Новомосковська об’єднана ДПІ ГУ інформує

Новомосковська об’єднана ДПІ ГУ інформує про матеріали щодо роз’яснення податкового законодавства.

Статтею 17 Закону № 1414 передбачено, що процедура фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, його пов’язаними особами та залученими кредиторами щодо реструктуризації грошових зобов’язань перед такими кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, процедура фінансової реструктуризації фактично є добровільним переговорним процесом між боржником і кредиторами з приводу погодження шляхів реструктуризації грошових зобов’язань боржника і за потреби його господарської діяльності загалом.

Для цих цілей Законом № 1414 встановлено такі механізми, як розстрочення виконання грошових зобов’язань, прощення боргу, перегляд розміру процентних ставок та інших умов кредитного договору, відстрочка виконання окремих зобов’язань, надання нового фінансування, залучення нових інвестицій, передача права власності на майно боржника кредитору, конвертація боргу в статутний капітал, реорганізація та структурування бізнесу, зміна керівництва боржника чи структури корпоративного управління боржника тощо.

Зазначені механізми за своєю суттю нагадують процедуру досудової санації, передбачену ст. 6 Закону № 2343, проте процедура реструктуризації відбуватиметься без звернення до суду, а її учасники вирішуватимуть долю своїх зобов’язань самостійно, без участі жодного суб’єкта владних повноважень.

Загальний порядок проведення процедури фінансової реструктуризації боргу підприємства відповідно до Закону № 1414 наведено на схемі.

УЧАСНИКИ ПРОЦЕДУРИ

Виходячи з вимог Закону № 1414 у процедурі фінансової реструктуризації можуть брати участь, зокрема (табл.):

_____________________________________________________________________________________________

БОРЖНИКИ Юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності (включаючи комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств), які мають заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов’язаною з боржником особою, та ініціюють проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону
КРЕДИТОРИ Фізичні особи, фізичні особи — підприємці, юридичні особи, органи стягнення, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань
ЗАЛУЧЕНІ КРЕДИТОРИ Визначені боржником кредитори, вимоги яких можуть бути реструктуризовані відповідно до процедур, передбачених цим Законом, і які підписали згоду на реструктуризацію, а також орган стягнення (у разі визначення його боржником залученим кредитором у заяві про реструктуризацію), який бере участь у процедурі фінансової реструктуризації у порядку, визначеному цим Законом
ОРГАНИ СТЯГНЕННЯ Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, та його територіальні органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах повноважень (ДФС України та її територіальні органи), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (ДКС України), орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (Департамент виконавчої служби Мін’юсту України)
ПОВ’ЯЗАНІ ОСОБИ Особи, які мають спільного з боржником кінцевого (кінцевих) бенефіціарного (бенефіціарних) власника (власників), контролера (контролерів); особи, в яких боржник володіє істотною участю; особи, які володіють істотною участю у боржникові; особи, які поряд з боржником мають спільного (спільних) власника (власників) істотної участі, або особи, які перебувають у родинних стосунках (є чоловіком (дружиною), прямим родичем (батьком, матір’ю, дитиною, рідним братом, сестрою, дідом, бабою, онуком, онукою), прямим родичем чоловіка (дружини), дружиною (чоловіком) прямих родичів) з кінцевим бенефіціарним власником (контролером) боржника або з власником (власниками) істотної участі у боржникові; особи, які є поручителями (майновими поручителями) за зобов’язаннями такого боржника. Державні банки, банки за участю держави, інші державні підприємства або органи державної влади для цілей цього Закону не вважаються пов’язаними особами стосовно боржників, які є державними підприємствами

Учасники реструктуризації

Відповідно до ст. 4 Закону № 1414 боржник має право на участь у процедурі фінансової реструктуризації згідно із цим Законом у разі, коли він перебуває у критичному фінансовому стані, а його господарська діяльність може бути визнана перспектив­ною.

Діяльність боржника визнається перспективною, якщо залучені кредитори підписали згоду на реструктуризацію. Перспективність господарської діяльності боржника підтверджується звітом про проведення огляду фінансово-господарської діяльності.

