДВ, заяву з позначкою «Перереєстрація» винятково в електронному вигляді у порядку, встановленому для реєстрації. В іншому випадку до Реєстру вноситься позначка про невідповідність даних про види діяльності (КВЕД) сільгосптоваровиробника даним Єдиного державного реєстру.

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИКЛЮЧЕННЯ З РЕЄСТРУ

Сільгосптоваровиробник виключається з Реєстру в разі, коли:

  • подає заяву про зняття його з реєстрації як отримувача бюджетної дотації;
  • не дотримано вимоги щодо питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів у вартості всіх товарів, поставлених сільгосптоваровиробником, передбаченої п. 16ˡ.1 ст. 16ˡ Закону № 1877;
  • щодо сільгосптоваровиробника прийнято рішення про його припинення шляхом ліквідації або реорганізації;
  • анульовано реєстрацію сільгосптоваровиробника платником ПДВ.

У разі подання сільгосптоваровиробником заяви про зняття його з реєстрації як отримувача бюджетної дотації виключення з Реєстру здійснюється за його заявою, в інших випадках — за заявою сільгосптоваровиробника або за рішенням контролюючого органу.

Електронне повідомлення про виключення сільгосптоваровиробника з Реєстру надсилається контролюючим органом сільгосптоваровиробнику у день його виключення з Реєстру.

Рішення контролюючого органу про виключення сільгосптоваровиробника з Реєстру може бути оскаржене у порядку, визначеному статтями 55 і 56 Податкового кодексу.

РОЗМІР ТА ВИПЛАТА ДОТАЦІЇ

Алгоритм розрахунку розміру бюджетної дотації (який розраховується щомісяця та в автоматичному режимі) визначено постановою № 83.

Розмір бюджетної дотації для розвитку сільгосптоваровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 р. визначено розпорядженням № 124-р на рівні 4 000 000 тис. грн.

Розмір дотації розраховується окремо для сільгосптоваровиробників, які займаються розведенням свійської птиці та/або виробництвом м’яса свійської птиці та/або виробництвом яєчних продуктів, яєчного альбуміну, яєчного порошку (коди згідно з КВЕД 01.47, 10.12 та 10.80), та для інших товаровиробників, які здійснюють види діяльності, визначені в п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877 (крім кодів згідно з КВЕД 01.47, 10.12 та 10.80).

Бюджетна дотація виплачується сільгосптоваровиробникам щомісяця з урахуванням вартості реалізованої продукції пропорційно частці сплаченої до бюджету суми ПДВ за визначеними видами діяльності в загальній сумі сплати ПДВ за умови, що такі сільгосптоваровиробники не мають податкового боргу з ПДВ на наступний день після граничного строку сплати такого податку за звітний період, за який надається бюджетна дотація.

Отже, розмір бюджетної дотації, що виплачується сільгосптоваровиробникам за відповідний звітний період, залежить від сплаченої ними у такому звітному періоді до бюджету суми ПДВ за визначеними у п. 16ˡ.З ст. 16ˡ Закону № 1877 видами діяльності в загальній сумі сплати ПДВ.

Якщо сільгосптоваровиробник після отримання бюджетної дотації за відповідний звітний період (місяць) подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що призвело до зменшення суми податкових зобов’язань за звітний період, пропорційно яким здійснено бюджетну дотацію за такий звітний період, на суму надміру виплаченої бюджетної дотації зменшується бюджетна дотація такого сільгосптоваровиробника у наступних звітних періодах.

Бюджетна дотація виплачується Казначейством в автоматичному режимі на поточні рахунки сільгосптоваровиробників, реквізити яких зазначаються в заявах про внесення сільгосптоваровиробників до Реєстру отримувачів бюджетної дотації.

Вищезазначений порядок виплати бюджетної дотації поширюється на сільгосптоваровиробників — платників ПДВ, які подали заяви про внесення їх до Реєстру та відповідно включені до Реєстру, за результатами їх діяльності починаючи зі звітного податкового періоду — березня 2017 р.

Розрахунок і виплата бюджетної дотації платникам — сільськогосподарським підприємствам за результатами діяльності у лютому 2017 р. здійснюються з урахуванням вимог постанови № 178.

