Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Підприємства, які експортують товари, отримують виручку в іноземній валюті при формуванні в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах, повинні керуватися нормами ПБО 21.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат) (п. 5 ПБО 21). Нагадаємо, що наразі протягом одного дня діє лише один офіційний валютний курс, визначений Нацбанком України.

Тому якщо підприємство спочатку відвантажує товари покупцеві і визнає дохід від реалізації, а лише потім отримує оплату в іноземній валюті, то при визначенні суми доходу від реалізації у гривнях суми в іноземній валюті перераховуються із застосуванням валютного курсу на початок дня дати визнання доходів.

Зазначимо також, що згідно з п. 8 ПБО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається за наявності всіх наведених нижче умов:

  • покупцеві передано ризики  й   вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
  • підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
  • сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
  • є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язаніз цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Щодо суми авансу, одержаної в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг), то вона не визнається доходами відповідно до пп. 6.4 п. 6 ПБО 15.

Згідно з п. 5 ПБО 21 підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

При здійсненні експорту товарів підприємство може спочатку отримати попередню оплату за товари, а лише потім їх відвантажити покупцеві. Відповідно до п. 6 ПБО 21 сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві не-монетарних активів  (робіт,  послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Таким чином, якщо підприємство спочатку отримує аванс (попередню оплату) в іноземній валюті, а лише потім відвантажує товари покупцеві і визнає дохід від реалізації, то при визначенні суми доходу від реалізації у гривнях суми в іноземній валюті перераховуються із застосуванням валютного курсу на початок дня дати отримання авансу (попередньої оплати). Якщо ж авансів (попередніх оплат) було отримано декілька, то сума доходу від реалізації у гривнях визнається із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності одержання авансових платежів (попередніх оплат).

Якщо підприємство спочатку відвантажує товари покупцеві і визнає дохід від реалізації, але ще не отримує валютної виручки, то у такого суб’єкта господарювання виникає дебіторська заборгованість, яка є монетарною статтею (адже очікується, що від покупця зрештою надійде в оплату за відвантажені товари відповідна сума іноземної валюти).

Підприємства, які здійснюють експорт товарів у межах операційної діяльності, повинні належним чином відобразити курсові різниці. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Інформація про доходи та витрати (втрати) від таких різниць узагальнюється відповідно на субрахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (Інструкція № 291).

Якщо ж при здійсненні експорту товарів підприємство спочатку отримує аванс (попередню оплату) за товари, але ще не відвантажує їх покупцеві, то у такого суб’єкта господарювання виникає кредиторська заборгованість, яка є немонетарною статтею (адже очікується, що при погашенні такої кредиторської заборгованості використовуватимуться не гроші або їх еквіваленти, а товари). За таких обставин слід враховувати, що норми п. 8 ПБО 21 не вимагають визначати курсові різниці за немонетарни-ми статтями.

При експорті товарів підприємство отримує іноземну валюту, частина якої підлягає обов’язковому продажу. В Інструкції № 291, що регулює порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою, встановлено таке:

  • додатну різницю між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю належить відображати на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти»;
  • від’ємну різницю між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю слід відображати на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».

Плата за послуги банків, а також витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти, згідно з п. 18 ПБО 16 належать до адміністративних витрат, відповідно відображаються за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати».

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

Податок на додану вартість

Визначення об’єкта оподаткування ПДВ здійснюється за нормами ст. 185 Податкового кодексу, згідно з пп. «г» п. 185.1 якої операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України є об’єктом оподаткування.

Підпунктом «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу встановлено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка (п. 195.2 ст. 195 Кодексу).

Слід також враховувати, що згідно з п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу тимчасово до 01.01.2017 р. від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування ПДВ.

Щодо дати виникнення податкових зобов’язань при здійсненні експорту товарів, зазначимо таке. Відповідно до пп. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена згідно з вимогами митного законодавства. У листі № 917/6/99-99-19-03-02-15 роз’яснено, що з метою визначення згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу дати виникнення податкового зобов’язання з ПДВ у разі експорту товарів датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитка особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування — за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її на візуальну форму.

Нагадаємо також, що згідно з п. 187.11 ст. 187 Податкового кодексу попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які належать до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника податку, такого експортера або імпортера.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений Податковим кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 Кодексу).

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац третій п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, що настають за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом (абзац 11 п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при здійсненні операцій у митному режимі експорту платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну за такою операцією та у строк, визначений Податковим кодексом, зареєструвати її ЄРПН.

При складанні податкових накладних на операції з вивезення товарів за межі митної території України у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини: 07 — Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України (п. 8 Порядку № 1307).

Відповідно до п. 12 цього Порядку у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначаються назва (прізвище, ім’я, по батькові) нерезидента та через кому — країна, в якій зареєстровано покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «300000000000».

