Кораблі-примари: легендарні та незрозумілі

Фантазія моряків кілька століть тому не знала меж. Повертаючись із далеких мандрів, вони яскраво зображували свої дивовижні пригоди: зустрічі зі страховиськами завбільшки з острів, битви з легіонами живих мерців та сходження на кораб­­лі-примари. Вигадували бувалі морячки свої героїчні подвиги чи ні, довести, на жаль, уже неможливо. Але можна уявити, що зображене ними – правда, і доторк­нутися до легенд із солоним присмаком. Сьогодні «Вісті» пропонують перенестися у минуле і побувати на найвідоміших кораб­лях-примарах

«Летючий Голландець» 

У морському фольклорі немає корабля-примари, відомішого за «Летючий Голландець». Уперше про нього у своїй книжці «Подорож до гавані Ботані» згадав Джордж Беррінгтон на початку XVIII століття. Згідно з однією з версій, «Летючий Голландець» був судном з Амстердаму. У 1641 році корабель під командуванням капітана Ван дер Декена вийшов із порту і прямував до Ост-Індії. Біля мису Доброї Надії його наздогнав шторм. Команда просила капітана перечекати небезпеку, проте Ван дер Декен був неприступний і одержимий ідеєю продовжити плавання. За непокору він убив свого першого помічника і присягнувся перетнути мис. Незважаючи на зусилля капітана, «Летючий Голландець» пішов на дно. Відтоді, за легендою, Ван дер Декен і його команда змушені вічно поневірятися морями-океанами на потопленому судні. Інша версія свідчить: капітан мав на рідкість жорстоку вдачу, за що в покарання має борознити водні простори до Страшного суду.

Вважається, що зустріч із «Летючим Голландцем» віщує нещастя. Кажуть: корабель бачили біля мису Доброї Надії в 1835 і 1881 роках, а в XX столітті він потрапляв на око в 1923-му і 1934-му.

«Марія Целеста»

Її плавання почалося 7 листопада 1872 року під командуванням Бенджаміна Бріґґза. Судно з вантажем спирту-ректифікату ви­йшло з Нью-Йорка і прямувало в Італію. Крім команди з 7 чоловіків, на кораблі перебувала дружина капітана Сара і його дворічна донька Софія. 4 грудня «Марію Целесту» – без жодної людини на борту, живої чи мертвої, – знайшла команда «Деі Грації». Між переборками і палубами хлюпала морська вода, що сягала 3,5 фута (трохи більше 1 м) у трюмі. Кришки люків були зняті. Вікна кормової надбудови – закриті брезентом і забиті дошками. В капітанській каюті незайманими лишилися скринька з коштовностями і дві пачки грошей. На підлозі – розкидані іграшки. Швейна машинка дружини капітана стояла з незакінченою роботою. Непочатим виявився й піврічний продовольчий запас. Усі папери, за винятком суднового журналу, зникли. Згідно з написом на грифельній дошці в кают-компанії, о 8.00 наступного дня бригантина знаходилася б за 6 миль на зюйд-зюйд-вест від острова Санта Марія (один з Азорських островів). Доля
команди і пасажирів донині невідома.

Замерзлий «Октавіус»

11 серпня 1775 року американське китобійне судно «Геральд» поблизу величезного крижаного поля на захід від Гренландії натрапило на дивний корабель, щогли і реї якого були вкриті льодом. Ним виявився «Октавіус». Коли капітан і кілька матросів зійшли на незнайомий борт, спочатку подумали, що на судні нікого немає. Проте, спус­тившись на житлову палубу, з жахом виявили, що всі ліжка в носовому кубрику заповнені  мерцями, які замерзли. Капітана «Октавіуса» знайшли посинілим за столом у власній каюті з розгорнутим судновим журналом. На ліжку побачили тіло жінки – ймовірно, його дружини. Навпроти неї на підлозі сидів задубілий матрос, поруч із яким, скрутившись під курткою, нерухомо лежав маленький хлопчик. Перед моряком були розкидані кремінь і друзки: напевно, він збирався розвести багаття. Судновий журнал – єдиний доказ існування «Октавіуса» – капітан «Геральда» передав одному з моряків. Проте наляканий побаченим чоловік, повертаючись, упу­с­­­­­тив його в воду. Наступної ночі «Октавіус», дрейфуючи, зник з очей, і більше про нього ніколи нічого не чули.

Морський птах

Сонячного ранку 1850 року судно «Морський птах» з’явилося поблизу міста Ньюпорт, штат Род-Айленд. Люди на березі бачили, що корабель іде під усіма вітрилами до рифів. Коли до зітк­нення лишалося кілька метрів, величезна хвиля підхопила вітрильник і акуратно перенесла його на сушу. Зійшовши на борт, місцеві жителі були вражені: на судні не знайшли нікого, крім собаки, кішки і папуги. На плиті в камбузі кипів чайник, у кубрику стояв тютюновий дим, на столі хтось розставив тарілки. Навігаційні прилади, мапи, лоції і суднові документи – все було на місці. З суднового журналу стало відомо, що вітрильник ішов із Гондураса в Ньюпорт із вантажем кави. Командував кораблем капітан Джон Дарем. Останній запис у вахтовому журналі повідомляв: «Вийшли на траверс рифа Брентон». Цей риф знаходиться лише за кілька миль від Ньюпорта. Рибалки, які повернулися того дня з промислу, розповіли, що вранці вони бачили вітрильник у морі, і капітана, який привітав їх. Найретельніше розслідування поліції так і не з’ясувало, чому і куди зникли люди.

Залишити відповідь