Максим Сухенко: «У мене немає проектів, які я не люблю»

Максим Сухенко – ведучий програми «Загублений світ» на телеканалі 2+2 не уявляє свого життя без подорожей. Проте, відвідавши понад 40 країн та побачивши сотні туристичних див, він все одно повертається до України, бо переконаний, що наша країна нічим не поступається всесвітньо відомим курортам. Напередодні Дня журналіста він розповів «Вістям» про те, яка з телевізійних професій дається йому найтяжче, як подорожувати бюджетно, який факт із «Загубленого світу» вразив його найбільше і заради кого він підкорює схили.

НЕЗВІДАНА УКРАЇНА

– Максиме, Ви побували у більш ніж 40 країнах світу. Яка з них вразила найбільше?

– Казкова Йорданія з її Червоним і Мертвим морями. Це місце надзвичайне! Саме там закінчується Європа, а ще роблять парасольки з коркового дерева.

– А чи подорожуєте Ви Україною?

– Звісно, адже Україна – це не лише гори, моря, пустелі, лимани, заповідники, це місце, де жила одна з найкрутіших цивілізацій континенту, яка дала початок практично всім королівським династіям Європи! Коли до мене приїжджають друзі з-за кордону, після знайомства зі столицею відправляю їх до Чернівців, Львова, Кам’янця-Поділь­ського, Хотина, Одеси, Дніпра. Ще ніхто не повертався розчарованим. Україна ще не вивчена, ще сотні історичних прекрасних місць залишаються незвіданими. Тому для мене, як затятого туриста, та й ведучого «Загубленого світу» наша країна – широке поле для досліджень.

– Що це за місця?

– Я з великою тривогою стежу за ситуацією з вулицею часів Ярослава Мудрого, яку викопали на київській Поштовій площі в Києві. Давайте візьмемо приклад з Афін. Коли там знаходять пам’ятки, набагато «бідніші» за своєю історичною цінністю, на їх базі вибудовують цілі музеї! Невже ми дозволимо зацементувати історичну реліквію, яка може принести міль­ярди?! Якщо буде потужна реклама, це місце можна продавати як «Пантеон слов’янських народів».

ПРИРОДІ Є ЧИМ ВРАЖАТИ

– Як досвідчений турист, можете поділитися головними правилами щодо подорожей?

– Нещодавно дізнав­ся, як розширити можливості дешевих перельотів лоукост. Виявляється, необов’язково переплачувати за прямий переліт у місто чи регіон, що вас цікавить, можна значно дешевше перелетіти в потрібну країну, а там доїхати до потрібного міста на громадському транспорті за приємну ціну. Так, прилетівши за десяток євро в невеликий Бергамо, поїздом можна потрапити до Мілану, Турина, Генуї, озера Комо. Із невеликого німецького Меммінгена – в Мюнхен, Штутгарт, Нюрнберг і навіть Ліхтенштейн! Зручні потяги й автобуси вигідніше найдешевших літаків. Тому відкривайте карти, прокладайте свої маршрути і не бійтеся звикати до подорожей, вони набагато ближче, ніж вам здається. Але купувати квитки на лоу­кост треба завчасно, як мінімум за квартал.

– Який найцікавіший та найнезвичніший факт Ви дізнались про природу під час підготовки випусків програми «Загублений світ»?

– Колись був сюжет про алмазний дощ на казкових Гавайях. Усе завдяки місцевому вулкану Кілауеа, який прокинувся після довгої «сплячки». Жителі Великого острова зі сльозами на очах почали прощатися зі своїми будинками, а замість цього отримали алмазний град. А коли вулкан заспокоївся, в його кратері знайшли найбільший алмаз Північної Америки – 40-кратного «Дядюшку Сема». Як бачите, природі є чим вражати, єдине питання – чи готові ми до неймовірного?

– Що для Вас найважливіше у процесі створення чергової серії «Загубленого світу»?

– Удосконалюватися разом зі своєю програмою. Якщо я відчуваю, що випуск або черговий сюжет не викликає у мене сильних емоцій, це означає, що ми зробили замало. Для того, аби дивувати глядачів, спочатку дивуватися повинні ми самі.

БУТИ В ТОНУСІ

– Репортер, шеф-редактор, продюсер, а зараз ведучий – яка з цих ролей дається Вам найтяжче?

– Мені пощастило – у мене немає проектів, які я не люблю, а коли вони захоплюючі, то працювати над ними неважко. Як продюсеру, мені найскладніше, але й найцікавіше запускати нові проекти, створювати щось таке, чого раніше ніхто не робив. До 9 Травня ми разом із «Загубленим світом» підготували серію напівігрових, напівдокументальних випусків про секрети Другої світової війни. Оскільки я був іще і продюсером цього проекту, хвилювався удвічі сильніше. Ми хотіли розповісти, яку роль у цих подіях відіграли українці, хто і коли насправді тримав долю планети і вирішував її. Адже виявляється, вся історія цієї війни не просто написана переможцями, але і ними вигадана!

– У статусі ведучого «Загубленого світу» вдається розслабитися?

– Навпаки – завжди треба бути в тонусі. Адже наші режисери щоразу дивують новими локаціями, інколи неочікуваними. Нещодавно в контактному зоопарку відволікся на секунду, й єноти забрали мої сценарії, довелось вимінювати текст на смаколики.

ДИНАМІЧНИЙ ВІДПОЧИНОК

– А як підтримуєте себе у формі?

– Ходжу в зал, і не тільки, аби бути у формі перед літнім сезоном. Для мене тренування – цінний час, який можна провести наодинці з собою, кинути собі виклик, випробувати себе і фізично розвантажитись. Із яким би настроєм не прийшов у зал – виходжу завжди із посмішкою. Під час Великого посту, якого дотримуюсь уже шостий рік, відмовився від м’яса, солоного, відеоігор і обмежив доступ до Інтернету. З’явилося багато вільного часу.

– На що витрачаєте цей вільний час?

– Полюбляю проводити час за прочитанням книг. Нещодавно здолав тритомник Айн Ренд «Атлант розправив плечі»; прочитав свіжого Муракамі – прекрасно прочищає мозок; відкрив для себе літературний дар колеги Сергія Карюка «Остання босорканя», до речі, крутий український детектив. Любителям технологічної фантастики рекомендую монументальні «Ріка богів» Макдональда й «Криптономікон» Стівенсона.

– Як досвідчений батько, порадьте обов’язкові книги для дітей.

– «Буде скафандр, будуть і мандрівки» Роберта Хайнлайна. Вона вчить, як пояснити дитині, що таке відповідальність за власні вчинки, і як досягати поставленої мети.

– Коли з’являється час на відпочинок, віддаєте перевагу екстриму чи релаксу?

– Люблю відпочивати динамічно, швидко і голосно. Лижі, парусний спорт, віндсерфінг. На лижах – понад 15 років, це хобі моєї дружини. Щоб її завоювати, довелося освоїти швидкість і підкорити гори.

– Травми отримували?

– Нічого серйозного, хоча за цей час були болючі падіння. Але труднощі не лякають. Лижі – мій улюблений відпочинок для всієї сім’ї.

– Уже встигли поставити на лижі дітей?

– Поліні – сім років, цьогоріч уперше взяли її за кордон, в Альпи. Поля не відстає, ганяє зі мною так, що нашій мамі вже не наздогнати. Ромі – два роки, поки що тільки освоїв біговел і пересідає на велосипед. Думаю, проскочимо без додаткових задніх коліс – це моє головне завдання на літо.

ЯРОСЛАВА ХЛЄБНИКОВА,
фото з архіву Максима Сухенка