Щодо надання контролюючому органу митних декларацій, пов’язаних з експортом товарів, зазначимо таке. Згідно з п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису згідно із законом.

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III цього Кодексу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Ко­дексу).

Платникам податку, які здійснюють експортні операції, слід враховувати, що норми Податкового кодексу не передбачають виникнення різниць на підставі лише того факту, що здійснена ними операція є експортною. Отже, такі платники-експортери обчислюють податок на прибуток підприємств у загальному порядку.

Податок на прибуток підприємств

ЗМІНИ ДО ФОРМИ ДЕКЛАРАЦІЇ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

ЗАПОВНЕННЯ РЯДКА 26 ДЕКЛАРАЦІЇ

Нагадаємо, що із набранням чинності Законом № 909 авансові внески з податку на прибуток підприємств вже не сплачуються.

Водночас згідно з п. 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу за платниками податку залишено обов’язок сплачувати щомісячний авансовий внесок у січні — грудні 2015 р. відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 р.

Так, положеннями п. 38 підрозділу 4 Податкового кодексу встановлено, що платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31.12.2016 р. авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 р.

Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 р. При цьому визначена у розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Зазначені зміни знайшли своє відображення у викладеному в новій редакції рядку 26 Декларації: «Авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця8 або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток ((позитивне значення) рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року9» (виноски 8 та 9 — у редакції Податкового кодексу).

Показники декларацій за звітний період 2013 та 2014 рр. платники податку можуть уточнювати, заповнюючи розрахунок щомісячного авансового внеску у розмірі 1/12 податку на прибуток.

Розрахунок авансового внеску у розмірі 2/9 податку на прибуток, що підлягає сплаті до 31.12.2016 р., заповнюється платником податку за три квартали 2016 р. Такий розрахунок здійснюється платниками, які звітують з податку на прибуток підприємств щокварталу.                                                                                                                                         

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПОКВАРТАЛЬНОГО ДЕКЛАРУВАННЯ

Пунктом 137.4 ст. 137 Податкового кодексу для податку на прибуток підприємств встановлено такі податкові (звітні) періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком.

Подання Декларації за відповідні звітні (податкові) періоди: квартал, півріччя, три квартали та рік здійснюється протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного податкового кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49 Податкового кодексу).

Для окремих категорій платників податку п. 137.5 ст. 137 цього Кодексу встановлено річний податковий (звітний) період.

Декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 п. 49.18, п. 49.19 ст. 49 Податкового кодексу).

У зв’язку із розмежуванням граничного строку подання декларації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, та граничного строку подання декларації протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, у полі 2 Декларації враховано можливість відображення платниками базового звітного періоду — календарний квартал або базового звітного періоду — календарний рік.

НОВА РЕДАКЦІЯ ДОДАТКА АВ

Викладення у новій редакції додатка АВ до Декларації (розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів) пов’язано із застосуванням формули.

Так, тепер спеціальна формула для розрахунку суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування наведено у рядку 4 цього додатка.

У складових цієї формули, якими визначається об’єкт оподаткування залежно від виду діяльності (рядки 04, 07, 09, 11, 13 та 14 Декларації), скасовано значення рядка 23ПН Декларації, в якому відображалася сума податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам.

Зауважимо, що рядок 4 призначено для відображення суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за звітний рік, за результатами якого виплачуються дивіденди. При цьому цей рядок заповнюється платниками у разі, якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, погашено.

У разі якщо грошове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане за звітний рік, за підсумками якого виплачуються дивіденди, не погашено, то у рядку 4 додатка АВ до Декларації зазначається вся сума дивідендів, що підлягає виплаті. Якщо дивіденди виплачуються одразу за декілька років, сума перевищення обчислюється за формулою окремо за кожним роком, і у рядку 4 додатка АВ до Декларації проставляється сума позитивних значень відповідних перевищень.

ДОДАТОК ПН

Зміни у додатку ПН (податок нерезидентів) пов’язано з доповненням його новими рядками таблиці 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України», а саме:

  • проценти, дохід (дисконт) на державні цінні папери, або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, які продано (розміщено) нерезидентами за межами території України через уповноважених агентів нерезидентів відповідно до пп. 141.4.10 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу;
  • проценти за отримані державою або до бюджету АР Крим чи міського бюджету позики (кредити або зовнішні запозичення), які відображаються в Держбюджеті України або місцевих бюджетах чи кошторисі Нацбанку України, або за кредити (позики), які отримані суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями відповідно до вищезазначеного підпункту;
  • доходи за операціями з розміщення державних деривативів та доходи, що виплачуються за державними деривативами, відповідно до умов правочинів з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом відповідно до п. 37 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу.

