Дніпрянка Олеся Лейченко підкорила телевізійне талант-шоу

В останні вихідні вересня відбувся 4 фестиваль блогерів «Дніпровський пост». На одному з його майданчиків творчі особистості ділилися досвідом просування через соцмережі. Серед них була і дніпрянка Олеся Лейченко, фіналістка 10 телевізійного талант-шоу «Голос країни», у котрої в Інстаграмі понад 3,5 тисячі читачів. На сліпих прослуховуваннях Олеся заспівала пісню «Сонце» групи The Hardkiss і спантеличила Тіну Кароль та Монатіка: вони подумали, що на сцені сама солістка цієї групи Юлія Саніна. Окрім цих зірок до Олесі розвернулися Потап і Настя Каменських, котрих дівчина й вибрала собі у тренери. «Вісті» поспілкувалися із 20-річною співачкою.

На конкурс – через соцмережі

– Олесю, зараз усі говорять, що без соц­мереж творчим людям ніяк не можна. Це справді так?

– Звичайно, соцмережі дуже допомагають молодим артистам ставати більш відомими. Коли співаєш популярну пісню і ставиш хештеги, позначаєш виконавця, він бачить тебе, навіть коментує – це круто! Якби не було соцмереж, я, напевно, не отримала б віддачі від артиста, пісні якого співаю. Наприклад, чотири роки тому Юлія Саніна з The Hardkiss оголосила конкурс на краще виконання її пісні. Я взяла у ньому участь і потрапила до вісімки найкращих виконавців. Юлія прокоментувала, що всі учасники дуже талановиті. Приємно було, що саме мене виділили з-поміж такої кількості учасників.

– Це до чогось Вас спонукало?

– Це був гарний стимул працювати далі, співати інші пісні, викладати їх у мережі, щоб люди бачили.

– Як наважилися піти на «Голос країни»?

– Насправді, я давно хотіла взяти участь у цьому грандіозному проєкті, але всі ці роки вважала, що не готова ще: морально, технічно, вокально. А торік мені написав кастинг-менеджер, і я сприйняла це як поштовх більше працювати та, нарешті, випробувати свої сили на кастингу.

– А як він на Вас вийшов?

– Гадаю, мене знайш­ли якраз завдяки хештегам, які я ставила під публікаціями. Коли  співаю кавери, то обов’язково зазначаю, чию пісню переспівую.

– Що дала Вам у творчому плані участь у телевізійному шоу?

– Найголовніше – це впевненість у собі. Я стала розкутішою: вже можу вам зараз давати інтерв’ю, а ще рік тому я соромилася б. Багато чого навчилася і від тренерів, і від учасників, бо у цьому сезоні були дуже талановиті співаки: від кожного я взяла мелізми, прийоми. Наші тренери нам говорили: не завжди досягає успіху той, хто перемагає; ну, залишили ви проєкт на якомусь етапі – це не повинно вас зупиняти, бо проєкт, сезон все одно колись закінчується, тому триматися за нього весь час не вийде і варто пам’ятати головне – ви працюєте на себе, розвиваєте себе.

У Потапа своїх артистів вистачає

– Чому обрали для себе вокальну кар’єру?

– Я народилася у творчій сім’ї: моя мама – викладач вокалу, і я вже років із 3-4 стою на сцені. У 4 я вперше виступила на конкурсі й здобула перше місце. Я сама цього не пам’ятаю, відеозапису не збереглося, але рідні мені про це розповіли. Уже в підлітковому віці зрозуміла, що не бачу себе математиком, фізиком чи менеджером – я бачу себе співачкою. Закінчила музичну школу по класу фортепіано, а з мамою займалася вокалом, бо вона веде колектив, і я багато років була його учасницею. Потім вступила до Дніпропетров­ського коледжу культури на вокал, цього року його закінчила. Зараз уже працюю у Дніпропет­ровській філармонії, у групі «Консонанс», куди мене запросили, і де дуже подобається: у них регулярні концерти, а це хороший сценічний досвід, класна платформа для становлення артиста.

– Ви все-таки сприймаєте цей колектив як трамплін?

– Напевно, так.

– Що плануєте робити далі, про що мрієте?

– Хочу мати власний матеріал – свої пісні, не схожі ні на чиї. Я можу придумати мелодію, а ось тексти мені важко даються, тому хочу знайти команду, яка мені допомагатиме.

– А до Потапа Ви не зверталися із цим?

– Та у Потапа своїх артистів вистачає! Мене всі запитують: «Чому Потап не взявся тебе продюсувати?» Ну, я ж туди йшла не для того, щоб Потап мене взявся продюсувати, а щоб зрозуміти, на якому етапі я знаходжуся, відчути конкуренцію. Я брала участь у багатьох конкурсах: всеукраїнських, міжнародних, але це все-таки проєкт, в якому ти представляєш себе на всю країну, на весь світ, – стрес-тест, можна сказати, і я дуже рада, що мала цей крутий досвід.

НАТАЛІЯ РЕКУНЕНКО, ФОТО ВОЛОДИМИРА ТАРАЗЕВИЧА