Монголи народилися на конях, шведи на лижах, а ми – на велосипедах!

Вже чимало українців ладні повторити ці слова у слід за данцями.

Ніколи й ні про що я не мріяв так сильно, як про велосипед. З раннього дитинства я милувався його формами, які вважав досконалими і прекрасними. Але стати власником такого чудового залізного коня з певних причин довго не щастило – не давав Бог свині крила, що вдієш!

велосипедах

Свого улюбленця я придбав лише у зрілому віці, коли відсвяткував свій 24 день народження (відкладав гроші зі стипендії). І була це зелена «Україна». Відтоді цей ровер – мій найвідданіший супутник по життю. За 29 років стільки деталей замінено, вже й рама колір змінила. Але він і досі справжній красень.

Багатосотенна лава посунула Варшавою

Чудовий майстер, який капітально ремонтував мого залізного коня 18 років тому, сказав: «Бережи його: гля, який метал! Такі машини вже давно не роблять. Це не якась там китайська гидота, що сиплеться вже за тиждень!»

От я й бережу. Спостерігаю за «вершниками», які обганяють мене вгору на своїх наворочених «байках», і не заздрю. Бо моя конячина хоча й проста, проте зручна і надійна. А закордонна краса на наших дорогах довго не живе…

велосипедах

Хоча милуватися імпортною технікою люблю. І на наших базарах, і в закордонних крамницях та веломайстернях, де чого тільки не побачиш. Коли вперше потрапив в одну з них, поблизу Староміської площі у Празі, мабуть, хвилин двадцять милувався екзотичними моделями…

Але громадським рухом велосипедистів, його організованістю мене вразила Варшава. Пам’ятаю, десь вісім років тому я став свідком величезного за кількістю учасників велопробігу на знак протесту проти намірів місцевої влади заборонити велосипедистам їздити по одній з вулиць в історичній частині міста. Уявіть собі багатосотенну лаву, яка суне містом, заполонивши усю проїжджу частину! Грандіозне видовище зібрало дуже багато глядачів. А ЗМІ активно висвітлювали цю акцію.

велосипедах

І тоді влада не наважилася на заборону, велосипедисти й досі їздять по красуні Варшаві, де їм тільки заманеться.

Але найбільше вразив Копенгаген

У багатьох європейських містах розвинена вело-інфраструктура з доріжками для руху роверів, вело-паркінги, станції прокату, де можна сісти на залізного коня і, доїхавши до місця призначення, залишити його у будь-якій частині міста, на такій самій станції.

Вперше з такою послугою стикнувся у Брюселі, де прокатні веломашини і їх стоянки легко було розпізнати за специфічним дизайном. Те ж саме бачив у Парижі. Відні, а зараз і у містах Польщі, Чехіїї…

Але справжня країна велосипедів, це, звичайно ж, Данія. Копенгагенці жартують: «Якщо монголи народилися на конях, а шведи з фінами на лижах, то ми – на велосипеді!»

І справді, у цій найпівденнішій скандинавській країні велокультура розвивається понад 100 років – практично від початку створення цього виду транспорту. Тільки уявіть собі: перша велодоріжка у Копенгагені з’явилася у 1910 році! А сьогодні мережа велодоріжок розвинена не гірше ніж автошляхи, має загальну довжину 400 кілометрів.

велосипедах

Чесно кажучи, я просто був вражений, коли побачив, що навіть у центрі данської столиці велодоріжки завширшки такі ж самі, як і автомобільні магістралі. А «байків», мабуть, на порядок більше, ніж машин.

Навіть біля парламенту – величезний велопаркінг

Говорять, завдяки масовій любові копенгагенців до велосипеда, у мегаполісі практично не виникають автомобільні корки. Я й справді за час перебування там жодного разу не бачив на дорогах скупчення машин…

За статистикою, половина містян цілорічно користується екологічно чистим двоколісним транспортом. А самих велосипедів на 40 тисяч більше, ніж мешканців. Велосипедні стоянки просто забиті, а там де їх не вистачає, байки лежать купами. Навіть депутати данського парламенту влаштували біля свого палацу величезний велопаркінг…

І яких тільки «агрегатів» не побачиш у цьому місті: і ретро, і суперсучасні, і з люльками для перевезення пасажирів, і триколісні вантажні…

Ось у кого варто повчитися щодо розвитку вело індустрії (до речі, чимало масових вело-акцій започатковано також у цій скандинавській країні).

Але вже добре те, що і в Україні рух велосипедистів набирає сили. На екологічно чистий транспорт і в нас сідають вже не тільки ентузіасти і «колгоспники», але вже й політики і бізнесмени. А біля крамниць і офісів дедалі більшає турнікетів для паркування залізних коней.

І просто чудово, що вже і наші велосипедисти стають активною громадською силою, яка пропагує здоровий спосіб життя, боротьбу за чисте довкілля і зрештою просто здоровий глузд. І проводять акції на кшталт сьогоднішнього велодня, залучаючи до своїх лав дедалі більше прихильників. А велосипед стає символом здоров’я і чистого довкілля.

Ігор Захарук, фото автора

 

Залишити відповідь