Наталія Хазан: «Українці зрозуміли, що вони і є держава»

Однією з головних умов становлення демократичної держави є належний розвиток громадянського суспільства. Події останніх років в Україні почали змінювати свідомість громадян. Про волонтерство, діалог з владою та головні патріотичні проекти у Дніпропетровській області – наша розмова з громадською активісткою, продюсером, волонтеркою Наталією Хазан.

ВЕЛИКА СИЛА

Слідкуйте за нами в Telegram та Viber !

– Наталіє, Ви активно займаєтесь волонтерською діяльністю. Але, як кажуть, один у полі не воїн. Як волонтерство з’явилося у Вашому житті та хто допомагає у цій справі? З ким вдалося налагодити співпрацю?

– Виховуватись у моїй родині та не займатись громадською діяльністю і волонтерством, думаю, було б важко. Мій батько – відомий вчений – ще за радянських часів брав участь у створенні громадської організації, а мама все життя працює лікарем-хірургом. Мій брат Павло – відомий громадський активіст, зараз він – офіцер ЗСУ. Тож уже з дванадцяти років я була залучена до громадського екологічного руху. Як волонтер, брала участь у різноманітних проектах екологічного напряму, була редактором елект­ронного екологічного бюлетеню. Коли стався Майдан, а потім вже почалась російсько-українська війна, напрямок мого волонтерства змінився у цей бік та не припиняється шостий рік поспіль. З самого початку війни ми – звичайні люди, які не стояли осторонь, швидко перезнайомилися один з одним. У мене ці перші і основні знайомства відбулися у військовому шпиталі Дніпра. Та дуже швидко ми розпочали взаємодію з різними державними установами – ОДА, лікарнями, військовими частинами та інше. До речі, перша велика зустріч волонтерів Дніпра відбулась саме у Дніпропетровській обл­держадміністрації, після якої я потрапила на профільну – з медичної допомоги, яку проводила Тетяна Губа – радник голови облдержадміністрації. А вже з серпня 2014 року почала співпрацювати з Фондом Оборони Країни, куди залучила багато волонтерів для системної допомоги військовим – як на передовій, так і пораненим.

– Як Ви вважаєте, які зміни відбулися у громадянському суспільстві останнім часом?

– Найважливіше, що зміни в громадянському суспільстві України все ж таки відбулися. Багато людей зрозуміли, що вони і є держава. На Майдані було таке гасло: «Я – крапля в океані». Тобто, саме кожен з нас і є тією краплею, з яких складається велика сила. Ми сплачуємо податки, обираємо менеджерів для управління тими чи іншими процесами в країні та маємо це конт­ролювати. Але на цей контроль мають право лише ті, хто сплачує податки, ходить на вибори та дійсно щось робить для країни. Але зворотній бік медалі цих демократичних змін в країні – численні «диванні воїни», які мене особисто дуже дратують. Наприклад, так звані патріоти, які висловлюють патріотичні гасла в Фейсбуці, носять вишиванки, але при цьому, наприклад, не йдуть воювати чи займатися волонтерством. Або ж ті люди, які отримують неофіційний дохід, але при цьому дуже критикують якість доріг чи щось на кшталт цього.

– На Вашу думку, чи вдалося волонтерам, активістам вибудувати конструктивний діалог із владою? Які відносини склалися з Дніпропетровською облдержадміністрацією?

– Я не можу говорити за всіх волонтерів та активістів щодо їх побудови діалогу з місцевою владою. Вважаю так: якщо людина хоче знайти будь-який діалог та конструктив, то вона його знайде. Ні, то житиме в конфлікті та опозиції до будь-чого. Таких одвічних «Базарових», я думаю, ми в місті знаємо поіменно. Щодо Дніпропетровської обл­держадміністрації, то особисто я відчула, що зміни відбулися на одному банальному прикладі: під час Майдану та активних подій біля будівлі ОДА ми ходили в туалет у найближче кафе внизу проспекту тоді ще Кірова. Після анексії Криму до цієї будівлі на мітинг вийшло багато народу. І це було вперше, коли ми змогли зайти в туалет безпосередньо в будівлю й охорона не сказала ані слова. З тодішньої зміни обласної влади для мене, як громадського активіста, почалася дійсно конструктивна співпраця з ОДА. Вона тривала при двох керівниках облдержадміністрації, маю надію, що з новим очільником області вона теж продовжиться. У 2014-2015 роках на першому місці, звичайно, стояв захист нашої області та всебічна підтримка військових. Далі вже я брала участь у створенні Музею АТО, фільмів про Майдан, про область тощо.

Більше на нашому каналі в  YouTube, та на сторінках у  Facebook, Instagram!