Отже, стати учасником фінансової реструктуризації та скористатися механізмами такої процедури зможуть лише компанії-боржники, господарську діяльність яких буде визнано перспективною (потенційну життєздатність має бути підтверджено звітом незалежного експерта і згодою на реструктуризацію, підписаною кредиторами), що тимчасово відчувають проблеми з ліквідністю і своєчасним погашенням боргів перед кредиторами, проте мають шанси повернутися до успішної економічної діяльності у разі вирішення проблем із борговим навантаженням.                                                                                                                                             

Ініціювання реструктуризації

Ініціатором процедури фінансової реструктуризації виступає боржник шляхом подання до секретаріату відповідної заяви, що містить обов’язкові умови, до якої дода­ються обов’язкові документи.

Секретаріат реєструє заяву, перевіряє відповідність такої заяви вимогам Закону № 1414, наявність у ній згоди на реструктуризацію, приймає рішення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації (або повертає таку заяву в разі її невідповідності вимогам цього Закону), надсилає кредиторам повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, яке розміщується на веб- сайті секретаріату.

Повідомлення повинно містити такі обов’язкові вимоги: інформацію про боржника; переліки залучених кредиторів та пов’язаних осіб, дату початку проведення процедури фінансової реструктуризації, інформацію про запровадження мораторію, а також дату, час і місце проведення перших зборів залучених кредиторів.

Отже, рішення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації приймається секретаріатом, а розпочатися така процедура може лише за наявності згоди залучених кредиторів на проведення реструктуризації (у визначених Законом № 1414 випадках і органом стягнення).

Також окрім згоди залучених кредиторів на проведення фінансової реструктуризації боржник повинен мати погодження банків або інших фінансових установ, розмір грошових вимог яких до боржника становить не менше ніж 50 % від загальної суми усіх грошових вимог кредиторів. Тому перед ініціюванням фінансової реструктуризації боржнику доведеться провести підготовчу роботу з кредиторами і фінансовими установами, перед яким він має значні грошові зобов’язання.

ЯКІ ГРОШОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕСТРУКТУРИЗУЮТЬСЯ

Під грошовим зобов’язанням слід розуміти зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов’язань також належать зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), крім страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

До складу грошових зобов’язань боржника також включаються неустойка (штраф, пеня) та інші майнові чи фінансові санкції.

Склад і розмір грошових зобов’язань визначаються на день подання боржником до секретаріату письмової заяви про реструктуризацію.

Отже, реструктуризації підлягають усі грошові зобов’язання боржника, що виникли як на договірних, так і на інших підставах, передбачених законодавством, включаючи податки, збори та інші обов’язкові платежі на користь держави.

Також до складу грошового зобов’язання боржника окрім основної суми боргу обов’язково включаються неустойка (штраф, пеня) та інші майнові чи фінансові санкції.

При цьому точний склад і розмір грошового зобов’язання, що підлягатиме реструктуризації, фіксуватимуться на день подання боржником письмової заяви про реструктуризацію та відповідно не підлягатимуть збільшенню, зокрема, в результаті нарахування штрафних санкцій.

Важливою відмінністю інституту фінансової реструктуризації від процедури банкрутства та перевагою є те, що Законом № 1414 не передбачено мінімального розміру грошового зобов’язання боржника для можливості ініціювання процедури фінансової реструктуризації.

ПЛАН РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

Відповідно до ст. 1 Закону № 1414 планом реструктуризації є договір, згідно з яким проводиться реструктуризація грошового зобов’язання та/або господарської діяльності боржника у процедурі фінансової реструктуризації, укладений у порядку, визначеному цим Законом, між боржником, залученими кредиторами та інвесторами (за наявності), а також іншими особами, на яких покладено обов’язки відповідно до плану реструктуризації.

