Костянтин Писаревський: «Контрверсії Дніпра» формують громадську думку області»

Журналіст та громадський діяч Костянтин Писаревський не один рік відстоює Верховенство права, Свободу слова, Права людини. Нині, розуміючи важливість існування головного інструменту розбудови громадянського суспільства — громадсько-суспільного телебачення, наш земляк разом із однодумцями впроваджують у життя новітній телевізійний проект. Про це Констянтин Писаревський розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».

Зважено та об’єктивно

— Пане Костянтине, Ви очолюєте громадську організацію патріотичного спрямування із закличною назвою «Земля і Воля». Чим нині займаєтеся, що найбільше «болить»?

— Відстоюємо права людей, захищаємо українську землю від дерибану, який нині набирає ще більших обертів. Займаємося просвітництвом. Уже півроку існує суспільно-громадське ТБ. У нас немає господаря. Працюємо з небайдужими до майбутнього країни громадянами. Ми створили постійно діючу, сподіваємось, суспільно-корисну програму «Контрверсії Дніпра». «КД» формують об’єктивну громадську думку, проводять незалежні розслідування, висвітлюють визначні постаті в історії України, надають слово непересічним особистостям із власним світоглядом та різними політичними уподобаннями. На платформі телепрограми вільно обговорюємо найболючіші питання сьогодення. Кожному надаємо слово, тож усі мають можливість висловитися. А вже висновки українці нехай роблять самі. На жаль, нині складна ситуація із Суспільним ТБ України. Воно реорганізоване і перебуває в занепаді. Ми ж працюємо завжди наживо, зважено та об’єктивно. Відчуваючи гостру потребу у формуванні неупередженої громадської думки, відновленні незалежного телебачення для людей — ми й створили «Контрверсії Дніпра».

— Чи співпрацюєте із місцевою владою?

— Так, бо влада розуміє, що мають існувати такі проекти, як наше суспільно-громадське ТБ. Ми ж не тільки критикуємо владу, але й активно співпрацюємо з облдержадміністрацією та облрадою. Зустрічаємося, спілкуємось і з Валентином Резніченком, і з Глібом Пригуновим. Під час підготовки певних програм та пошуку інформації до них, завжди знаходимо підтримку керманичів області.

 Болючі теми

— Маєте власну студію у Дніпрі?

— Так, запрошуємо туди гостей: під час вільного спілкування порушуємо болючі для українців питання. Нашою візитівкою стали «виїзди у поля» — репортажі, де показуємо життя тих людей, які зазвичай не афішують себе, боронять та чесно докладають зусиль для процвітання країни. Приділяємо увагу потребам громадян у часи війни та тим людям, котрі стоять на боці перемоги українського народу. Соціальна реабілітація воїнів — одна із головних тем. Ми провели чимало передач із лікарями та волонтерами-парамедиками. Зустрічалися з колективом травматологів Івана Жердєва, нейрохірургів — Андрія Сірка, офтальмологів — Валерія Сердюка обласної клінічної лікарні ім. Мечникова, з Центром хірургії кисті — Сергія Бєлого. Саме вони першими надавали допомогу пораненим «у котлах», саме вони мають колосальний досвід лікування бойових, вогнепальних, мінно-вибухових травм, якого немає в Європі. Наша мета — показати не медіа-героїв, а тих, хто стоїть за операційним столом, щоденно рятує громадян. Крім того, висвітлено питання евакуації поранених, їх доставку, співпрацю різних спеціалістів. Такі інтерв’юери, як медик Олег Кучин, парамедик Іван Кондратенко, волонтер Яніна Лонська — мають бути відомі, бо затребувані суспільством.

Не забуваємо порушувати й тему, яка давно болить «Землі і Волі», — рейдерські захоплення земель України. Говоримо про те, як люди об’єднуються у боротьбі з «внутрішнім ворогом», бонзами, які бажають забрати у них усе. Нині «Контрверсії Дніпра» проводять унікальне розслідування діяльності пенітенціарної системи, зокрема, і «СІЗО», де вже були зафіксовані неодноразові зловживання та порушення. Є хвилюючі записи щодо долі афганців, чорнобильців, учасників АТО, справи яких «зависли» між прокуратурою, судом і медекспертизою (МСЕК).

