Гордість країни: казковий світ Марії Примаченко

Наприкінці лютого поточного року, під час запеклих боїв, що велись у районному центрі Іванків Київської області, згорів історико-краєзнавчий музей. Серед великої кількості експонатів та тематичних експозицій були роботи відомої української художниці Марії Примаченко. Проте місцевим жителям вдалося винести їх та частину інших витворів мистецтва з палаючої будівлі. Зараз картини зберігаються в надійному місці поза територією Іванківської громади.

ПОЧАЛОСЯ З ГЛИНИ

Марія Примаченко народилася 12 січня 1909 року у селі Болотня на Київщині, де й прожила всі свої 88 років. Батько, Оксентій Григорович, був теслею, майстрував стилізовані дворові огорожі. Мати, Параска Василівна, — визнаною майстринею-вишивальницею, а бабуся створювала віртуозні орнаменти на писанках. У дитинстві Марія захворіла на поліомієліт. У той час дитяча смертність від нього сягала 90%. Дівчинці пощастило вижити, але страждання зробили її дуже вразливою, загострили слух і зір. Ще одним наслідком стала проблема з ногами: одна з них залишилась «нерозвиненою», через що довелось користуватися протезом. Саме тому Примаченко все життя носила тільки довгі спідниці.

Марія Примаченко

Щодо своєї дитячої творчості вона згадувала: «Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, а потім помітила синюватий глей (глину). Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату». Сусіди приходили подивитися, нахвалювали, а потім просили прикрасити і їхні хати. Дівчина не відмовлялась від пропозицій і розфарбовувала домівки. Подейкують, що першою оплатою її художньої роботи було порося.

Подальшим кроком у творчості стали рушники: у 20-30-х роках Марія серйозно захопилась вишивкою. У 1934 році в Києві відкрили Центральні експериментальні майс­терні при Київському музеї українського мис­тецтва, що збирали народні таланти. У 1936-му до них було запрошено і Марію Примаченко.

НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО

Творчий напрям Марії Примаченко — наївне мистецтво, або примітивізм. Це стиль спрощених форм і «чистих» кольорів. Найчастіше сюжети картин пов’язані з фольклором і нагадують дитячі малюнки. До речі, у цьому стилі малювали не лише «самоучки», а й митці з академічною освітою, які зумисно скорочували кількість художніх засобів.

Цент­ром творчості Примаченко були фантастичні звірі, квіти та сюжети із життя селян — світ дуже простий, але не означає — бідний. «Звірина серія» — унікальне явище не тільки у вітчизняному, але й у світовому мистецтві. Сюжети, обрані художницею, дещо збігаються з народними картинками, але фантастичні образи звірів — витвір лише її уяви, підсилений «зливою» кольорів. Вони є пересторогою, закликом до дружби та миру, бо головною творчою темою була боротьба добра і зла: перше відображене яскравими сяючими фарбами, друге — темними, приглушеними. Катерина Примаченко ілюструвала українські дитячі книжки.

Марія Примаченко

Цікаво, що у жодній виставковій роботі не повторювала ілюстрацій, чітко розрізняючи книжковий малюнок і картину. Талант, «матеріалізований» за допомогою ватмана, гуаші та пензлика з котячої шерсті, розгледіли, починаючи з Україні, в усьому світі. У 1937 році 10 робіт художниці стали частиною експозиції міжнародної виставки в Парижі. Ходять чутки, що їх помітив Пабло Пікассо, назвав прекрасними роботами геніальної жінки та зазначив, що якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою за нього.

ДЕЩО З ОСОБИСТОГО

Під час навчання у Києві Марія зустріла свого майбутнього чоловіка, лейтенанта Червоної армії Василя Маринчука, який приїхав на екскурсію до Лаври. Виявилось, що він — її земляк, з Іванкова, розташованого біля Болотні. Художниця могла б залишитись у столиці, але всім серцем прагнула повернутись до коханого. Вона ніколи не була офіційно заміжньою: майже п’ять років подружжя прожило у цивільному шлюбі.

У березні 1941 року Марія народила сина Федора, а у червні розпочалася війна, яка позбавила її чоловіка: Василь Маринчук так і не побачив сина, а вона до кінця днів берегла йому вірність. Федір став найближчим другом для своєї матері, навчався в неї малярства і згодом теж став народним художником, майстром наїву. З дружиною виростив двох онуків художниці, які також уміло тримають пензля у руках.

Марія Примаченко

Марія Примаченко померла у 1998 році і похована, де й народилася, — у Болотні. Наприкінці червня 2006 року будинок, де син мисткині жив разом із родиною, пограбували — винесли 77 картин: страхова вартість кожної складала щонайменше10 тис. доларів. Частину з них вдалося повернути. Через цей випадок родина стала обережнішою з відвідувачами, для яких двері раніше завжди були відчинені. Цей випадок підірвав здоров’я Федора, у 2008 році він помер і був похований поруч із матір’ю…

ЦІКАВІ ФАКТИ

  • Марія Примаченко написала майже тисячу картин. Близько 650 зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві.
  • Картини писала лівою рукою, незважаючи на те, що була правшею.
  • Її улюбленим кольором був зелений, а ще вона обожнювала котів.
  • Кажуть, що художниця не продавала свої роботи — лише дарувала, а на життя заробляла тим, що шила сорочки.
  • Примаченко — поетеса реалізувалась у підписах-примовках до картин, які легко запам’ятовуються.
  • У неї чимало нагород: «паризька медаль», яка, до речі, загубилась під час транспортування в Україну; вона лауреатка Премії ім. Шевченка (1966); заслужена діячка мистецтв України (1970) і народна художниця України (1988), а у 1994 році отримала Почесну відзнаку Президента України.
  • 2009 рік, за рішенням ЮНЕСКО, став роком Марії Примаченко.
  • Образи з картин художниці часто використовуються з порушенням авторських прав. У 2013 році розгорівся міжнародний скандал за участі фінського бренду Marimekko, який займається виготовленням предметів інтер’єру, та авіакомпанії Finnair. Перший скопіював зображення лісу з картини «Щур у дорозі», а Finnair наніс його на свої літаки з претензією на оригінальність. Коли справа дійшла до суду, дизайнери Marimekko визнали, що це плагіат, і попросили вибачення. Залишились без малюнків і літаки.
  • Пам’ять про Марію Примаченко вшановано у назвах вулиць і пам’ятниках, установлених у різних містах України; її творчості присвячено багато видань: на честь художниці названо зірку № 14624, розташовану між Марсом та Юпітером; до 100-ліття художниці її зображення з’явилось на аверсі та реверсі серії срібних монет «Видатні особистості України».

ПОЛІНА ДМИТРІЄВА
(ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ ІНТЕРНЕТ — ДЖЕРЕЛ)