ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська повідомляє

 

У 2016 році стануть незаконними РРО, які працюють «off-line»

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська інформує, що у суб’єктів господарювання, які  використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО), залишився місяць, щоб обладнати місця торгівлі касовими апаратами здатними створювати контрольну цифрову стрічку та забезпечувати подання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків. Всі суб’єкти господарювання, які не встигли вивести з експлуатації касову техніку, що не відповідає подібним вимогам, мають до 1 січня 2016р встановити її сучасні аналоги, або доопрацювати до необхідних вимог наявні РРО.

Слід нагадати, що Державна фіскальна служба дозволила платникам податків, які придбали, зареєстрували та до 01.01.2015р. ввели в експлуатацію РРО, що створюють контрольну стрічку лише в друкованому вигляді, подавати до фіскальних органів тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій (Z – звіти). Перехідний період для доопрацювання або заміни існуючої касової техніки на таку яка забезпечує подання по електронних каналах зв’язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків було встановлено тривалістю в 1 рік, тобто до  01.01.2016р.

Разом з тим з 01.01.2016р. відповідно до п. 5 ст. 17 р.V Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено відповідальність у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Запитували – відповідаєм

Маю власний бізнес. Була свідком, коли мої колеги підприємці бідкалися, що зламався касовий апарат і мали багато проблем. Вирішила, на всяк випадок, з’ясувати – що в таких випадках робити?

На запитання відповідають фахівці  ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська

Дійсно, зустрічаються випадки, коли реєстратори розрахункових операцій виходять з ладу через несправність або у зв’язку з відсутністю зв’язку чи електропостачання. У таких випадках є два варіанти проведення розрахункових операцій.

По-перше, якщо електроенергія є, а реєстратор розрахункових операцій вийшов з ладу, то можна використати резервний РРО. Але він обов’язково має бути зареєстрований в органах ДФС. По-друге,  у випадку, якщо електроенергії немає або відсутній резервний РРО, то можна використати розрахункову книжку. Її також необхідно зареєструвати в органах ДФС.

Але треба пам’ятати, що без основного РРО можна працювати не більше 7 робочих днів. Якщо гарантійний ремонт не можна забезпечити у такий термін, то центр сервісного обслуговування зобов’язаний не пізніше сьомого робочого дня з моменту прийняття приладу в ремонт ввести в експлуатацію належним чином зареєстрований на суб’єкта господарювання резервний реєстратор розрахункових операцій.

Якщо розрахункові операції проводяться з використанням розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого чи резервного РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки. Також у випадку обнулення оперативної пам’яті відповідно до контрольної стрічки необхідно провести через РРО суми за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція «службове внесення» на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Сплата єдиного соціального внеску державними нотаріусами

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська  інформує щодо розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування державних нотаріусів державних нотаріальних контор.

Стаття 4 Закону №2464 визначає, що платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (далі – роботодавці).

Платниками єдиного внеску є працівники – громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб.

Для роботодавців базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої  кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які  включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 – ВР «Про оплату праці»).

Стаття 8 Закону №2464 визначає розмір єдиного внеску для кожної категорії платників.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 – 8 частини першої статті 4 Закону № 2464 (крім осіб, зазначених у частині десятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом І частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, відповідно до частини 9 статті 8 Закону №2464 для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії, зокрема, згідно із Законом України від 16 грудня 1993року №3723-ХІI «Про державну службу», встановлюється єдиний внесок у розмірі 6,1 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Частиною другою статті 2 Закону № 2464 визначено, що виключно Законом № 2464 визначається, зокрема, розмір єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 01 жовтня 2008р. №614-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»  встановлено, що державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. Стаж роботи державних нотаріусів у державних нотаріальних конторах зараховується до стажу державної  служби.

Отже, з урахуванням норм Закону №614, відповідно до частини 9 статті 8 Закону № 2464, розмір утримань єдиного внеску із заробітної плати державних нотаріусів державних нотаріальних контор становить 6,1 відсотка.

Пунктом  5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723.