Маємо передачі культурно-просвітницького спрямування — збереження традиційної української сім’ї . Чим глибше людина вивчає українські традиції, культуру, тим більше розуміє Україну й те, хто вона, навіщо тут.

— Теми культури, історії Вас теж хвилюють?

— Звичайно, маємо цікавий просвітницький проект — цикл передач про видатних історичних особистостей. Наші громадяни повинні знати історію України, пишатися її постатями, такими, яким був гетьман Іван Мазепа — дипломат і державотворець, ім’я якого упродовж тривалого час пов’язувалось зі зрадництвом та перебувало під анафемою Московського патріархату.

Загалом, багато доль українських геніїв перекручені, відсунуті на «другий план». Ми повинні встановити історичну справедливість! Зараз готуємо передачу разом із Дмитром Архирейським про Нестора Махно, його життя і шлях боротьби за селянство. У планах на зйомку — список 100 видатних осіб Катеринослава-Дніпра. Будемо вести про них передачі, знайомити з ними сучасників. Крім того, як я уже казав, значну увагу приділяємо долям саме пересічних людей нашого часу, які мають цікаві проекти, розробки, пропонують корисне і неординарне.

— Нещодавно відбулася презентація української «Абетки».

— Так. За сприяння голови облдержадміністрації Валентина Резніченка ми видали ексклюзивну «Абетку» Ілька Січового, аналогів якої немає в Україні та за кордоном. Вона проілюстрована живописними і цікавими малюнками-сценками та гумористичними віршиками. Книжка вчить малечу любити рідну мову, культуру, традиції українства.

— Пане Костянтине, над чим працюєте зараз, що в планах ?

— Уже не в планах, а в роботі — проект «Зустрічай мене з війни». Це не тільки передачі «КД», але й проведення фестивалю, камерних зустрічей, поетичних вечорів, художніх виставок, перегляд документальних фільмів… Їхніми героями стануть жінки-воїни. Такі особистості, як Ядвіга Гданська, Юлія Зуброва, Яна Стойкова та інші. Сподіваємось на підтримку Валентина Резніченка та Гліба Пригунова у реалізації такого потрібного для нашого суспільства проекту.

Козацький рід

 — Кажуть, світогляд людини, любов до рідної землі — то від батьків. Певно, ваші батьки були закохані в Україну ?

— Мені пощастило. Мої тато й мама були українцями: серцем, духом, навчили й мене любити усе рідне. Вдячний їм не тільки за появу на Божий світ, але й за те, що вони були для мене взірцем освіченості, прикладом національної гідності. Батько, Іван Ілліч, мав дві освіти і все життя пропрацював агрономом, носив вишиванку, говорив винятково українською, член «Товариства шанувальників української мови», був патріотом не за нинішньою даниною моди чи рознарядками. У той час за це звільняли з роботи, переслідували… Мати, Ліна Гаврилівна, понад п’ятдесят років учителювала. Мала два дипломи з відзнакою, з-під її пера вийшли книги педагогічного спрямування: «Зворотній зв’язок » та «Радійте життю». Я ж шаную українське, бо глибоко поважаю свій рід. Знаю історію роду Писаревських від 1724 року. Мій пращур, Павло Писаревський, був осадчим Омельницької слобідки, за дорученням Київського митрополита Тимофія Щербацького збудував понад 10 церков у Катеринославській губернії, зокрема у Кобиляках. От і наше село Лихівку заснував, за різними джерелами, 1728-1740 роках, будував тут у 1754 році Свято-Троїцький храм.

— Це село в П’ятихатському районі?

— Так. Лихівка — мальовниче козацьке село, що пролягає уздовж річки Омельник, неподалік місць, де відбувалася славетна Жовтоводська битва. Тут у 1648 році мало не захопили у полон гетьмана Богдана Хмельницького. Наш рід — козацький і належав до Кодацької Паланки. Прізвище «Писаревські» я отримав від пращура, який знав грамоту, — був писарем на Січі. Бабуся Мотря теж походила з древнього роду — з Січових.

— Тому й зараз Ваше серце тягнеться до боротьби за долю України?

— Безперечно, родове коріння має генетично-сакральний вплив. Як кажуть: козацькому роду — нема переводу!