Статтею 25 вищезазначеного Закону передбачено, що план реструктуризації розробляється боржником (або боржниками у разі прийняття рішення про проведення спільної процедури фінансової реструктуризації) разом із кредиторами, що є пов’язаними особами боржника (за наявності), залученими кредиторами та інвесторами (за наявності), і повинен містити:

  • суми та умови проведення боржником виплат за вимогами залучених кредиторів;
  • суми та умови проведення боржником виплат за вимогами кредиторів, що є пов’язаними особами боржника (за наявності);
  • суми та умови сплати боржником зобов’язань за податками, зборами та іншими обов’язковими платежами, які здійснюються на умовах, установлених ст. 28 цього Закону (за наявності);
  • умови участі інвесторів у плані реструктуризації (за наявності);
  • умови відкриття боржником банківського (банківських) рахунку (рахунків) у визначеному сторонами банку (банках), на який (які) переказуються кошти від продажу майна боржника виключно для цілей погашення його заборгованості перед залученими кредиторами;
  • інформацію про порядок погашення заборгованості перед іншими кредиторами боржника, які не беруть участі у процедурі фінансової реструктуризації;
  • умови отримання фінансування боржником (за потреби);
  • порядок проведення реструктуризації, в тому числі перелік договорів, які повинні бути підписані та/або змінені для завершення реструктуризації грошових зобов’язань та/або господарської діяльності боржника, та строки підписання таких договорів;
  • порядок здійснення контролю за виконанням плану реструктуризації;
  • умови та наслідки розірвання плану реструктуризації.

ЗГОДА ОРГАНУ СТЯГНЕННЯ

Орган стягнення, розмір грошового зобов’язання (у тому числі загальний розмір податкового боргу) боржника перед яким становить на день подання до секретаріату письмової заяви про реструктуризацію:

  • менше однієї третини грошових зобов’язань боржника перед усіма залученими кредиторами, крім пов’язаних осіб, є залученим кредитором та бере участь у процедурі фінансової реструктуризації без необхідності надання згоди на реструктуризацію;
  • одну третину та більше грошових зобов’язань боржника перед усіма залученими кредиторами, крім пов’язаних осіб, бере участь у процедурі фінансової реструктуризації у разі підписання згоди на реструктуризацію.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ТА ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Виконання контролюючими органами плану реструктуризації, погодженого у порядку, передбаченому Законом № 1414, або плану санації, затвердженого згідно зі ст. 6 Закону № 2343 з урахуванням особливостей, установлених Законом № 1414 (далі — план санації), у разі визнання їх залученими кредиторами здійснюється з урахуванням таких особливостей.

Списанню та реструктуризації підлягають податковий борг та грошові зобов’язання платника податку за будь-якими податками та зборами, за винятком ПДФО та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. За такими податком та внеском можуть бути списані та/або реструктуризовані лише штрафні санкції та пеня.

Реструктуризація податкового боргу та грошових зобов’язань платника податків здійснюється контролюючими органами:

  • відповідно до особливостей, передбачених п. 37 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу;
  • на умовах плану реструктуризації або плану санації;
  • без укладення окремого договору про розстрочення (відстрочення) згідно зі ст. 100 цього Кодексу;
  • шляхом анулювання (прощення, списання), розстрочення (відстрочення) податкового боргу та грошових зобов’язань платника податку;
  • протягом 10 робочих днів з дня погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації.

Визнаються безнадійним незалежно від наявності критеріїв визначення податкового боргу безнадійним, установлених у ст. 101 Податкового кодексу, та підлягають списанню контролюючими органами:

  • податковий борг платника податків, що виник більш як за три роки до дня початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону № 1414;
  • податковий борг платника податків, що виник протягом трьох років до дня початку процедури фінансової реструктуризації згідно із цим Законом, що списується на умовах плану реструктуризації або плану санації;
  • застосовані штрафні санкції та пеня, нараховані платнику податків до дати початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону № 1414, за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження.

Контролюючі органи зобов’язані списати частину податкового боргу пропорційно частині анульованих (прощених) кредиторами зобов’язань боржника відповідно до плану реструктуризації або плану санації.

Підлягають розстроченню (відстроченню) неописаний податковий борг та грошові зобов’язання платника податків, що виникли до дня початку процедури фінансової реструктуризації відповідно до Закону N° 1414, на умовах плану реструктуризації або плану санації.