Враховуючи норми частини другої статті 2 Закону № 2464, перегляд розміру утримань єдиного внеску із заробітної плати платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України №3723, у тому числі, державних нотаріусів державних нотаріальних контор, можливе лише шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464.

Кіровські  платники перерахували до зведеного бюджету понад 687,3 млн.грн. податків

Про це повідомляють у ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська . Така сума на 187,2 млн.грн. перевищує показник збору податків січня – листопада минулого року і  на 73,9 млн.грн., або 12,1 відсотків доведені планові завдання.

Державна скарбниця отримала від бізнес-спільноти району понад 341,5 млн.грн. податків, а місцеві бюджети майже 345,8 млн. грн.

В районі, порівняно з аналогічним періодом минулого року,  досягнуто росту на 99,5 млн.грн податку на доходи фізичних осіб, на 36,0 млн. грн. податку на додану вартість ,на 10 млн.грн. плати за землю, на 2,4 млн. грн. єдиного податку .

Заява про відмову від спрощеної системи оподаткування подається за місцем податкової адреси платника податків

Фахівці ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська нагадують, відповідно до ст. 298 Податкового кодексу України для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Формою заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675 «Про затвердження порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування», передбачено і відмову від спрощеної системи оподаткування із зазначенням причин відмови від неї.

Згідно з вищезазначеною  статтею  ПКУ заява про відмову від спрощеної систему оподаткування фізичною особою – підприємцем подається до контролюючого органу в один з таких способів:

– особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

– надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

– засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Отже, заява про відмову від спрощеної системи оподаткування фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку подається в один із способів, зазначених у п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, до територіального органу державної фіскальної служби за місцем податкової адреси платника податків – фізичної особи.

Безоплатна правова допомога – на захисті прав платників

Щоб сприяти підвищенню рівня правової культури населення, а також інформувати платників про конституційні права та обов’язки, можливості їх реалізації і захисту нещодавно у ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія».

Роз’яснення «найгарячіших» запитань через безпосереднє спілкування з посадовими особами дуже актуальне для громадян району.

Відтак, нещодавно перший заступник начальника ДПІ Тісова Ольга Іванівна під час «гарячої лінії» консультувала платників з питань прав платників податків та їх захисту, порядку подання звернень, запитів, скарг, пропозицій, а також щодо норм трудового законодавства та захисту прав найманих працівників.

Пропонуємо до вашої уваги найбільш актуальні питання з якими абоненти звертались на «гарячу лінію»:

Чи має право СГ під час проведення перевірки та/або розгляду заперечень до акта перевірки використовувати відео- та аудіозасоби ?

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст. 1 ПКУ).

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для врегулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Таким чином, ПКУ є спеціальним законом що врегульовує порядок та підстави призначення перевірок, їх проведення, а також права платників податків під час здійснення перевірок та/або розгляду заперечень до акту перевірки.

Права платників податків визначені у статті 17 ПКУ, а також інші права передбачені законом (п. 17.2 ст. 17 ПКУ).

За своєю правовою природою проведення громадянами аудіо- та відеофіксації дій працівників органів Державної фіскальної служби є фактично одержанням, збиранням і створенням інформації про діяльність органів державної влади, їх окремих посадових осіб при виконанні покладених на них обов’язків.

Правовідносини, пов’язані зі збиранням інформації, регулюються положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Цивільного кодексу України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Слід зазначити, що гарантоване державою право на збирання інформації має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема положеннями
ст. 34 Конституції України.

Так, реалізація права на інформацію може бути обмежена у встановлених законом випадках в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Крім того, відповідно до зазначеного положення Конституції України, ст. 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати права, свободи і законні інтереси інших громадян.

Водночас, згідно зі ст. 11 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII ”Про державну службу” державні службовці мають право користуватися права ми і свободами, які гарантуються громадянам Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України від 16 січня 2013 року № 435-IV фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Таким чином, законодавством не заборонено здійснювати платникам податків під час проведення перевірки та/або розгляду заперечень до акта перевірки відео- та аудіо запис.

