Аріна Брусловець: «Українська кухня – це різноманіття унікальних страв і поєднань»

Наприкінці серпня у Дніпрі, Києві, Рівному та Бориславі одночасно зафіксували новий Національний рекорд у категорії «Кулінарне мистецтво». Шеф-кухарі з різних регіонів приготували найбільшу кількість автентичних страв української кухні. У Дніпрі представили 50: із них 31 основна та 19 видів хліба. Загалом у чотирьох містах приготували 164 страви. Фіксація рекорду в нашому місті відбулася в готельно-ресторанному комплексі «Хутір», де нашу область представила шеф-кухар закладу Аріна Брусловець. Детальніше про рекорд та свою роботу дівчина розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».

ГОТУВАТИ – ОДНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

– Пані Аріно, як давно ви знайшли своє покликання і пов’язали життя з кухнею? Хто вам передавав знання про особливості кулінарії?

– Моя історія розпочалася 7 років тому. У 2016-му я поринула у світ громадського харчування. Тоді відчула, що кухня стала моєю другою домівкою. Того ж року я вступила до Дніпровського цент­ру професійної технічної освіти. І саме викладачі дали мені базові знання, передали свій досвід.

– Чим вас захоп­лює процес приготування їжі?

– Коли я готую будь-яку страву, то переймаюся цим процесом повністю. Поєдную різні продукти та інгредієнти, пробую та відкриваю для себе нові техніки, експериментую. Не помічаю, як плине час. Я отримую кайф, коли готую, і навіть прос­то замішую тісто для хліба.

– Розкажіть, як після навчання ви дійшли до звання «шеф-кухаря»?

– Почнемо з того, що мені – 25 років. І, щоправда, я не думала, що так швидко стану шеф-кухарем. Аби обійняти цю посаду, потрібно подолати великий шлях і набути певний досвід. Переважна більшість кухарів витрачає на це роки. На мою думку, завдяки працьовитості, стресостійкості, захопленню цією професією, можна чогось досягти. Дякую нашому керівнику готельно-ресторанного комплексу «Хутір», за підтримки якого я отримала змогу стати «шефом». У цьому закладі працюю з 2018 року. Спочатку проходила тут практику з кондитерської справи. А згодом мені запропонували влаштуватись офіційно. Я була дуже приємно вражена і, звичайно, погодилася.

Певно, у ресторані відчули мою любов до кулінарії. Так і почалася моя ера праці. Сотні кілограмів десертів та вареників пройш­ли через мої руки, тисячі смажених пиріжків. Не кожен витримає це навантаження, але мені вдається. Коли почалась повномасш­табна війна, разом із колективом ми допомагали і продовжуємо допомагати нашим захисникам. Крім того, на кухні я перейшла на дещо інший процес: стала готувати перші страви, «відшліфувала» своє вміння готувати наш український борщ. Попереду ще багато навчання і випробувань, і мені є до чого прагнути.

МІКС СМАКІВ

– Особливістю ресторану, в якому ви працюєте, є саме українська історія, традиція та кухня. Які, на вашу думку, національні страви найбільш незвичні та смачні?

– Наша українська кухня справді колоритна і різноманітна. Найбільше мене здивував буряковий квас і шпунд­ра з цим квасом. Шпундра – це давня українська народна страва. Для її приготування зазвичай використовується смажена свинина, тушкована із буряками в буряковому квасі. Для мене було трохи дивним поєднання цих інгредієнтів: квасу та тушкованого з ним м’яса. А от по закінченню приготування ти отримуєш гарний колір, цікавий аромат та пряний смак страви.

– Ви готуєте не­звичні українські страви, аби було чим здивувати гостей. До того ж кожен регіон України має свої улюблені. Якщо ж говорити саме про нашу область – Дніпропетровщину, що притаманно регіональному меню?

– Хочу сказати, що українська кухня – це переважно домашня кухня. Це велике різноманіття страв та смаків. На кожного гурмана точно знайдеться те, що йому сподобається. Саме для нашого регіону притаманно готувати юшку по-дніпров­ськи. Її можна приготувати вдома, але найкращий варіант – це на природі, зі щойно виловленої риби. У казані на багатті вона вийде дуже наваристою, ароматною та неймовірно смачною. Часто таку юшку готують із леком, де лек – це часник, перетертий із сіллю і заправлений жирним рибним бульйоном. А ще я полюбляю вареники. На мою думку, це надзвичайно смачна страва. Особ­ливо влітку, коли триває сезон вишні. Тоненьке тісто, соковита начинка та вершкове масло – це смакота у спекотний сезон.

КУЛІНАРНЕ МИСТЕЦТВО

– На території ресторану, як і в трьох інших міс­тах одночасно, було встановлено гастрономічний рекорд. У чому, на вашу думку, важливість цього заходу?

– Особливість установлення рекорду полягає у тому, що за короткий термін ми приготували велику кількість страв. Незвичністю було те, що всі ці страви старовинні, і їхні рецептури ми шукали усюди. А ще, представлені у різних містах, вони не повинні повторюватися, тому кожен кухар шукав найцікавіше. Це був рекорд за найбільшу кількість водночас приготованих автентичних страв української кухні у категорії «Кулінарне мистецтво». Загалом у чотирьох містах приготували 164 різні види їств.

– Які страви представила ваша команда?

– Дуже багато складних і передусім цікавих та традиційних страв. На цьому заході ми приготували їх понад 50, із них 31 основна та 19 видів хліба. Уся наша ­команда була залучена до підготовки, і ми дуже хотіли гідно представити регіон. Вирішили подати заявку на встановлення рекорду, аби засвідчити людям, яка українська кухня багата. Пізнаючи її, можна розкрити межі своїх кулінарних здібнос­тей, порадувати своїх родичів і друзів забутими, але дуже смачними автентичними стравами.

– Як відбувалася безпосередньо фіксація рекорду?

– Сама процедура проводилася онлайн. Трансляція велася одразу із 4 міст України. Можна сказати, що ми встановили певний ланцюг єдності з різних куточків держави.

– Чи багато міс­тян прийшло подивитися на це дійство? Як реагували люди? І чи пригощали ви їх смаколиками?

– Охочих відвідати цей захід виявилося чимало. Усі були в захваті від цієї ідеї. Багатьом сподобались варіанти приготованих страв. І, звичайно, ми запросили гос­тей, пригощали їх стравами та почули багато гарних відгуків.

– Зараз україн­ська кухня починає відроджуватись і ставати все більш популярною. Чи погоджуєтесь ви з цим? І якою бачите нашу кухню після перемоги?

– Наша кухня еволюціонує і дійсно стає популярною. І з цим я погоджуюсь. Мені хотілося б одного разу почути, що працювати кухарем – це дуже престижно, як, наприклад, у Франції чи Італії. Якою я бачу нашу кухню після перемоги? Мабуть, процвітаючою. І бажаю бачити більше охочих працювати в нашій сфері.

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ АРІНИ БРУСЛОВЕЦЬ

відео “Вісті Придніпров’я”