Розстрочення (відстрочення) або списання податкового боргу здійснюється на умовах плану реструктуризації або плану санації, які повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог інших кредиторів, визначених таким планом реструктуризації або планом санації.

Загальний строк погашення розстроченого (відстроченого) податкового боргу не може перевищувати трьох років з дня погодження плану реструктуризації або затвердження плану санації.

Погашення реструктуризованих податкових зобов’язань здійснюється платником податку на умовах плану реструктуризації або плану санації. У разі невиконання платником обов’язків з погашення реструктуризованих податкових зобов’язань строк виконання податкових зобов’язань  вважається таким, що настав.

Припинення плану реструктуризації або плану санації є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості з податків (зборів).

Операції з реструктуризації заборгованості відповідно до плану реструктуризації або плану санації не визнаються контрольованими згідно зі ст. 39 Податкового кодексу і до них не застосовуються вимоги цього Кодексу, встановлені до контрольованих операцій.

ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

Статтею 12 Закону № 1414 передбачено, що залучені кредитори, які є фінансовими установами, мають право надавати у порядку, встановленому законом, інформацію з обмеженим доступом (у тому числі що містить банківську таємницю) про боржника та його поручителя залученим кредиторам та інвесторам (за наявності), а також спостережній раді, секретаріату й арбітражному комітету (арбітру).

Боржник та залучені кредитори, спостережна рада, секретаріат, арбітражний комітет (арбітр) та інші особи, які залучаються до проведення процедури фінансової реструктуризації, зобов’язані не розголошувати дані, інформацію, документи та звіти, що пов’язані з процедурою фінансової реструктуризації та визначаються їх володільцями як конфіденційні.

СТРОК РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

Законом № 1414 визначено строк для проведення процедури фінансової реструктуризації, який обмежується 90 днями, але передбачено можливість продовження такого строку ще на 90 днів. Тобто загальний строк проведення процедури фінансової реструктуризації не може перевищувати 180 днів. Якщо учасниками не досягнуто згоди протягом зазначеного строку, боржник зможе повторно ініціювати процедуру фінансової реструктуризації не раніше ніж через 18 місяців (півтора року) після подання попередньої заяви.

Враховуючи фіксовані строки фінансової реструктуризації, усі учасники повинні оперативно приймати рішення, оскільки у разі недосягнення згоди щодо плану реструктуризації протягом півроку (180 днів) можливість проведення добровільної фінансової реструктуризації буде втрачено щонайменше на півтора року (18 місяців). У такому випадку кредитори матимуть можливість застосовувати лише процедури санації та банкрутства відповідно до законодавства з питань банкрутства.

МОРАТОРІЙ НА ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

Статтею 21 Закону № 1414 передбачено, що з дня початку процедури фінансової реструктуризації і до завершення такої процедури запроваджується мораторій.

Дія мораторію обмежується часовими рамками не більше ніж 90 днів. Проте залучені кредитори можуть надати згоду на продовження строку дії мораторію на строк, що не може перебільшувати 90 днів, та за умови, що загальний строк дії мораторію не може перевищувати 180 днів.

Залучені кредитори (крім пов’язаних осіб) можуть також припинити дію мораторію у будь-який момент протягом реструктуризації. Отже, від дії мораторію можуть постраждати кредитори, які не є залученими кредиторами, але мають невиконані перед ними боржником зобов’язання, оскільки заборона примусового звернення стягнення на майно боржника на час дії мораторію поширюється на всі виконавчі документи незалежно від того, чи залучений такий кредитор до процедури фінансової реструктуризації.

Також згідно зі ст. 21 Закону № 1414 у період дії мораторію будь-який кредитор (у тому числі на вимоги якого поширюється дія мораторію) має право розпочати або продовжити судове провадження для отримання рішення суду проти боржника про стягнення заборгованості або звернення стягнення на майно боржника.

Під час проведення процедури фінансової реструктуризації боржник зобов’язаний вживати необхідних заходів з метою захисту та збереження свого майна.