Водночас, здійснення аудіо- та відео фіксації працівників контролюючих органів з порушенням норм законодавства позбавляє можливості використання такої фіксації як належного та допустимого доказу порушення прав у суді на підставі п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV.

Які вимоги до оформлення письмових звернень, які адресуються контролюючим органам від платників податків (ЮО, ФОП) або громадян ?

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Оформлення письмових звернень платників податків (юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців) або громадян здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 №393 (із змінами, далі – Закон №393) та Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фіскальній службі України та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2015 № 271 (далі – Порядок № 271).

Згідно зі ст. 3 Закону № 393 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення) (частина шоста ст. 5 Закону № 393).

Звернення громадян мають бути оформлені відповідно до вимог ст. 5 Закону № 393 (п. 5 розд. ІІ Порядку № 271).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (частина сьома ст. 5 Закону № 393).

Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (п. 6 розд. І Порядку № 271).

Звернення, оформлене без дотримання вимог ст. 5 Закону № 393, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше ніж через десять днів від дня надходження, крім випадків, передбачених частиною першою ст. 7 Закону № 393 (п. 12 розд. ІІ Порядку № 271).

Не підлягають розгляду наступні звернення:

анонімні звернення, крім анонімних повідомлень про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (п. 16 розд. ІІ Порядку № 271);
повторні звернення від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням строків, передбачених ст. 17 Закону № 393, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними (п. 19 розд. ІІ Порядку № 271).

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органів ДФС, відповідно до ст. 7 Закону № 393, таке звернення в строк не більше п’яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявникові. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом ДФС, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями (п. 8 розд. ІV Порядку № 271).

Отже, оформлення письмових звернень платників податків (юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців) або громадян здійснюється відповідно до вимог Закону № 393.

Звернення адресується контролюючому органу, його посадовим особам у разі, коли вирішення порушених у зверненні питань належить до їх компетенції.

У зверненні мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина (назва, код ЄДРПОУ, місцезнаходження суб’єкта господарювання), викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції тощо.

Письмове звернення повинно бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.

Чи зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань скарга, подана на податкове повідомлення – рішення із дотриманням строків подання скарги, та на який строк ?

Згідно з п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті (протягом 10 календарних днів , що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення, що оскаржується), зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні – рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська : щодо порядку визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) до банку

Фахівці ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська зазначають,що порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 (далі – Положення).

Пунктом 5.1 Положення передбачено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) згідно з такими вимогами:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, – щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, – наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Згідно з п. 5.9 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов’язані з діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 2.10 Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов’язані з діяльністю підприємства.

Враховуючи графік роботи підприємства та банку, готівкові кошти, що надійшли до каси підприємства у п’ятницю, мають бути здані до банку не пізніше наступного робочого дня банку та підприємства у суботу, або використані для потреб підприємства першого робочого дня в сумі, що перевищує ліміт каси.

Дане роз’яснення, щодо строків здавання готівкової виручки до банку, викладене в листі ДФС України від 19.11.2015 р. N 24664/6/99-99-22-07-03-15.

Чи потрібно щорічно поновлювати заяву про застосування ПСП? – відповідь на це та декілька запитань щодо застосування податкової соціальної пільги

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська нагадує, що порядок сплати податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом IV Податкового кодексу України.  Нормами зазначеного розділу ПКУ передбачено наступні пільги платникам податку:

  • не включення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу окремих видів доходів, зазначених у ст. 165 ПКУ;
  • отримання податкової знижки(ст. 166 ПКУ);
  • отримання податкової соціальної пільги, за умови, що розмір заробітної плати на місяць не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (ст. 169 ПКУ).

Наводимо відповіді на найпоширеніші запитання з місць щодо застосування податкової соціальної пільги (ПСП).

  1. Чи має право наподаткову соціальну пільгу державний службовець, який отримує дохід у вигляді заробітної плати та чи необхідно подавати заяву про її застосування?

Відповідь:  Державні службовці мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму 100-відсоткової податкової соціальної пільги без подання заяви.