ДОДАТОК РІ

Зміни, внесені до додатка РІ (різниці), пов’язані, зокрема, з тим, що на період дії Закону про фінансову реструктуризацію у додатку передбачено різниці, які коригують фінансовий результат до оподаткування:

  • на суму нарахованих доходів від участів капіталі інших платників податкуна прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи (пп. 140.4.1п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу);
  • на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів (вищезазначений підпункт).

Крім того, розділ 4 «Інші різниці» цього додатка доповнено різницями

що збільшують фінансовий результат до оподаткування:

  • на суму витрат платника податку, якийє боржником (позичальником) за зовнішніми кредитами (позиками), залученими під державні гарантії, обслуговування та погашення якого здійснюються за рахунок коштів Держбюджету України, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, внаслідок здійснення правочинів, зазначених у п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 80, що виникають за правилами бухгалтерського обліку при списанні безнадійної дебіторської заборгованості за поставлені товари (роботи, послуги), які підлягали оплаті за рахунок коштів Держбюджету України, — в розмірі, що не перевищує суму доходів, визначену у рядку 4.2.13 розділу 4 «Інші різниці» цього додатка (п. 36 підрозділу 4 розділу Податкового кодексу);
  • на одну третю частину суми доходів, визнаних у зв’язку із зменшенням (розформуванням) резервів, на яку зменшувався фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 1 п. 39 підрозділу 4 розділу Податкового кодексу, в кожному з трьох років, що настають за роком, у якому було погоджено план реструктуризації згідно із законом щодо фінансової реструктуризації або затверджено план санації згідно зі ст. 6 Закону № 2343 з урахуванням особливостей, встановлених Законом про фінансову реструктуризацію (п. 39 підрозділу 4 розділу XX Кодексу); що зменшують фінансовий результат до оподаткування:
  • на суму доходу, що виникла у платника податку, який є боржником (позичальником) за зовнішніми кредитами (позиками), залученими під державні гарантії, обслуговування та погашення якого здійснюється за рахунок коштів Держбюджету України, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, внаслідок здійснення правочинів, зазначених у п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 80 (п. 36 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу);
  • на суму доходів, визнаних відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у зв’язку з розформуванням резервів внаслідок реструктуризації зобов’язань відповіднодо плану реструктуризації, погодженого згідно із Законом про фінансову реструктуризацію, або плану санації, затвердженого згідно зі ст. 6 Закону № 2343 з ура­хуванням особливостей, встановлених Законом про фінансову реструктуризацію, якщо оподаткування таких резервів регулюється нормами п. 139.3 ст. 139 Кодексу (п. 39 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу);
  • на суму доходів, визнаних відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок списання податкового боргу, анулювання (прощення) та/або розстрочення (відстрочення) зобов’язань платника відповідно до положень п. 37 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу та Закону про фінансову реструктуризацію (п. 39 підрозділу 4 розділу XX Кодексу).

ДОДАТОК ЗП

Додаток ЗП викладено у новій редакції (зменшення нарахованої суми податку).

Зауважимо, що у цьому додатку знайшли відображення суми нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв’язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не враховані у зменшення податку.

Найбільша кількість змін унесених до рядків додатка ЗП до декларації стосується авансових внесків у зв’язку із виплатою дивідендів, тому розглянемо його детальніше.

Цей додаток заповнюється і подається платниками податку на прибуток, які у звітному (податковому) періоді нараховували та сплачували хоча б один із платежів, зазначених у таблиці.

Назва платежу Номер рядка додатка ЗП до Декларації
Податок на прибуток, отриманий з іноземних

джерел, сплачений за кордоном

16.1, в якому відображається податок на прибуток, отриманий з іноземних джерел. Згідно

з пп. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу податок на прибуток, отриманий з іноземних

джерел, що сплачений суб’єктом господарювання за кордоном, зараховується під час сплати ним

податку в Україні.

Водночас розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного)

періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником

протягом такого періоду

Авансові внески

у зв’язку із виплатою

дивідендів

Відповідно до пп. 57.1 1.2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у декларації за звітний (податковий) рік. У зв’язку із цим у додатку ЗП знайшов відображення механізм зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуються при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток. У змінах до Декларації наводяться рядки, які дозволяють зменшити податкове зобов’язання з податку на прибуток у звітному (податковому) періоді на суми авансових внесків при виплаті дивідендів, не зараховані у зменшення податкових зобов’язань минулих періодів (р. 16.3), а також відобразити суми таких внесків, які не зараховані у звітному періоді, та які переносяться на майбутні періоди (р.16.4.2)
Податок на нерухоме майно 16.5, в якому відображається сума нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно. При цьому скасовано обмеження, пов’язані з відображенням суми, яка не більше позитивного значення податку на прибуток, за мінусом суми щомісячного авансового внеску
Авансові внески

з податку на прибуток

 

16.6, заповнюється платниками податку, які сплачують авансовий внесок з податку на прибуток
підприємств у розмірі 2/9 цього податку, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 р.

Метки: , ,