Боржнику, його учасникам або акціонерам без отримання згоди залучених кредиторів, жоден з яких не є пов’язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою ст. 23 Закону № 1414, заборонено:

  • проводити операції з відчуження майна, крім тих, що проводяться в рамках провадження ним звичайної господарської діяльності;
  • приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення).

ЗУПИНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА

Статтею 20 Закону № 1414 передбачено можливість зупинення процедури банкрутства у разі подання залученим кредитором або боржником клопотання про зупинення процедури банкрутства, до якого додаються докази реєстрації секретаріатом згоди на реструктуризацію боржника, та за умови, що на дату початку процедури фінансової реструктуризації до господарського суду подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, але ухвалу про порушення такого провадження судом ще не було прийнято.

Тобто вищезазначений Закон не передбачає автоматичного зупинення справи про банкрутство, але передбачає гарантію у вигляді можливості подання будь-яким із учасників процедури фінансової реструктуризації відповідного клопотання до суду. Тому зацікавлені учасники процедури фінансової реструктуризації повинні відслідковувати подання відповідних заяв, оскільки за наявності у боржника великої кількості кредиторів існує ризик подання кредитором, який виявився не залученим до процедури фінансової реструктуризації до суду, заяви про банкрутство.

ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

Згідно зі ст. 27 Закону № 1414 процедура фінансової реструктуризації завершується у разі:

  • підписання плану реструктуризації;
  • визнання діяльності боржника неперспективною на підставі звіту про огляд фінансово-господарської діяльності, наданого незалежним експертом;
  • відкликання за письмовою заявою боржника раніше поданої (не більше ніж 30 календарних днів) до секретаріату заяви про реструктуризацію;
  • подання залученими кредиторами письмової заяви до секретаріату за умови, що переговори з приводу реструктуризації було припинено без досягнення згоди;
  • закінчення строку проведення процедури фінансової реструктуризації (90 або 180 календарних днів із дати початку проведення процедури фінансової реструктуризації);
  • прийняття залученими кредиторами, що є фінансовими установами (кваліфікованою більшістю голосів у розмірі не менше як 75 % від загальної суми вимог кредиторів, що є фінансовими установами), у будь-який момент проведення процедури фінансової реструктуризації рішення про завершення такої процедури у разі порушення заборон під час дії мораторію; порушення обмежень за договором про відстрочку; невиконання винесених рішень за спорами у рамках процедури фінансової реструктуризації.

Зобов’язання з надання секретаріату повідомлення про завершення процедури фінансової реструктуризації покладено на боржника, у разі невиконання яким такого обов’язку право повідомлення надається будь-якому залученому кредитору.

Відомості про завершення процедури фінансової реструктуризації на підставі повідомлення або письмової заяви публікуються на офіційному веб-сайті секретаріату.

Отже, позитивним результатом від проведення процедури фінансової реструктуризації має бути затверджений усіма без винятку кредиторами план реструктуризації, а у разі настання певних подій, що зумовлюють недоцільність і неможливість подальшого її проведення, така процедура потребує завершення.

ОРГАНИ, ЩО СТВОРЮЮТЬСЯ НА ПІДСТАВІ ЗАКОНУ № 1414,

ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

Цим Законом визначено інституційну роль та передбачено створення спеціальних органів, зокрема арбітражного комітету, секретаріату і міжвідомчої спостережної ради, які покликані сукупно забезпечувати організацію, координацію та моніторинг проведення процедур, установлених Законом, визначати ключові умови фінансової реструктуризації, запобігати конфліктним ситуаціям, а у випадку їх виникнення — сприяти ефективному процесу вирішення спорів в арбітражі. Функції та повноваження зазначених органів визначено статтями 14 — 16 Закону № 1414.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ № 1414

Частинами першою — третьою ст. 30 цього Закону передбачено відповідальність за порушення його вимог, що несуть сторони договору (боржник, залучений кредитор або пов’язана особа боржника) у процедурі фінансової реструктуризації, на які покладено обов’язки відповідно до плану реструктуризації.

