Дніпровський медальєр Євген Грошев: «У мистецтві головне – здивувати себе»
Інколи, коли йдеться про дуже цікаву та яскраву людину, кажуть: про неї хоч книгу пиши. Саме це зробили у видавництві Дніпропетровської обласної орагнізації НСЖУ “Журфонд”, де у 2008 році побачила світ книга, присвячена неабиякій особистості, відомому дніпровському медальєру Євгену Грошеву.
Назва видання досить красномовна: «У мистецтві головне – здивувати себе». Таке творче кредо Євгена Грошева, який, до речі, 4 квітня святкує свій 90-річний ювілей.
Переказувати зміст книги – справа невдячна: хто зацікавиться нею, знайде у бібліотеці. Але зазначимо, що Американський біографічний інститут «за наукові досягнення й особистий внесок у суспільний добробут» присвоїв Євгену Грошеву звання «Людина року-2000».
Та найбільше Євген Грошев здивував себе, кожного із нас і навіть суспільство, створивши унікальну скульптуру-моноліт під назвою «Планета Нобеля». Цей рукотворний шедевр установлено у Дніпрі на території одного з кращих університетів України – імені Альфреда Нобеля. Це стало можливим завдяки моральній та фінансовій підтримці засновника і першого ректора вишу, відомого державного та громадського діяча Бориса Івановича Холода. Що передувало втіленню в життя проєкту відомого вже на той час медальєра – дізнаємось із книги «Журфонду».
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ
«У 1992 році в Дніпропетровську на відкритті українсько-шведського дитячого центру послові Швеції в Україні відрекомендували художника-медальєра Євгена Грошева. Швеція саме відзначала 20-річчя входження на престол короля Карла XVI Густава. Посол запропонував медальєру виготовити для монарха пам’ятні медалі та копії деяких історичних реліквій, що він і зробив у стислі строки.
Трохи згодом Євгена Грошева запросили до країни вікінгів і представили королю. На той час Шведська академія наук відзначала 70-річчя свого заснування. На вченій раді, куди запросили й Євгена Грошева, саме обговорювали проєкт підготовки до 100-річного ювілею Нобелівського комітету. Хтось із присутніх запропонував створити 700 пам’ятних медалей, що відповідало б кількості на той час лауреатів Нобелівської премії. Подібне замовлення ніхто із майстрів-медальєрів виконати не наважувався.
Нагадаємо нашому читачеві, що Нобелівський комітет, виконуючи останню волю видатного шведського вченого – «короля динаміту» Альфреда Нобеля, був організований у 1901 році. У Шведській академії Євген Михайлович ознайомився із заповітом Альфреда Нобеля: «… з майна, що лишиться після мене, створити фонд, прибуток від якого видавати щорічно у вигляді премій тим, хто протягом року приніс людству найбільшу користь… Рішуче наполягаю, щоб премії присуджувалися незалежно від національної приналежності кандидатів; лауреатом має стати найдостойніший».
Євген Грошев наважився запропонувати свої послуги Нобелівському комітетові. «Якщо здійснити проєкт і викарбувати 700 медалей, – міркував він, – Україна буде гідно представлена на першій портретній галереї Нобелівських лауреатів».
Євген Михайлович подав ідею: окрім медалей, створити пам’ятний знак – «Планета Альфреда Нобеля». Члени комітету з радістю сприйняли її, і художник-медальєр розпочав роботу над почесним замовленням. Основою динамічної композиції стала богиня розуму та інтелекту, яка передає естафету наукового прогресу XXI століттю.
Завершує композицію символічна куля з портретами усіх лауреатів Нобелівської премії. Художник-медальєр запропонував виготовити із матеріалів утилізованих стратегічних ракет, як символ внеску України в ядерне роззброєння.
Євген Грошев повернувся до Батьківщини й упродовж року працював над проєктом. Презентація програми відбулася в 1997 році у Національному центрі аерокосмічної освіти молоді України. Її високо оцінили заслужений діяч науки, академік НАН України Ю. Таран, професори В. Попов, А. Маркелов-Бистряков, який, до речі, намалював ескізи портретів, а працівники Історичного музею Дніпропетровська підготували біографічні дані лауреатів…».
ПРЕЗЕНТИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ
Євгена Михайловича Грошева, людину унікального таланту, та його твори знають далеко за межами України. Він особисто знайомий із багатьма державними діячами і видатними представниками мистецтва та культури світу.
На рахунку Євгена Михайловича понад 20 персональних і міжнародних виставок-ярмарків. Його творіння сприймаються легко й органічно, оскільки випромінюють тепло, глибину характеру того, кому присвячені творчі роботи художника.
