Майстриня з Дніпропетровщини виготовляє яскраві ляльки-мотанки (фото)

У Дніпрі живе майстриня, яка виготовлєя загадкові, яскраві, історичні ляльки-мотанки. Вони посідали вагоме місце в історії нашого народу та служили берегинями сімейного благополуччя та домашнього затишку. І сьогодні ляльки-мотанки не втрачають своєї функції, а стають більш затребуваними ще й як предмет декору. Детальніше про історію, різновиди та процес створення ляльки-мотанки ексклюзивно для «Вістей» розповіла членкиня об’єднання майстрів Дніпровського Будинку мистецтв, народний майстер України Наталія Курпай.

ЗАХОПЛЮЮЧА СПРАВА

– Наталіє, як давно Ви захопилися створенням ляльок-мотанок? Можливо, ця історія родом із дитинства?

– Моя «лялькова історія» розпочалася порівняно недавно, але у неї, звісно, був свій початок. Якось, переглядаючи стрічку соцмережі, побачила українську ляльку-мотанку, та що буде майстер-клас. Мені дуже захотілося зробити таку лялечку для своєї оселі. Моя Берегиня вийшла дуже мила та гарненька. Після цього вирішила: спробую зробити сама! Дуже загорілася!.. Вже наступну створила для своєї подруги у подарунок, вона мешкає за кордоном, і мені хотілося, аби наша дружба ніби передавалася їй на відстані через ляльку і нагадувала українські традиції та колорит. До речі, подрузі подарунок припав до серця. Відтоді минуло понад два роки.

– Чим Вас приваблює створення ляльок-мотанок?

– Виготовлення ляльок-мотанок – дуже захоплююча справа! Окрім суто технологічного процесу, зацікавлює сама історія цього оберега, обмін думками з іншими майстринями, дослідження розвитку мистецтва ляльки-мотанки, пошук власного стилю тощо.

СТАРОДАВНІЙ ВИНАХІД

– Скільки різновидів ляльок існує і в чому їхня основна відмінність?

– Скільки насправді видів ляльки-мотанки, знають хіба що дослідники історії її з’яви. Але добре, що традиції збереглися та мають розвиток. Чому ж «мотанка»? Бо походить від поняття «мотати». Частини тіла ляльки з невеличких клаптиків тканини з’єднують між собою за допомогою намотування. І кожна з них ніколи не повторюється, хоча й буває схожою, бо самі конструкції, ті, що здавна народом придумані, в усіх лялькарів загалом однакові. Кожна лялечка має ніби власний почерк майстрині, особ­ливі, ніби відомі всім літери, проте написані кожним по-своєму!

– Коли люди вперше дізналися про ляльок-мотанок в України?

– Історія цих ляльок дуже-дуже давня, дослідники стверджують, що вузликовим лялькам приблизно 5 тисяч років! У різних варіаціях мотанки існують у багатьох культурах різних народів світу. А в Україні перші їхні прототипи з’явилися на Чернігівщині, археологи знаходили їх під час розкопок давніх стоянок. Лялька-мотанка символізує добро, благополуччя, продовження роду, а ще має функцію оберега, талісмана. Люди завжди хочуть жити з надією, у спокої, захисті. І лялька може нес­ти красу, добру згадку, пам’ять.

– Які функції виконує лялька-мотанка у сучасному світі?

– Народна лялька – це надбання української культури. В сучасному житі вона може бути тільки оберегом у вигляді Берегині. Дехто розглядає це як частину інтер’єра, інші колекціонують ляльок, і зокрема мотанок.

– Скільки часу потрібно для створення однієї ляльки?

– Створюючи ляльку, завжди намагаюся поєднати сучасне та минуле українських традицій. У виготовленні поєдную різні види творчості, відкриваючи тим самим багатогранність декоративно-ужиткового мистецтва. Для того щоб зробити лялечку, потрібна історія або образ, якою вона повинна виглядати. Тоді вже підібрати тканини, мереживо, ниточки, волосся підготувати, може, щось вишити, або зваляти з вовни, зробити віночок або спекти коровай. Усе це може зайняти кілька діб, а може і тижнів.

ЛЯЛЬКИ ПЕРЕМОЖЦІ

– Розкажіть детальніше про свою творчу діяльність. Де можна побачити Ваші роботи?

– Мої роботи можна побачити на сторінках у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм». Цього року було відкрито дві мої персональні виставки. Перша була спланована ще на початку року у Комунальному закладі «Павлоградський історико-краєзнавчий музей» під назвою «Лялькова історія. Жива традиція». Павлоград – це місто, де я народилася. Там минули мої дитинство та юність. А на другу персональну виставку я отримала запрошення у вересні від заступника директора Дніпровського Будинку мистецтв та методиста по роботі з майстрами. Виставка відкрилася 13 листопада у Комунальному закладі «Дніпровський Будинок мистецтв» під назвою «Лялькова історія. Рід наш увесь». Історія моїх лялечок буде продовжуватись. Далі буде!

– Чи беруть Ваші ляльки участь у конкурсах?

– Упродовж цього невеликого мого творчого шляху я постійно беру участь у всеукраїнських та міжнародних виставках, фестивалях та конкурсах, за що маю численні нагороди та подяки. Була учасницею виставки Національної Спілки майстрів України у місті Київ «Кращий твір року», «Іграшкова культура української дитини: від витоків до сьогодення». Неодноразово отримувала звання лауреата 1-го ступеня у міжнародних фестивалях – конкурсах «Україна єднає світ», «Перлина Дніпра», «Сяйво Хортиці», «Наші зірки». Стала володаркою міні-гран-прі Міжнародного конкурсу «Симфонія кольорів-самоцвітів». Була учасницею Міжнародних виставок «ІХ Свято новорічної іграшки», «Лялькова королева» та «Ляльковий подіум». Брала участь у виставковому проєкті авторської ляльки «Зі щирою прихильністю до життя народного» в музеї Богдана Хмельницького в місті Чигирин; у благодійній акції «Янголи добра» у Херсоні, в межах якої відбувалась виставка «На крилах янгола», де були представлені мої роботи. Всеукраїн­ські виставки – «Народне мистецтво козацького краю», «Мистецькі атрибути Великодніх свят», «Різдвяна казка», «Натхненні лялькою» та інші.

– У чому особливість кожної з Ваших ляльок?

– Кожного в дитинстві вчили ходити, але хода у всіх різна. Так і в мистецтві, багато талановитих майстрів, але почерк у кожного свій. Начебто конструкції однакові та й ті аксесуари, які можна використати для ляльки-мотанки, але у кожної майстрині виходить своя лялечка.

– Безумовно, у Вас є «професійний почерк». За якими деталями можна впізнати Ваші роботи?

– Моїх лялечок можна впізнати. Як кажуть дівчата-лялькарки: вони тендітні та вишукані, такі, як їхня майстриня. Від себе скажу, що використовую для моїх лялечок валяний одяг, нещодавно стала цікавитись старовинним українським вбранням та усі ці цікавинки намагаюся передати в одязі моїх мотанок і різноманітні складки на спідницях, жилети, корсетки, намітки та багато іншого. Майстерність – це рух, без цього немає розвитку. Ця істина веде мене далі. Лялька-мотанка – це цілий світ, естетичні пам‘ятки мистецтва, це життя нації, народна історія, це збереження пам’яті наступним поколінням. Переконана, що це має велике майбутнє української культури.

– А які Ваші творчі плани?

– Планів у мене дуже багато, але нехай це буде поки що невеликою таємницею! Я щаслива, що роблю з любов’ю те, що люблю!

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ НАТАЛІЇ КУРПАЙ