Така відповідальність застосовується до:

  • боржника за невиконання обов’язків щодо розкриття інформації або надання достовірної фінансової звітності (зокрема, надання залученим кредиторам та інвесторам (за наявності) даних, інформації, фінансової звітності, висновків аудиторів (на вимогу)); відчуження свого майна без попередньої згоди залучених кредиторів; прийняття рішення про реорганізацію без попередньої згоди залучених кредиторів; переказу коштів без отримання попереднього дозволу залучених кредиторів; порушення умов мораторію щодо виконання вимог кредиторів та укладення угод про заставу чи іпотеку майна; невиконання винесеного стосовно нього арбітражного рішення;
  • залученого кредитора за ненадання фінансування боржнику; порушення умов мораторію щодо примусового звернення стягнення на майно боржника на підставі виконавчих документів; вчинення дій з метою отримання у володіння (отримання контролю над майном) майна боржника; зарахування зустрічних однорідних вимог; порушення умов договору про відстрочку щодо стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет застави (іпотеки); невиконання винесеного стосовно нього арбітражного рішення.

Частиною четвертою ст. 30 Закону № 1414 визначено, що на застосування санкцій, передбачених цією статтею, до банків, інших фінансових установ та до інших осіб уповноважені такі органи: Нацбанк України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, та не визначений законодавчим актом орган, який повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

Крім того, постановою № 392 затверджено Положення про застосування Нацбанком України санкцій за порушення банками вимог Закону № 1414.

Таким чином, процедуру фінансової реструктуризації можна розглядати як успішну спробу вирішити проблеми боржника, оскільки окрім нього самого у цьому зацікавлені також усі його кредитори. Також відсутність необхідності звернення до суду у зазначеній процедурі дасть можливість прискорити і підвищити ефективність досягнення бажаного результату.

За умови належної імплементації удосконалених Законом № 1414 механізмів фінансової реструктуризації заборгованості юридичних осіб український бізнес, який наразі має суттєві фінансові проблеми, зможе отримати новий інструмент, спрямований на відновлення господарської діяльності, підвищення платоспроможності та вирішення проблем з ліквідністю боржників за рахунок полегшення їх ників до фінансування, а також для підтримки стабільності фінансової системи України та власне можливості зберегти перспективні бізнес-структури.

З метою створення додаткових стимулів для участі у процедурі фінансової реструктуризації положеннями Закону № 1414 передбачено такі вигоди, які полягатимуть у:

  • поліпшенні фінансово-господарської діяльності підприємств-боржників, що опинилися у скрутному фінансовому стані шляхом реструктуризації їх заборгованості;
  • анулюванні (прощенні) кредиторами зобов’язань;
  • списанні частини податкового боргу за затвердженим планом реструктуризації і розстроченні (відстроченні) неописаних сум податкового боргу та грошових зобов’язань;
  • встановленні особливого податкового режиму (звільнення підприємств від податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, що виникають у зв’язку з прощенням кредиторами частини боргу, та здійснення без ПДВ операцій боржників з реалізації (передання) майна для погашення заборгованості перед кредиторами відповідно до затвердженого плану реструктуризації);
  • захисті від визнання правочинів недійсними.

У свою чергу, для кредиторів механізми фінансової реструктуризації можуть сприяти досягненню позитивного ефекту у вигляді зменшення проблемного портфеля за рахунок отримання задоволення основної частини своїх грошових вимог (на відміну від неотримання грошових коштів взагалі або отримання у значно менших розмірах в результаті проведення процедури банкрутства боржника).

Крім того, кредиторам передбачено податкові стимули, зокрема:

  • з оподаткування ПДВ операцій з реалізації майна, отриманого у власність кредитора у рахунок погашення заборгованості, що здійснюється лише у частині прибутку від подальшої реалізації такого майна;
  • з оподаткування податком на прибуток у частині розподілення можливих доходів фінансових установ (банків) від розформування резервів за кредитами у процедурі реструктуризації на три податкові (звітні) роки однаковими частинами.

Залишити відповідь