Тетяна Яблонська: її називають «обличчям України»

Тетяна Яблонська – видатна українська художниця, роботи якої прикрашають експозиції музеїв різних країн. Усе життя вона присвятила малюванню, а також навчала цього інших. За свої картини отримувала державні премії та мала можливість експонувати їх на міжнародних виставках, але деякі з них знімали з показів, а її позбавляли посад. На початку 1990-х вона пережила чергове забуття, але вже через 10 років мала звання «Герой України».

ТВОРЧА РОДИНА

24 лютого виповнюється 107 років від дня народження української художниці Тетяни Яблонської. Здається, що в неї не було іншого вибору, як взяти до рук пензлі, бо народилась у родині живописця – її батько був художником-графіком, працював хранителем картинної галереї та вчителем малювання. Мати – вчителька французької мови. Яблонська мала ще сестру та брата. У родині була традиція – видавати «журнал» «Цвіркун». Це був звичайний зошит, в якому діти записували свої оповідання або малювали. У вихідні дні вся сім’я відвідувала музей. Батько багато розповідав дітям про художників та показував картини різних майстрів живопису. Школу діти не відвідували. Мати вчила їх мов, а батько – математики.

За своє дитинство Тетяна кілька разів змінювала місто проживання. Спочатку родина переїхала до Одеси, потім до Кам’янця-Подільського. Батьки хотіли емігрувати за кордон, але бракувало грошей. Одного разу їм пообіцяли перевести через кордон, але кинули напризволяще у лісі. Побоюючись доносу, Яблонські швидко переїхали до Луганська.

МАЛЮНКИ З ФОТО

Тетяна у 1933 році вступила до Київського художнього технікуму, потім стала студенткою факультету живопису Київського художнього інституту, де навчалась до 1941 року. Головним учителем в її житті був Федір Кричевський – український художник та перший ректор столичного профільного навчального закладу. Після Другої світової війни його зняли з цієї посади, заробляв він мало, голодував. Тетяна Яблонська часто відвідувала його, привозила продукти, намагалась допомогти з роботою. Пізніше вона стала працювати в його майстерні і нині там малює картини одна з її доньок.

У студентські роки вона зустріла свого першого чоловіка – Сергія Отрощенка. Але його швидко мобілізували на фронт, а Яблонська поїхала в евакуацію. Там вона працювала в полі, а у вільні хвилини малювала портрети загиблих чоловіків односельчанок із фотокарток. У 1944 році, після повернення до Києва, Яблонська почала викладати у своєму колишньому навчальному закладі. Робота в полі давалася взнаки і деякий час художниця витратила на відновлення навичок – рука не відчувала пензля. Коли вона почала більше малювати, а її картини стали відбирати на виставки – чоловік подав на розлучення. У 1950-х роках вона вийшла заміж удруге – і теж за художника – Армена Атаяна. Згодом народила від нього доньку.

ВІДОМІ РОБОТИ

Свою одну з найвідоміших картин – «Хліб», вона задумала намалювати ще у 1948 році. Через два роки робота художниці вже експонувалась на багатьох великих міжнародних виставках, а у 1958 році отримала бронзову медаль Всесвітньої виставки у Брюсселі. Твір вважається зразком українського реалістичного живопису ХХ століття. Його зображували на поштових марках та листівках. Перед тим, як створити картину, художниця намалювала понад 300 ескізів. Її друкували у багатьох підручниках. На отриманий гонорар Яблонська купила собі декілька суконь і моторний човен.

Іще задовго до того, як майстриня намалювала картину «Хліб», її роботи критикували за «пристрасть до імпресіонізму», її творчість засуджувалась на кафедрі навчального закладу, в якому вона працювала, картини знімались із виставок.

На початку 1950-х років художниця створює серію робіт, присвячену дітям: «Дівчина з сачком», «За книгою», «Влітку». Наприкінці 1950-х вона стає депутатом Верховної Ради та членом Правління Спілки художників України. У 1960-х роках її роботи експонуються за кордоном, зокрема, в Італії, Іспанії, Великобританії та інших країнах.

Після цього вона створює картину «Життя продовжується» – на це її надихнула подорож Закарпаттям. У публічному просторі виступає проти того, що деякі чиновники того часу наказують музейникам прибирати те чи інше полотно з експозиції. Та після такої заяви її картину «Життя продовжується» також зняли з виставки за те, що «ганьбить дійсність». На декілька років її позбавили всіх посад і можливості експонувати роботи на виставках. Головна претензія чиновників була в тому, що на полотні зображено стару хату та бідно одягнених людей. Її почали звинувачувати в «українському націоналізмі», тому що вона багато змальовувала побут українського села.

