Дніпряни отримали Різдвяний дарунок зі Львова
Його презентували землякам – дніпрянам відомі мистці, талановиті художники Володимир Лобода та його дружина Людмила Лобода разом із донькою Соломією Лободою , її чоловіком Андрієм Кісем, їхніми дітьми Варварою та Теодором Кісь – Лободами, а також Віктором Миколайовичем Лободою – батьком Володимира. Дарунок цей експонується в музеї «Літературне Придніпров’я» в обласному центрі. На виставці «Родинне Різдво» представлені живопис, графіка, декупаж, скульптура, костюми, ляльки, фотографії , відео. Відвідувачів при вході зустрічає різдвяна атрибутка свята – дідух, дерев’яна коза, яку водять колядники, дерев’яні скульптурки персонажів цього дійства.
Експозиція «Родинне Різдво», що займає обидва поверхи музею, – це грандіозне і щемне повернення живописця. Графіка, скульптора , яскравого представника українського андеграунду Володимира Лободи та його родини на батьківську землю, звідки свого часу мистецькому подружжю довелося виїхати , в так би мовити, внутрішню еміграцію до Львова.
Завдяки відкриттю цієї виставки ( а вона триває з 21.12. 2017 по 24 .01.2018 року) , різдвяне свято на Придніпров’я завітало значно раніше , ніж будь-де в Україні. Вже від самої назви відвідувачів огортає тепло, затишок, оповиває святковий дух дійства , і в той же час відчувається і його драматизм, яким сповнені живописні полотна Володимира Лободи на різдвяну тематику. Це твори про Матір і дитя, про дари новонародженному, про ангелів і вечірню зірку в небі, про вертеп, смерть, чортів, звірят і родину з дитям, – виконані у неповторній , своєрідній манері, притаманній цьому Майстру , що відходить у своїй творчості від традиційного трактування різдвяних сюжетів в образотворчому мистецтві. Володимир Лобода ,- відомий своїми роботами в Європі, Америці, Канаді , – кілька десятиліть залишався невідомим, невідкритим в Україні, як яскравий оригінальний мистець. Його твори в московських, петербурзьких музеях, у Воронежі, зокрема, подаються сусідньою країною для іноземців, як талановиті роботи художника пострадянського простору.
Нинішня виставка «Родинне Різдво» – це справді перший показ високого мистецтва родини Лободів і , зокрема, Володимира Лободи у місті, де він зростав, вчився, творив, де поєдналися дві творчі особистості – його і дружини Людмили, яка стала його вдячною, талановитою ученицею, а з часом і справжньою мисткинею, що не поступається талантом своєму чоловіку.
За рівнем своєрідного бачення світу і оригінальним його трактуванням у своїй творчості Художник і у Львові перебував в окремішньому стані , певній замкнутості, відстороненості від місцевого мистецького кола. Мешкаючи у місті Лева з 1981 року, персональну виставку мав тільки в 1990 –му, хоча до цього його полотна експонувалися і високо поціновувалися на виставках у Польщі ( Люблін), Москві, Німеччині, США, Італії, Швейцарії, і частина яких знаходиться в музеях і приватних колекціях.
На відкритті виставки родини Лободів своїми спогадами ділилися відомі січославські художники, серед них Олександр Нем’ятий, Сергій Алієв–Ковика, письменник- краєзнавець і журналіст Микола Чабан, науковець, фольклорист Микола Долгов, мистецтвознавець, художник, поет Віталій Старченко – друзі й учні Володимира Лободи, котрі пам’ятають ще його батька Віктора Миколайовича – зв’язківця за фахом і художника – самоука, яскравого представника наївного малярства, за визначенням мистецтвознавців, талановитого і сповненого тепла і любові до України, яку втрачали під натиском радянської індустріалізації і техногенних катастроф.
Свій творчий шлях подружжя Лободів починало в 70-ті роки минулого століття. Старше покоління дніпрян пам’ятає неповторні роботи молодих художників, які на головному проспекті ніби оживляли обличчя нашого міста : крамниця цукерок «Синій птах» з оригінальними вітражами Володимира Лободи, оформлене в нацональному колориті затишне кафе «Театральне» біля муздрамтеатру імені Т. Шевченка, вітражі для магазину «Риба» в стриманих, холдних, але гармонійних тонах, який так само став окрасою центру міста.
Цікаво працювала і його дружина Людмила Лобода. Її композиції милували око у дитячому кафе « Колобок», художниця фантазійно виконала стінопис в одному з дитячих комбінатів обласного центру.
І зараз доводиться лишень шкодувати за втраченими шедеврами, тому що в результаті тиску на мистців з боку місцевої партійної верхівки і звинуваченні їх у буржуазному націоналізмі , після вимушеного переїзду подружжя до Львова, їхні роботи були понищені.
Володимир був з самого початку натхненний творчістю свого батька Віктора Миколайовича, виставка якого була також у Літературному музеї Придніпров’я в січні – лютому цього року, привабивши багатьох січославців тією неповторною Україною , яку він відтворював на своїх полотнах.
Донька Соломія, крім графічних робіт, спеціалізується на ілюстрації дитячих творів, Андрій – відомий дизайнер книг, зокрема творів Андрія Содомори, куратор мистецьких проектів, автор фотовидань, присвячених львівській архітектурі і зразкам сакрального мистецтва.
Як згадують друзі Володимира Лободи, в їхній родині в усі часи не відзначали радянських свят. Народні ж ставали темами для численних мініатюр, листівок, поштівок , причому трудилися над створенням цих шедеврів і діти , і дорослі, кожен вкладаючи в свою роботу власне бачення і розуміння самого духу свята. Те ж Різдво кожен переживав по-своєму і разом, наповнюючи твір власним досвідом різдвяного святкування.
Володимир – гарний скульптор по дереву, ним зроблено чимало різних за розміром та тематикою фігур, але в кожній він бачить козацький дух, вирізьблюючи із шматка стовбура деревини і навіть трохи розписуючи їх кольором, надаючи кількома виразними штрихами неповторний характер кожному герою цієї оригінальної колекції.
Ну, а це вже як секрет – він ще й вправний віршувальник. Про творчість Володимира і Людмили Лободів йдеться в четвертому томі «Енциклопедії Львова».
Подібної виставки в Дніпрі ще не було, то ж маємо пишатися знаменитими земляками Володимиром і Людмилою Лободами, їхньою родиною, котра подарувала краянам незабутнє «Родинне Різдво».
Таїса Ковальчук