  1. Чи має право на ПСПфізична особа, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з Пенсійного фонду України отримує доходи у вигляді заробітної плати?

Відповідь:   Фізична особа, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з Пенсійного фонду України отримує доходи у вигляді заробітної плати, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги за умови дотримання вимог пп.169.1 ст.169 Податкового кодексу України та подання роботодавцю заяви про застосування пільги.

  1. Чи має право ФОП застосовувати ПСП до сум середнього заробітку, виплачених працівникам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливій період?

Відповідь:     У разі якщо працівник, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливій період отримує заробітну плату (середній заробіток) та одночасно грошове чи майнове (речове) забезпечення військовослужбовця, що виплачуються з бюджету, фізична особа – підприємець, як роботодавець під час нарахування заробітної плати такому працівнику не має право на застосування податкової соціальної пільги.

  1. Чи необхідно платникам податків щорічно подавати заяву про застосування ПСП?

Відповідь: Нормами Податкового кодексу України не передбачено щорічне подання заяви про застосування податкової соціальної пільги. При цьому, якщо у платника податків виникає право на застосування податкової соціальної пільги з інших підстав ніж тих, які були зазначені у попередній заяві, то такий платник повинен надати нову заяву з відповідними підтверджуючими документами.

  1. Чи застосовується ПСП до вихідної допомоги у зв’язку із звільненням працівника, в тому числі при виході на пенсію?

Відповідь: Фізична особа, яка отримує дохід у вигляді вихідної допомоги у зв’язку із звільненням, в тому числі при виході на пенсію, має право на податкову соціальну пільгу за умови якщо розмір її місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат, не перевищує граничного розміру для отримання податкової соціальної пільги.

  1. Чи потрібно юридичній особі застосовувати ПСП при нарахуванні ПДФО до заробітної плати у вигляді авансу?

Відповідь: Податкова соціальна пільга застосовується до всієї заробітної плати за місяць, а не до її частини (авансу).

Довідка форми № 3-ДФ з достовірною інформацією та дійсним терміном дії не потребує заміни

Платнику податків не потрібно отримувати нову довідку за формою № 3-ДФ у зв’язку з наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32, якщо інформація, зазначена у довідці, не змінюється та термін дії її не закінчився.
Підпунктом 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва та особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари з обмеженнями зазначеними в абзацах другому та третьому цього підпункту.

Власник сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) при її продажу подає податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому підпункту 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3-ДФ затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32 (далі – наказ № 32), у зв’язку з набранням якого втратив чинність наказ ДПА України № 975 від 21.12.2010 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми» (далі Порядок № 975).

Відповідно до норм Порядку № 32 термін дії довідки не змінився. Довідка видається строком на п’ять років (п. 5 Порядку № 32).

У разі зміни інформації, зазначеної у довідці, власник сільськогосподарської продукції письмово інформує сільську, селищну, міську раду, яка протягом п’яти робочих днів видає йому нову довідку з урахуванням відповідних змін. При цьому попередня довідка анулюється (п.4 Порядку видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3-ДФ затверджений наказом № 32).

Нагадаємо, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська  про нову декларація про майновий стан і доходи

З 1 січня 2016 року запроваджується нова форма декларації про майновий стан і доходи, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 за № 859 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 за № 1298/27743.

Для зручності фізичних осіб у новій декларації об’єднано звітність по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору. Враховуючи це, за результатами 2015 року фізичні особи, які отримували доходи не від податкових агентів (зокрема від інших фізичних осіб) та іноземні доходи, визначають податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військовому збору в одній податковій звітності. При цьому подання будь-якої додаткової звітності не передбачається.

Для спрощення та зменшення часу для її заповнення обсяг зменшено з 2 аркушів до 1, а кількість додатків – з 7 до 4.

Тепер додатки заповнюються лише при отриманні доходів, які передбачають особливий розрахунок оподатковуваного доходу при:

отриманні доходів від двох та більше податкових агентів, у випадках передбачених Податковим кодексом;

операціях з інвестиційними активами;

отриманні іноземних доходів;

визначенні оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Значна кількість інформації, яка раніше заповнювалась в додатках, наразі відображається в самій декларації.