За 60 років діяльності Євген Михайлович за допомогою різця-штихеля викарбував тисячі медалей. Серед них – присвячені Святославу Реріху, Альберту Ейнштейну, Лесі Українці, Григорію Сковороді, Івану Франку, Вадиму Гетьману, Сімоні Сіньйоре, Олександру Суворову, Петру Багратіону, принцесі Діані, Володимиру Висоцькому, Рудольфу Нурієву, Індірі Ганді, мешканцю Харкова, фізіологу Іллі Мечникову, колишньому президенту України Леоніду Кучмі, космонавту Леоніду Каденюку… Твори майстра зберігаються сьогодні в музеях і приватних колекціях світу, зокрема в Сікстинській капелі Ватикану, театрі опери та балету Тулузи, Меморіальному музеї Джавахарлала Неру, палаці колишнього короля Йорданії Саддама Хусейна, Державному Ермітажі Санкт-Петербурга, Національному історичному музеї України, музеях Дагестану та Батумі. В роботах Євгена Михайловича чудово поєднуються контрасти кольорів, фарби наповнені свіжістю, блиском. Чимало шедеврів майстра до знаменних дат, ювілеїв, усенародних свят виготовлені в золоті, сріблі, бронзі.
Серед робіт Грошева – «Гривна роззброєння» – ланцюжок із 16 медалей із зображенням та короткою біографією гетьманів України, яка була вручена президенту США Біллу Клінтону.
Художник-медальєр Євген Михайлович Грошев працює творчо, невтомно, легко, пише в металі, в медалях літопис життя своєї країни і планети Земля.
Все це, як то кажуть, добре. Навіть дуже добре, якби не одне але…
ЧИ БУТИ ПРОДОВЖЕННЮ?
Усього на «земній кулі» пам’ятника «Планета Нобеля» встановлено понад тисячі (!) медалей із зображенням лауреатів Нобелівської премії. Чимало. Але далеко не всі: вже п’ять років жодного «портрета» нової особистості не з’явилося. Чому? Виявляється, кожен рік Грошев справно виконує свій обов’язок – виготовляє необхідну кількість медалей і передає їх до підприємства, де роблять форму, заливають її потрібним розплавленим металом і доводять до готовності.
Вже 65 таких медалей передав виробничникам Майстер, але далі справа не рухається. Причина банальна: відсутність фінансування з боку університету. Нове керівництво вишу можна зрозуміти: війна. Але ж навчальний процес не припинявся, хай навіть в останній час – у режимі онлайн. Та й життя не зупиняється ні на мить. Виробників також можна зрозуміти: треба виплачувати заробітну плату працівникам, матеріали чимало коштують – без попередньої оплати підприємство не може виконувати замовлення. До того ж заклад вищої освіти не розрахувався за виготовлені вже 20 пам’ятних медалей, які Грошев зробив на замовлення керівників університету до 15-річчя цього вишу.
Що тут казати?! Дуже прикро, коли добра справа не знаходить продовження. Тим паче, коли йдеться про шедевр мистецтва, який став візитівкою одного з кращих університетів Дніпра. А загалом пам’ятник «Планета Нобеля» – ще й данина шани видатним особистостям світу. І не тільки. Він також «працює» для престижу України. А ставити це під сумнів – недобре.
На цьому можна було б поставити крапку. Але, незважаючи на ювілей Майстра, слід сказати, що він після серйозної травми вже більш як три роки хворіє і потребує вартісної операції. Попри це Євген Михайлович працює у звичайному ритмі. Не скаржиться на прикрі обставини. У цьому зв’язку згадується Шиллер: «Великий дух страждає мовчки». А сам ювіляр живе і діє за принципом: «Помирай, але твори!»
Дніпровський журналіст і поет Станіслав Шведун присвятив Грошеву великого вірша, де є такі слова (мова оригіналу): «Мастер, словно Пегас, ненавидит седло, и уздечку, и шпору, и хлыст…» Точно про Грошева сказано!
Моцарт медальерного искусства,
Славный витязь города Днепра,
Кавалер улыбки лёгкой грусти,
Рафаэль монетного двора!
Создаёшь портреты на металле,
Как всегда, – надёжно, делово,
Ты и сам достоин пьедестала,
Но других возводишь на него.
ІЗ НЕВИГАДАНИХ ІСТОРІЙ
Безумовно, про таку талановиту особистість, як Євген Грошев, існує чимало легенд, бувальщин, невигаданих історій. Ось тільки дві з них.
Цікава історія трапилась із медаллю із зображенням самого Генсека, нашого земляка, Леоніда Брежнєва. У нього на той час були вже аж чотири Золоті Зірки Героя. Грошев зобразив його на медалі з п’ятьма Зірками. Замовники були в шоці, вимагаючи від нього переробити медаль. Грошев категорично відмовився це робити, завіривши високопосадовців, що буде в Генсека п’ята Зірка. Так воно й сталося…
Одного разу Грошеву з військового відомства надійшло замовлення зробити медаль для якогось генерала. Він зробив, і постало питання – як розрахуватись із художником? На це у військових грошей у бюджеті не передбачалось, тому вони запропонували як гонорар… мотоцикл, у колясці якого було вмонтовано два кулемети. Грошев погодився, але за умови, що кулемети будуть демонтовані. Мало чого!? Військові виконали прохання медальєра, а Грошев згодом продав «цивільний» мотоцикл за значні кошти.
ОЛЕКСАНДР ДАВИДОВ,
ВЕТЕРАН ЖУРНАЛІСТИКИ
