Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

 

Чи потрібно сплачувати податок на нерухоме майно за адміністративну будівлю, що тимчасово не використовується та належить юридичній особі?

Підпунктом «б» пп. 14.1.129ˡ п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що офісні будівлі — це будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей. Такі будівлі віднесено до нежитлової нерухомості.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, у тому числі для промислових підприємств.

Об’єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Крім того, тимчасове невикористання будівель, які належать юридичним особам, не впливає на визначення об’єктів оподаткування згідно зі ст. 266 Податкового кодексу.

Таким чином, адміністративна будівля, що тимчасово не використовується та належить юридичній особі, оподатковується податком на нерухоме майно на загальних підставах.

НЕРУХОМІСТЬ ПРИБУТКОВОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ

Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно нежитлова нерухомість юридичної особи — комунального підприємства, яке є прибутковим та не фінансується з місцевого бюджету?

Платниками податку на нерухомемайно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу).

Об’єктом оподаткування податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті).

Не є об’єктом оподаткування об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності) (пп. «а» пп. 266.2.2 цього пункту).

Підтвердженням статусу неприбутковості слугує рішення про внесення організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій (установ), видане контролюючим органом ДФС за її місцезнаходженням, з присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості згідно з п. 5 розділу І Положення № 37.

Отже, нежитлова нерухомість юридичної особи — комунального підприємства, яке є прибутковим та не фінансується з місцевого бюджету, належить до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно та оподатковується на загальних підставах.

ОПОДАТКУВАННЯ ІНОЗЕМНОГО ДОХОДУ

Іноземною компанією виплачено дохід фізичній особі — резиденту за виконану роботу. З’ясуємо, як оподатковується податком на доходи фізичних осіб такий дохід.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1ст. 162 якого платниками податкує, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 цього Кодексу об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу).

Водночас зауважимо, що під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу).

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 цього Кодексу, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

При цьому якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, визначену цим Кодексом та іншими законами (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Згідно з пп. 170.11.3 вищезазначеного пункту не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:

  • податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
  • поштові податки;
  • податки на реалізацію (продаж);
  • інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Сума податку з іноземного доходу платника податку — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (пп. 170.11.4 зазначеного пункту).

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку.

Отже, у разі отримання фізичною особою — резидентом доходу з джерел за межами України, тобто іноземного доходу, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 15 (20)%, визначеними ст. 167 Податкового кодексу. При цьому платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

ОПОДАТКУВАННЯ СУМ ІНДЕКСАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ та їх відображення у податковому розрахунку за формою № 1ДФ

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з частиною шостою ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону про індексацію та Порядку № 1078.

Індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає змогу частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону про індексацію).

Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, який одержано ними в гривнях на території України і не має разового характеру (частина перша ст. 2 Закону про індексацію, п. 2 Порядку № 1078).

Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону про оплату праці, відповідно до якої заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга ст. 2 Закону про оплату праці).

Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з пп. 2.2.7 п. 2.2 розділу 2 Інструкції № 5.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (далі — ПСП) за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу).

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 169.4.3 п. 169.4 цієї статті роботодавець та/або податковий агент май право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, має платник податку право на застосування ПСП чи ні.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Податкового кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас згідно з пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, вста­новлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма № 1ДФ) контролюючому органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку № 4, доходи у вигляді заробітної плати, включаючи індексацію, нараховані (виплачені) платнику податку, зазначаються в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «101».

Отже, коли податковим агентом проводяться донарахування сум індексації заробітної плати за попередні податкові періоди (місяці) працюючим (звільненим) працівникам, такі суми донарахувань при здійсненні перерахунку слід відносити до відповідних податкових періодів, за які провадяться нарахування з відповідним відображенням у податковому розрахунку (форма № 1ДФ).

Залишити відповідь