Дід Мороз-рекордсмен – 60 років в образі
Одягнутий у довжелезну шубу та теплу шапку, із хитруватим та добрим поглядом, розкішною білою бородою та у супроводі чарівної Снігуроньки. Таким щороку на Новорічне свято до українців приходить Дід Мороз-рекордсмен Михайло Безпалько. Нині на рахунку цього талановитого актора Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка – понад півтисячі зіграних ролей в образах Діда Мороза, Морозенка, Морозка. Останні ж 25 років пан Михайло ще й одягає ризу святого Миколая. Напередодні Нового року «Вістям» пощастило поспілкуватися із унікальним митцем.
РІДНІ ЗВИКЛИ
– Михайле Антоновичу, за найбільшу кількість зіграних ролей в образі Діда Мороза Ваше ім’я занесене до Національного реєстру рекордів України. Подейкують, аж понад 300 разів Ви одягали шубу дідуся-чарівника!
– Значно більше – понад 500! Порахуйте самі: у 2017-му виповниться рівно 60 років, як я став Дідом Морозом. Цьогоріч відзначив іще й 25-ту річницю як граю святого Миколая. Раніше ж святкували від 25 грудня до 10 січня. Тож, як уберешся у казковий костюм у грудні, то аж наступного року знімаєш! Ось так. За день по 10-12 виступів мав. А скільки довелося вітати колективи на підприємствах.
– То Ви самі збилися з рахунку?
– Авжеж, облік Снігурка не веде (усміхається). Шкодую трохи, що раніше не додумався цього робити, та на все потрібен час. А у Діда Мороза у Новий рік його немає.
– Певно, зустрічаєте свято не вдома?
– Так, мої рідні вже звикли до цього. Проте я не з тих Дідів Морозів, що чарку приймають та добре закушують. Тоді казковий герой утрачає свою чарівність, його не тільки діти – дорослі не поважатимуть.
БЕЗ ТРАФАРЕТУ
– Коли вперше взяли до рук чарівний посох? Як це було?
– Починав я 19-річним хлопцем. У нас у театрі Діда Мороза грав уже немолодий актор, якось він сказав: «Я вже втомлююся, тож, сину, настав час тобі одягти шубу!» Й благословив мене. Спочатку було складно. Я ж іще юнак, а тут треба вести себе як старезний дідуган. Дітей важко обдурити, перед ними не сфальшивиш. Та згодом «оперився» і вжився в образ новорічного чарівника.
– Які складнощі цієї ролі?
– Багато часу проводиш на ногах, одягнений у теплий одяг, тож інколи, коли повертаєшся додому, хоч витискай. Крім того, сідає голос – бо треба гучно розмовляти. Але трохи відпочинеш, чаю вип’єш, пігулки від болю в горлі ковтнеш – і далі продовжуєш працювати. З дітворою ж треба бути щирим і правдивим.
– Сьогодні ширяться пропозиції замінити Діда Мороза святим Миколаєм.
– Не розумію цього. Новий рік із Дідом Морозом іще задовго до Радянського Союзу святкували. Образ Мороза, Морозенка – у піснях, думах, казках. Він – балагур, веселун, швидкий на вигадки. А святий Миколай – то вже духовна особа, вольностей образ не дозволяє!
– У чому вершина майстерності акторської гри Діда Мороза, де його ідеал?
– Не можна окреслити, хто кращий, хто гірший. Для цього героя немає трафарету. Тож кожен актор щось вносить своє, має власний секрет.
СРІБНЕ ПАВУТИННЯ
– Михайле Антоновичу, в чому Ваш секрет популярності? Чи це таємниця?
– Я обожнюю дітей, от і дорослих полюбляю вітати. Маю гарну програму: пісні, приказки тощо. У мене чарівна Снігурка. Вона дуже приваблива та дотепна. Тож легко працювати. Знаєте, коли є гарна Снігурка, для Діда Мороза – це 50% успіху, а може, й більше (усміхається).
– А яка вона – «гарна Снігурка»?
– Приємна зовні, кмітлива, дотепна, винахідлива… Скажу, як справжній Дід Мороз: гарна Снігуронька – мов те срібне павутиння. Знаєте, що таке «срібне павутиння»? Це коли павук сплітає свою сітку, а вранішня роса падає на це павутиння, і сонце дає сріблястий відблиск… Саме такою повинна бути Снігуронька! Та ще й – розумницею. Моя – велика розумниця. Я виходжу перший, потім вона – з піснею. Коли ще бувають іноземці, вона пісню виконує й на англійській мові. Тож після такої талановитої онуки мушу трохи «попотіти», щоби гості звернули увагу й на Діда Мороза.
НЕСТАЧА ПОДАРУНКІВ
– Чим відрізняються нинішні новорічні ялинки від тих, які раніше проводили?
– Це питання задають часто. Не сприймаю нині тенденцію на «роздягання» Діда Мороза та Снігуроньки. Це – ганебне явище, коли вони не як казкові герої, а як із «Плейбою». Загалом же діти та дорослі зазвичай слухають гарно, як і раніше, ось тільки інколи не маємо чим віддячити малечі. Нині на новорічні ранки виділяється менше коштів. За радянських часів бувало таке, що більше роздавали подарунків, ніж проводили святкових заходів. Зараз усе змінилося. Яке то розчарування, коли батьки приводять дитинку на свято, а Дід Мороз не може потішити її подаруночком! Дивишся у ті оченята, а у торбинці вже нічого немає. Пригадую такий випадок, коли подарунки до театру привезли невчасно. І декількох не вистачало. То що я почав робити? Я діточкам сказав, що у мене ялинка непроста, чарівна й на ній – іграшки чудові, й хто отримає цю іграшку, то рівно о 12-й годині із неї полине музика та казка. І діти вірили. А якось мені принесли п’ять пачок морозива і ми їх подарували малюкам. Сплинув час, зустрічаю батька однієї дівчинки, той каже: «Дитина зберігає паличку від морозива: лягає й суне в ротик та смокче, лише так засинає». Ось такі чудеса трапляються (усміхається)!
– Як сприймають сьогодні Діда Мороза на вулиці. Ви ж і Тернополем часто ходите, вітаєте людей?
– Молодь нині доброзичлива. Проте часто пропонують випити шампанського. Та я відповідаю, що не можна, пояснюю: «Якби я зараз був п’яний, то як би Ви до мене поставились?» Вони кажуть: «Погано». Й прохають сфотографуватися. На це я погоджуюся. Скільки тих світлин уже зроблено! Стараюся завжди гарно виглядати, бути охайним.
– Кажуть, Ви самі шиєте собі костюми?
– Був випадок, що у мене костюм Діда Мороза вкрали. Тож купив тканину й сам пошив, аби ввечері приїхати на захід уже в новому вбранні. Також ризу святого Миколая власноруч зробив, а митру створив на кшталт головного убору священнослужителя, попередньо порадившись зі священиком. Узагалі, перш ніж грати святого Миколая, я багато обмірковував, розмовляв зі служителями церкви.
– Хтось із родини пішов Вашим шляхом?
– Так, онук, він теж обрав професію актора. Ще рік тому відмовлявся, коли я запропонував долучитися до новорічної справи. А ось цьогоріч подорослішав, уже добре виходить.
– Що побажаєте українцям у Новому році?
– Бажаю щастя, вдачі та добра. Робіть самі добро і воно обов’язково повернеться! Щоб завжди ви були щирі і жили у злагоді та мирі!
АНФІСА БУКРЕЄВА, ФОТО ІЗ АРХІВУ МИХАЙЛА БЕЗПАЛЬКА