Так, інформація про уповноважену особу, яка раніше відображалась в окремому додатку, тепер відображається в декларації.

Фізичні особи, які мають намір скористатися правом на податкову знижку раніше заповнювали декларацію і додаток, в якому визначали реквізити всіх первинних документів за понесеними витратами. Тепер такі фізичні особи заповнюють лише декларацію, в якій відображають загальну суму понесених витрат та суму податку до повернення.

Відомості щодо відчуження нерухомого (рухомого) майна відображаються в додатку без заповнення додатку та переліку відчуженого майна.

Інформація про отримані доходи та перелік майна, яке надається в оренду (суборенду) також без заповнення додатку відображається в декларації.

Крім того, якщо за результатами перерахунку податку з доходів, отриманих від двох та більше податкових агентів у випадках передбачених законодавством, виникає від’ємне значення, такий платник податку за результатами 2015 року має право задекларувати суму податку на доходи фізичних осіб до повернення з бюджету.

Одним з нововведень є те, що платник податків самостійно визначає свій статус: громадянин; особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність або підприємець, який перебуває на загальній системі.

Нагадуємо, що за результатами 2015 року фізичні особи – підприємці, які перебувають на загальній системі подають декларацію про майновий стан і доходи до 10 лютого 2016 року, в якій разом з доходами від підприємницької діяльності декларують іноземні та інші доходи.

Громадяни та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, подають  декларацію про майновий стан і доходи за результатами 2015 року до 01 травня 2016 року. Оскільки, 01 травня 2016 року припадає на вихідний день, відповідно до норм податкового законодавства останній день подання декларації про майновий стан і доходи переноситься на перший робочий день, тобто, 03 травня 2016 року.

Підприємці – спрощенці можуть здійснювати діяльність лише за тими видами, які зазначені в облікових даних

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (Кодекс): фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 р.XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 р.ХІV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст. 291 Кодексу).

Якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків – фізичних осіб (п. 177.6 ст.. 177 Кодексу).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в  його облікових даних.

За продаж необлікованих міцних напоїв передбачений штраф

Транспортування горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт етиловий, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі, з відміткою представника контролюючого органу на акцизному складі забороняється.

До суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ.

Окрім того, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. За повторне протягом року аналогічне порушення застосовується штраф у розмірі 1020 гривень.

ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська застерігає – роботодавці не виплачуйте зарплату нижче мінімального рівня

Оформлення трудових відносин в законодавчо встановленому порядку і офіційне отримання зарплати – це державний захист від незаконного звільнення, безпечні і здорові умови праці, гарантоване право на відпочинок, своєчасно виплачена легальна заробітна плата, не нижче рівня, визначеного законом. Адже мінімальна зарплата встановлюється на національному рівні.

Розмір мінімальної зарплати встановлюється Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зокрема, після підписання закону «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», з 1 вересня 2015 року відбулося підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати. Цей документ встановив прожитковий мінімум для працездатних осіб  на рівні 1378 гривень з відповідним збільшенням витрат на оплату праці, пенсійне забезпечення, допомоги сім’ям з дітьми та одноразові допомоги, стипендії.

Мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для  підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та підприємців, які використовують працю найманих працівників. Застерігаємо роботодавців від виплати зарплати своїм працівникам нижче мінімального рівня і відповідно від порушення законодавства всіма суб’єктами трудового процесу.

Чи сплачувати ЄСВ підприємцю – загальносистемнику за відсутності доходу?

Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Якщо підприємець не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, то законодавство надає такій особі право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (01.01.2015 по 31.08.2015 становить 20706 грн, з 01.09.2015 – 23426 грн). При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (з 01.01.2015 по 31.08.2015 становить 422,65 грн, з 01.09.2015 – 478,17 грн).

Звертаємо увагу, якщо вищевказані підприємці, не отримували доходів (прибутків) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі особи можуть не визначати базу єдиного внеску, оскільки вказаною нормою передбачено право, а не обов’язок платника.

 

 

Залишити відповідь