Валерія Охтирчанка: «Я з дитинства любила пісні Миколи Петровича Мозгового»

Для військовослужбовиці, авторки й виконавиці Валерії Охтирчанки пісня стала способом вираження патріотизму та любові до України. Музичні твори, як і військова служба, є її внеском у боротьбу за незалежність. В інтерв’ю Валерія розповідає про те, як змінюється її творче життя під час війни, як народжуються нові пісні та чому кавер на «Материнську любов» Миколи Мозгового посідає особливе місце в її репертуарі.

Наша співрозмовниця – багатогранна особистість, яка поєднує в собі військову витримку та творчу чуттєвість. Вона не тільки захищає Україну на фронті, але й надихає своїми піснями, що торкаються сердець. Авторка-виконавиця, поетеса, режисерка власних кліпів, вона не боїться викликів і сміливо йде вперед, не залишаючи байдужими ані військових, ані цивільних слухачів. Її новий кавер на пісню Миколи Мозгового «Материнська любов» став символом материнської відданості й любові, що сьогодні набуває особливого значення у контексті війни.

– Розкажіть, будь ласка, про свою фан-базу, про зустрічі з прихильниками вашої творчості. Яка найбільше запам’яталася?

– Мої фанати – це мої підписники. Я рада, що після презентації кліпу «Воля» їхня кількість на ютубі і в тіктоці стрімко зросла. На жаль, мої сторінки в соціальних мережах знаходяться у тіньовому бані після публікацій власних пат­ріотичних пісень, сторінка у фейсбуці взагалі під загрозою видалення.

Нещодавно я завітала до рідного міста Охтирки, де відбувся мій благо­дійний концерт просто неба. Я отримала приємні враження, оскільки багато охтирчан прийшли мене підтримати і долучилися до благодійних зборів для ЗСУ. Також зустрілася з тутешньою молоддю, декламувала свої вірші, ділилася власними думками щодо розвитку української культури та важливості усвідомлення своєї національної ідентичності. Я частіше виступаю перед військовими – це, напевно, і є моя цільова аудиторія. Вони дуже гарно розуміють та відгукуються на мої пісні, часто під них знімають відео в тіктоці. Це дуже мене надихає. Коли отримую схвальні коментарі від захисників – у мене виростають крила і хочеться швидше записати нову пісню, змонтувати кліп.

– Якби у Голівуді вирішили знімати фільм про ваше життя, кого ви обрали б для головної ролі?

– Головною героїнею була би я сама. Моє життя сповнене багатьох подій та пригод, оскільки я завжди була і залишаюся дуже активною, займаюся не тільки мистецтвом, але й спортом; беру участь у різноманітних спортивних змаганнях. Тому другорядних персонажів було б дуже багато. Особисте життя – це взагалі окрема історія для роману про право жінки на самореалізацію у шлюбі, гендерну рівність та спробу не втратити себе, залишатися вірною своїм принципам та життєвим переконанням. Якщо говорити про жанр – то це точно пригодницький детектив або трилер. Можливо, згодом вдасться написати автобіографічну книгу, якби лише часу вистачило. Головне, щоб закінчилася війна перемогою України – тоді будуть і книги, і пісні.

– Чи задоволені ви своїм заробітком в Україні як співачка?

– Я створюю пісні не для заробітку, а для власного задоволення. Я співаю про те, що турбує мене особисто, що в мене на душі. Планую невдовзі представити свою пісню «Freedom» англійською мовою і надихати міжнародне суспільство всіляко підтримувати Україну. Я не підписувала ніяких контрактів із продюсерськими компаніями, тому просуватися в творчому напрямку на радіо та телебаченні дуже складно, оскільки нові імена не завжди у фаворі, а також через велику конкуренцію, напевно. І це не дивно, бо українці – найспівучіша нація світу.

– Чи думали коли­небудь про еміграцію?

– Так, думала. Багато хто переконував мене, що за кордоном простіше реалізуватися активним молодим людям. Але я не уявляю свого життя за межами України, оскільки тут мій дім, моя душа, тут я надихаюся і пишу пісні. Мій вибір – жити в Україні й намагатися бути тут максимально корисною. Мене все частіше запрошують відвідати музичні фестивалі за кордоном. Наприклад, нещодавно я отримала пропозицію долучитися до проєкту «Культура АТО» і виступити із благодійними концертами у США. Проте, зважаючи на складний час в Україні, я не впевнена, що зможу зараз прийняти таку пропозицію. Хоча там на реабілітації перебуває багато українських військовослужбовців, які також потребують моральної підтримки.

– Чому твір саме Миколи Мозгового ви обрали для свого нового музичного відео?

