Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

 

Які суб’єкти господарювання належать до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно?

Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Сільськогосподарський товаровиробник — це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Для цілей оподаткування податком на нерухоме майно пропонується використовувати значення терміна «сільськогосподарський товаровиробник», визначене ст. 14 Податкового кодексу.

ВІДОБРАЖЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ ПІЛЬГОВИХ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ

Чи потрібно в Декларації відображати об’єкти нерухомості юридичних осіб, на які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради по­ширюються пільги з такого податку?

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу).

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до абзаців першого та другого вищезазначеного підпункту.

Згідно з пп. «г» п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом — платником податків (п. 30.6 цієї статті).

Нормами Податкового кодексу не передбачено звільнення від обов’язку подання Декларацій за об’єкти житлової/нежитлової нерухомості, з яких податок на нерухоме майно не сплачується через застосування податкових пільг.

Отже, юридичні особи, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради мають право на пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відображають у Декларації такі об’єкти нерухомості на загальних підставах. У табличній частині Декларації колонки з 7 «Річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за даними платника» по 11 «IV квартал» не заповнюються та прокреслюються.

ОБ’ЄКТ НЕРУХОМОСТІ ЗРУЙНОВАНО

Як уточнити податкові зобов’язання у звітності з податку на нерухоме майно за об’єкт нежитлової нерухомості юридичної особи, який було зруйновано у звітному році?

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу).

Згідно зі ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою № 868 визначено порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об’єкт нерухомого майна, у тому числі у зв’язку з його знищенням.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього самого року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 цього Кодексу).

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності (пп. 266.8.1 п. 266.8 зазначеної статті).

Формою Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — Декларація), затвердженою наказами № 735 та 408, передбачено зазначен­ня типу Декларації: «Звітна», «Звітна нова» або «Уточнююча».

Отже, платник податку — юридична особа нараховує податок за об’єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, за наявності підтвердних документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об’єкт нерухомого майна за період з 1 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію.

Якщо державна реєстрація припинення права власності на об’єкт нерухомого майна відбулась до 20 лютого звітного року, а «Звітну» Декларацію вже подано, то до закінчення граничного терміну її подання платником податків — юридичною особою Декларація подається за типом «Звітна нова», а після його закінчення — «Уточнююча».

РІШЕННЯ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СТАВКИ ПОДАТКУ  НЕ ПРИЙНЯТО. ЯКУ СТАВКУ ЗАСТОСОВУВАТИ?

Яку ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовувати платнику податків — юридичній особі, якщо сільська рада не прийняла рішення про встановлення ставок такого податку?

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податковогокодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів. Установлення місцевих податків і зборів здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків і зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, наведені у ст. 7 Податкового кодексу, з дотриманням критеріїв, установлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу).

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу передбачено, що на 2015 р. ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пп. 266.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу, не можуть перевищувати 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 для об’єктів нежитлової нерухомості.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, які є обов’язковими згідно з нормами Податкового кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу).

Отже, якщо сільська рада не прийняла рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то мінімальною ставкою такого податку є 0%.

ТУРИСТИЧНУ БАЗУ ПРИДБАНО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРОВИРОБНИКОМ

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно туристична база, придбана юридичною особою — сільськогосподарським товаровиробником?

Підпунктом «а» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що будівлі готельні — це готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку. Такі будівлі віднесенодо нежитлової нерухомості.

Не є об’єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу).

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До групи «Готелі, ресторани та подібні будівлі» (код 121) належить клас «Інші будівлі для тимчасового проживання» (код 1212), який включає, зокрема, туристичні бази.

Оскільки туристична база, придбана юридичною особою — сільськогосподарським товаровиробником, не віднесена до об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу, та не належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000, такий об’єкт нерухомості є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

ЧИ Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ СКЛАДСЬКЕ ПРИМІЩЕННЯ?

Чи відносяться складські приміщення для ведення діяльності у сфері надання послуг складського зберігання, що належать юридичній осо­бі, до об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування згідно з пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу?

Згідно з пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (пп. «ґ» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 цього Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробниці корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас  «Будівлі промислові» (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

До класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) належать резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу й інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади, складські майданчики тощо.

Таким чином, складські приміщення для ведення діяльності у сфері надання послуг складського зберігання не включено до переліку об’єктів нерухомості, які не є об’єктами оподаткування, визначеного пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу, відповідно такий об’єкт підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Залишити відповідь