Кодацька козацька держава
Доля Кодацької фортеці – гідна уваги режисерів та сценаристів. Скільки знаменних битв відбулося на тутешній території, яка велика маса знаних постатей відвідала її землі! Тут побували Богдан Хмельницький, Іван Сулима, французький офіцер Жан Маріон, Іван Сірко, Мазепа, Іван Богун, Петро I, Кондратій Булавін.
НЕЗДОЛАННА ТА ВЕЛИЧНА
То були буремні часи кривавої боротьби за волю. Україною тільки-но прокотилося національно-визвольне повстання на чолі з гетьманом Тарасом Трясилом (1631 рік). І Річ Посполита спробувала взяти під контроль запорожців. З метою перекриття козацькому флоту шляху з р. Самари у море, в лютому 1635 р. король Владислав IV наказав спорудити фортецю біля першого дніпровського порога, Кодацького. Будівництво велося з особливою уважністю. Стежив за зведенням фортеці сам гетьман коронний Станіслав Конецпольський, будував твердиню – французький інженер Гійом де Боплан. Кодацьку звели за рекордно короткий термін – з весни до серпня 1635 року, оголосили її нездоланою для ворога.
Дійсно, фортеця мала неприступний вигляд: височіла величними бастіонами над скелястою кручею, з боку степу – захищалася ровом. З півдня ж по полю були розкидані ще й залізні колючки, аби захиститися від наступу кінноти. Та й гарнізон був чималий, складався з двох ескадронів драгунів. А щоб вояки не нудьгували, поляки звели ще й католицький монастир та торгове поселення – слободу. Керував усім на Кодацькій комендант – французький офіцер Жан Маріон, комісаром був шляхтич Пшияловський.
РУКАМИ СТВОРЕНЕ
Козаки занепокоїлися загрозою, яка виникала з утвердженням панів на ближніх підступах до Запоріжжя, й одразу ж випробували Кодацьку на міць. У ніч із 3 на 4 серпня 1635 року загін січовиків на чолі з Іваном Сулимою здійснив напад на неї. Запоріжці хитрощами оволоділи твердинею, а гарнізон – знищили. Жана Маріона захопили живцем, насипали в його одяг пороху, приставили до стовпа й, зазначивши з гумором: «Лети, пане, додому!», підпалили порох. Вибух стався такий, що виштовхнув Маріона разом зі стовпом у Дніпро. Так безславно загинув славний французький офіцер.
Проте запоріжці не володіли фортецею довго, бо врешті свої ж, українці, реєстрові козаки, їх зрадили. Під
командуванням Конецпольського вони ударили по Кодачку й здобули його. Сулиму полонили і перевезли до Варшави, а разом із ним ще п’ять козацьких старшин, і прилюдно четвертували.
У 1639 р. поляки знову відбудували фортецю. Роботи тривали аж три роки, причому її розширили майже втричі, ще більше укріпили. Будівництвом відновлюваного бастіону керував інженер Фрідріх Гектант, він добре знався у фортифікаційній справі – до цього вже споруджував укріплення у Львові, Городищі, Хмільнику та інших містах.
Губернатором Кодака став Ян Жолтовський, комендантом – племінник коронного гетьмана, Адам Конецпольський. На відкритті оновленого Кодака побував сам коронний гетьман, взяв з собою й сотника Чигиринського полку Богдана Хмельницького. Оглядаючи фортецю, задоволений «коронний» добряче випив вина та й почав глузувати над козаками, зазначаючи: «Кодацька вже їм не «по зубах». На це Богдан Хмельницький з гумором відповів: «Руками створене – руками і зруйнується!». Ці слова стали пророчими.
ОПОРНИЙ ПУНКТ
З початком Визвольної війни битви за Кодак загострилися. Навесні 1648 -го туди відправили польський загін, щоб ударити по Січі, яка перебувала на Микитиному Розі (Нікополь). Але Богдан Хмельницький ішов на упередження ситуації, його загони вже на підході розбили поляків. 1-2 жовтня 1648 року фортецю за наказом гетьмана Богдана було взято й вона стала опорним пунктом запорізького козацького війська.
До 1656 року твердиня підпорядковувалася безпосередньо гетьманській канцелярії в Чигирині (генеральному обозному). Крім залоги, тут установили ще й берегову сторожу з мисливців-козаків. Тоді ж у Кодак запорожці перевезли й похідну церкву Архистратига Михаїла.
Коли ж у Росії розгорнулося могутнє селянсько-козацьке повстання проти феодально-кріпосницьких порядків царату під керівництвом Степана Разіна, фортеця відігравала роль «бази», навколо якої формуються козацькі загони; тут зводилися й «дуби»(човни), на яких потім ватаги козаків плили вверх Самарою(волоком до Сіверського Дінця, а там і на Дон).
Загалом, Кодак у ті часи був «Державою в державі». От і кошовий отаман Іван Сірко у травні 1670 року на острові поблизу фортеці зустрічався з правобережним гетьманом Дорошенком і вів із ним переговори про спільні дії із Степаном Разіним. На початку ж XVIII століття Кодак став місцем перебування народного ватажка Кіндрата Булавіна, який готував тут повстання проти царських воєвод. Та після Полтавської битви 1709 року за наказом російського воєводи Яковлєва фортеця була зруйнована. І хоча вона припинила своє існування, але й понині на цих землях, незважаючи на їхню забудову, відчувається незборимий дух волі, жива сила Визвольної, народної війни!
АНФІСА БУКРЕЄВА