У 1969 році художниця разом із поетом Іваном Драчем підготувала книгу – він написав вірші, вона їх проілюструвала. Але коли видання було підготовлено і знаходилось у друкарні – всі примірники порізали за вказівкою влади.

Негаразди у житті Тетяна Яблонська сприймала з легкістю, вважаючи, що все можна пережити, якщо бути позитивно налаштованою людиною та присвячувати себе улюбленій справі.

ДЕРЖАВНІ ПРЕМІЇ

Вже наприкінці 1970-х років вона створює картину «Льон», і знову привертає до себе увагу. Її поновлюють на посадах, роботи художниці знову з’являються на виставках. А у 1982 році їй навіть дали нове звання – «Народний художник». Згодом від зображення життя людей художниця перейшла до написання пейзажів та натюрмортів, олійну фарбу змінює на пастельну крейду.

Як згадують її рідні, Яблонська була дуже імпульсивною натурою, говорила те, що думала, але потім могла переживати з цього приводу, та не жалкувала про сказане. Під час написання картин, якщо щось не вдавалось, художниця могла проткнути полотно пензлем і називала його «неслухняним». Коли до майстрині приходило натхнення, оточуючі люди повинні були виконувати те, що вона скаже, – таке в неї правило. Одного разу, побачивши свою доньку осіннього дня на вулиці у жовтій куртці, вона одразу наказала їй принести полотно, бо Яблонська вже уявляла картину і хотіла написати портрет дівчинки.

Майстриню часто називають «обличчям України», а творчість художниці відзначена різними державними преміями. У 1997 році вона стала «Художником року» за версією ЮНЕСКО, у 1998 -му отримала премію ім. Тараса Шевченка.

ОСТАННІ РОКИ

За шість років до смерті Тетяна Яблонська пережила інсульт. Хвороба паралізувала частину тіла і художниця була вимушена пересуватись на візку. У неї не працювала права сторона, тож, аби продовжити малювати, вона навчилася це робити лівою рукою. Після хвороби мисткиня видала цикл картин «Вікна», де зображала те, що бачила з вікна будинку. В останній день життя намалювала дзвіночки. Під час своєї завершальної виставки Яблонська попросила не вказувати своїх регалій, а просто написати її ім’я. Померла живописниця у 2005 році. Її могила знаходиться на Байковому цвинтарі у Києві.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Своєю улюбленою картиною Тетяна Яблонська називала полотно «Льон». Вона працювала над нею чотири роки. Для цього їздила на натуру – поля біля села Седнів у Чернігівській області. Роботу називала «вистражданою». Інший відомий малюнок -«Ранок», де мисткиня зобразила свою старшу доньку Олену. Цікава деталь: майбутній зять художниці, коли був маленьким, то, за його словами, «закохався в дівчину з картини», потім вони зустрілись. Ось так одна робота матері змінила життя доньки. Хоча сама майстриня не любила це полотно, називала його «антиживописним» та навіть зламала пензлі, якими малювала.

За зізнанням Тетяни Яблонської, в дитинстві, коли вона бачила на небі падаючу зірку, то завжди загадувала одне й те ж бажання: стати гарною художницею. Цього Яблонська досягала, присвячуючи малюванню всю себе. Перша її персональна виставка відбулась, коли художниця ще навчалась у виші. На той час це було визнанням її таланту – ніхто зі студентів таким похвалитися не міг.

Вона не лише походила з родини майстрів живопису, обидва її чоловіки були художниками та всі діти – три дівчинки стали до мольберта.

Коронною стравою Яблонської-господині були голубці з виноградним листям. За згадкою її доньок та друзів, Тетяна любила займатися йогою, практикувала голодування. Вона, як і її батьки, намагалася розвивати художній талант у дітей. Малеча не мала іграшок – вони повинні були створити їх самі з підручних матеріалів. Прикраси на ялинку теж виготовляли власноруч із паперу. Художниця водила дітей до театру та самостійно вчила їх живопису.

На честь мисткині названа одна з вулиць у Києві, а Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету, присвячену Тетяні Яблонській, номіналом 2 грн. У 2001 році живописниця отримала звання «Герой України».

ТАМАРА БЄЛКІНА,
ФОТО З ВІДКРИТИХ ДЖЕРЕЛ,
ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