85-та річниця оборони Синельникового: урочистий мітинг прикордонників

3 жовтня 2026 року на околиці міста Синельникове відбувся урочистий мітинг з нагоди 85-тої річниці оборони міста під час Другої світової війни. Одними з перших, хто зустрів з вогнем війська Гітлера біля Синельникове, були військові 95-го Надвірнянського прикордонного загону, дві застави 94-го Сколенського прикордонного загону та 52-го запасного полку добровольців. На рубежі оборони свою смерть зустріли 597 військових, які з наявним у них ресурсом намагались зупинити навалу фашистів.

Нині на рубежі оборони розташований меморіал біля якого зібрались прикордонники не тільки Синельниківщини, а й інших районів Дніпропетровської області, зокрема — Павлоградського району. Короткий екскурс в історію провів прикордонник, підполковник запасу Євген Трушенко. У 80-х роках він проводив розкопки в ході яких було знайдено тіла загиблих воїнів та речі, які указували на їхню приналежність до армії.

— Нам допомогла одна зустріч. На річницю звільнення міста Синельникове приїхали до нас ветерани. Були люди з 25-тої та 333-ої стрілецьких дивізій і плюс ми помітили ветеранів у зелених кашкетах. Спочатку не зрозуміли, що це за люди, звідки вони, що вони тут робили. Ми підійшли до них, привітались, спитали хто вони та дізнались, що вони ветерани 95-го Надвірнянського прикордонного загону — захисники міста Синельникове у 1941 році. Ми дуже здивувались. Ветерани розповіли нам, що на цьому місці був дуже тяжкий бій, в ході якого вони втратили майже половину особового складу. Бої за Синельникове були настільки тяжкими, що після відступу з міста загін перестав існувати — був розформований та вже у Донецькій області сформували 95-тий прикордонний полк. Розповіли, що вже в полку у них була повноцінна техніка, а коли захищали Синельникове, то у них були лише ручні гранати, пляшки з запальною сумішшю, гвинтівки, пістолети та ручні кулемети. Їм обіцяли танки, але танкова бригада загрузла у боях та в результаті пригнали лише броньовичок та пушку «сорокап’ятку» на конячій упряжці, — поділився уривком з давньої розмови з ветеранами Євген Трушенко.

Наприкінці першої частини мітингу панахиду за загиблими провів настоятель Святоволодимирського храму протоієрей Олександр. Для проведення другої частини мітингу Євген Трушенко привіз цінні знахідки — фотографії, документи та інші особисті речі загиблих військових та розповів ще декілька історій. Наприклад, про влучного снайпера, який поклав не одного фашиста та довів німецьке командування до того, що заради ліквідації однієї людини почали крити територію артилерією. На третій частині заходу учасників пригощали солдатською кашею, приготованою в казанку на вогнищі прямо на місці.

— Ми організовуємо дані заходи з трьох причин — святкування дня захисників і захисниць, Покрови та українського козацтва, вшанування пам’яті загиблих воїнів прикордонників, які захищали Синельниківщину у 41 році, популяризація державної прикордонної служби та поваги ЗСУ, виховання в молоді патріотизму до України і державних установ і максимальне залучення до Синельниківської спілки ветеранів прикордонників усіх поколінь, — розповів Євген Литвин, член ради Синельниківської спілки ветеранів прикордонної служби.

Члени спілки піклуються про меморіал загиблим прикордонникам. Особисто збираються на прибирання прилеглої території, особисті кошти витрачають на проведення ремонтів та на виготовлення геральдичних атрибутів — прапори та вимпел.

ЯРОСЛАВ САВЕЛЬЄВ,
ФОТО АВТОРА