– Я з дитинства любила пісні Миколи Петровича. Моя вчителька музики прищепила мені гарні музичні смаки. Пісня «Материнська любов» завжди була для мене чимось недосяжним щодо виконавської майстерності. Я мріяла заспівати цю пісню, оскільки в словах і мелодії відчуваються особливий зміст і божест­венна енергетика, яка зачаровує слухача. Щоправда, я хотіла присвятити цю пісню всім матерям наших захисників і своїй мамі також. Зараз пісня набуває вагомого значення для мене, бо я вже і сама мама, прагну виховати сина в дусі патріотизму, відданості українському народові та, звичайно, формувати у нього гарні музичні смаки. Я розумію, що радіостанції надають перевагу авторським пісням, а не каверам. Проте вважаю, що в музичній індустрії занадто багато творів, які паплюжать нашу мову і ніби знущаються над слухачами, використову­ючи русизми, англійські діалектизми, суржик, лайку – це все схоже на, вибачте, «словесний понос». Тому впевнена, що такі шедеври як «Материнська любов» мають право на переробку, осучаснення та друге життя.

– На вашу думку, який головний меседж пісні «Материнська любов»?

– Переглядаючи кліп Миколи Пет­ровича Мозгового, стає зрозуміло, що основний меседж пісні – це безмежна любов вищих сил до людини. Основні акценти вже розставлені автором на поняттях духовності, Батьківщини, віри, любові – тих чеснотах, яких так потребує, на мою думку, сьогодні україн­ське суспільство та воїнство. Я взяла за основу головні ідеї співака, проте спробувала додати власних переживань, як жінка-військовослужбовиця і мати. Немає більшої сили у світі, ніж любов матері до дитини. І сьогодні наша країна страждає, омита кров’ю дітей та жіночими сльозами. Хочеться, щоб кожна мати дочекалася дитину з війни живою.

– Розкажіть, як тривало знімання музичного відео «Материнська любов»?

– Фільмування кліпу відбувалося на двох локаціях: у передмісті Києва та в Охтирці. Для мене було принципово важливо зняти перші кадри саме у рідному краї, бо в цьому полягає сенс пісні – про любов до отчого дому та приналежність до своєї землі. У зніманні основної частини кліпу були задіяні музиканти ВІА «Незламні» Зразково-показового оркестру ЗСУ, яким я висловлюю свою щиру вдячність. Загалом, усе склалося чудово: погодні умови, відсутність повітряних тривог, а основне – творче налаштування ВІА «Незламні» і захоплення піснею. Було доволі складно організувати процес знімання, оскільки музиканти постійно задіяні в різних заходах і майже не бувають у Києві. Я знімала кліп у перший день щорічної відпустки, а її решту – займалася монтажем. Рада, що все вдалося.

– Як виступати краще: сольно чи з ансамблем?

– Виконання пісні у супроводі ансамблю – це вже найвищий рівень виконавської майстерності. Звісно, це більша відповідальність, яка потребує серйозного підходу. Оскільки я самостійно організовувала знімання, то мала врахувати безліч деталей, щоб не підвести колектив. Зараз можу сказати, що вже маю намір у майбутньому створити власний гурт, бо планую писати нові пісні у стилі рок та симфометалу, але поки що не знаю, коли вдасться втілити свої мрії у життя. Проте, хочу зазначити, що створення музики захисниками в умовах війни – це унікальний доробок, який ні з чим не можна порівняти. Це історія та мистецтво, що передається нащадкам і увіковічниться назавжди.

– Пригадуєте якийсь кумедний випадок, що трапився під час знімання?

– Кліп фільмував лише один оператор. Нам необхідно було відзняти близько 25 синхронів виконання пісні із різних ракурсів. Тож музиканти мали заграти 25 разів пісню «Материнська любов». Після десятої спроби це виглядало досить кумедно. Усі почали вже підспівувати слова, включно з відеооператором та фотографом, а також рибалками, які ловили рибу неподалік. Думаю, що риболовля через нашу музику їм не вдалася, проте в мене з’явилися нові шанувальники. Тож тепер усі члени команди точно знають слова пісні напам’ять.

– Що ви побажали б кожному українцеві?

– Вивчати та досліджувати історію рідного краю, прагнути бути гідними нащадками своїх пращурів. Вірити в Україну та самостійно докладати зусиль до її розбудови. Не бути пасивними, а залучатися до суспільного життя країни, допомагати ЗСУ. Найголовніше – це бути освіченими особистостями, виховувати дітей як справжніх українців.

ВІТАЛІЙ ШУЛЯР,
ФОТО З АРХІВУ ВАЛЕРІЇ ОХТИРЧАНКИ