Внесені зміни до форм податкових декларацій платників єдиного податку

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що 05.05.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №369 «Про затвердження Змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року №578», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.04.2017 за №478/30346 (далі – Наказ №369).

З метою приведення декларацій платників, які застосовують спрощену систему оподаткування, у відповідність до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Наказом №369 внесені зміни до форм:

– податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – декларація для ФОП);

– податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) (далі – декларація для юросіб 3-ї групи);

– податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (далі – декларація для платників 4-ї групи),

затверджених наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.

Документом затверджені наступні зміни до:

а) декларації для ФОП:

  • ставки податку, що застосовують ФОП третьої групи, зазначені у розділах ІV та V декларації, змінено з 2% і 4% на 3% та 5% відповідно;
  • рядок 15 розділу VI декларації доповнено виноскою, якою визначено, що якщо підприємець уточнює період, який був до запровадження нової форми декларації, то у цьому рядку потрібно зазначати суму єдиного податку із рядка 29 декларації, затвердженої наказом Мінфіну України від 21.12.2011 №1688 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку».

б) декларації для юросіб 3-ї групи:

  • змінено ставки податку з 2% і 4% на 3% та 5% відповідно;
  • внесено зміни до визначення суми пені, що нараховується платником самостійно відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 та абзацу другого п.129.4 ст.129 ПКУ.

При нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, нарахування пені розпочинається після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ).

На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п.129.1.3 п.129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий п.129.4 ст.129 ПКУ).

в) декларації для платників 4-ї групи:

  • у новій редакції викладено виноску 8, яка стосується рядків 1.1 – 1.4 та 2 декларації. У цих рядках зазначаються категорія, площа, нормативна грошова оцінка, ставка податку, річна сума податку земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, у т. ч. для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті): рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та землі водного фонду.

Змінами уточнено, що ці рядки заповнюються одним рядком щодо всіх земельних ділянок за одним кодом органу місцевого самоврядування за Державним класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (далі – КОАТУУ). За потреби (у разі наявності земельних ділянок за одним кодом органу місцевого самоврядування за КОАТУУ з різною нормативною грошовою оцінкою) кількість рядків 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 та 2 може бути збільшено;

  • внесено зміни до визначення суми пені, що нараховується платником самостійно відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 та абзацу другого п.129.4 ст.129 ПКУ;
  • у відомостях про наявність земельних ділянок (додаток до декларації) дату укладання документів, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками (право користування, у т. ч. на умовах оренди), та дату державної реєстрації земельних ділянок потрібно зазначати не тільки у форматі місяць та рік, а ще і день укладення таких документів та державної реєстрації землі.

Наказ №369 опубліковано в «Офіційному віснику України» від 05.05.2017 №36.

До уваги платників!

Новомосковська ОДПІ звертає увагу, що Державною фіскальною службою України на головній сторінці офіційного веб-порталу у розділі «Реєстри» у травні поточного року розміщена оновлена інформація наступних реєстрів ):

– Реєстру суб’єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю спиртом коньячним (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракції) і спиртом плодовим на підставі ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією станом на 28.04.2017;

– Єдиного державного реєстру обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок станом на 28.04.2017;

– Реєстру форм звітних документів платників податків юридичних та фізичних осіб для занесення електронної бази звітних документів ДФС України;

– Єдиного державного реєстру виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів станом на 04.05.2017;

– Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пива станом на 04.05.2017.

Хто є платниками збору за місця для паркування транспортних засобів та який порядок встановлення переліку спеціальних земельних ділянок із забезпечення паркування?

Відповідно до п.п.2681.1.1 п.2681.1. ст.2681 розділу ХІІ «Податок на майно» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи – підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад про встановлення збору.

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I ПКУ (п.п.2681.1.2 п.2681.1 ст. 2681 ПКУ).

Згідно з п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 розділу І «Загальні положення» ПКУ копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідне питання та відповідь на нього розміщене у підкатегорії 122.01 Бази знань, що знаходиться на сервісі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» офіційного веб-порталу ДФС України за посиланням http://zir.sfs.gov.ua у розділі «ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ З БАЗИ ЗНАНЬ».