Україно-швейцарський проєкт “Діємо для здоров’я” залучає журналістів до співпраці

Авторку цих рядків зацікавила пропозиція: „Шановні журналісти! Запрошуємо вас на відкриття Центру знань з неінфекційних захворювань (НІЗ) у Дніпрі та тренінг журналістів “Як впоратися зі стресом”. На заході також буде презентовано онлайн-керівництво для журналістів “Як комунікувати про неінфекційні захворювання та здорове життя”.

Прес-реліз, одержаний 11.11.2022 на початку заходу, буквально заінтригував: “…Комунальне підприємство “Обласний центр громадського здоров’я” Дніпропетровської обласної ради” … сприяє висвітленню у засобах масової інформації питання діяльності наукових та професійних досягнень у медицині із залученням головних штатних та позаштатних спеціалістів департаменту охорони здоров’я, спеціалістів лікувально-профілактичних закладів, вчених… В структурі підприємства є відділ “Промоції здорового способу життя” … Дякуємо за співпрацю з нами! Директор Гармаш Наталія Луарсабівна, завідувачка відділом ПЗСЖ Філінова Лариса Олександрівна…”.

Що ж? У контексті COVID-пандемії та війни, що пронизує наше буття не лише виттям сирен, а й вибухами та скалками, начебто не до НІЗ, однак проєкт на міжнародному рівні відбувся — вітаю й „за!!!” від першого ж дня співпраці. Адже добре знаю, наскільки помолодшали в нас неінфекційні захворюваня. Технології лікування та превентивних обстежень прогресують, а ми не превентуємось. Ми внутрішньо не готові ставитися до свого здоров’я коректно. Численні хвороби вбивають нас, інвалідизують передчасно великою мірою через невігластво та нецінування свого життя — головного змісту суспільства.

Слоган „Держава — це ми!” всі завчили, забалакали й уже забули б, якби не визріла потреба наповнити нібито застарілий заклик актуальним змістом: у держави позитивні перспективи, якщо громадяни здорові й налаштовані на творче довголіття. Саме таких належить наполегливо й повсякчас виховувати, зокрема, через мас-медіа, спроможні відродити сьогодні в самих собі давнє „Сійте розумне, добре, вічне”.

Ми знаємо, наскільки це складна й невдячна робота. Підійдеш до вуличного кіоску — на кожній пачці сигарет яскравіше за назву тютюнового виробу „Куріння вбиває!”, але ж… У магазинах оптимальної доступності спиртних напоїв іноді проводять виховні акції необслуговування якоюсь із кас покупців отих саме напоїв і десь навіть вивішують плакатики на кшталт „Надмірне вживання алкоголю шкідливе” — і черги до кас питущих довжелезіють умить.

А вуличні опитування доводять, наскільки мізерна кількість співвітчизників, які регулярно проводять щорічні обстеження всього організму чи бодай зацікавлені знати про вміст цукру в крові, рівень холестерину, артеріальний тиск і ще багато чого про власне „Я” до моменту, коли вже смажений півень клюнув, образно кажучи. Усе це саме так, дарма що ті ж опитування доводять: переважна кількість співвітчизників знає, що лікувати складніше, ніж попередити хворобу.

Отже, до превентивної медицини ми ще не дозріли — і маємо це визнати й зробити правильні висновки. Як це зробити, журналісти з’ясовували в діалогах з фахівцями, зацікавленими знайти в нас ефективних провідників ідеології здорового способу життя.

Спілкувалися з нами спікери: Наталія Гармаш; Олексій Григорук — заступник директора департаменту, начальник управління лікувально-профілактичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної військової адміністрації; Аріна Пустова — депутатка Дніпропетровської обласної ради, голова постійної комісії з питань здоров’я, дитинства та материнства, радниця голови Дніпропетровської обласної ради; Лілія Гиренко — депутатка Дніпропетровської обласної ради, начальниця управління з питань гуманітарної соціально-культурної сфери та освіти Дніпропетровської обласної ради; Катерина Римаренко — координаторка з питань політики україно-швейцарського проєкту „Діємо для здоров’я” у Дніпропетровській області; Юрій Корягін — координатор україно-швейцарського проєкту „Діємо для здоров’я” у Дніпропетровській області; Тетяна Чернякова — координаторка Центру Знань з НІЗ у Дніпрі; Євгенія Лавровська — фахівчиня з комунікацій україно-швейцарського проєкту „Діємо для здоров’я”.

Цей проєкт уже діє за підтримки Швейцарського проєкту „Діємо для здоров’я” за фінансової підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва на рівні всієї нашої держави та цільових регіонів (у Львівській, Рівненській, Полтавській, Дніпропетровській та Херсонській областях). Центр знань у нас отримав інвестиції, достатні для оснащення приміщення технікою, меблями та матеріалами для ведення онлайн та оффлайн заходів. Центр працюватиме як під час впровадження, так і після завершення проєкту. Ми наразі, отже, розкручуємо взаємозацікавлену діяльність на ниві знань, без яких вік тривалості життя в Україні скорочуватиметься, а хвороби — молодшатимуть. Надто ж в умовах війни, яка вражає не лише на передовій, а й скрізь, куди прибувають знедолені та знедомлені, звідки відбувають на передову по призову чи добровільно. Скільки в нас осіб у стані післятравматичного стресового розладу ми ще не злічили, та дуже добре знаємо: вражає не лише зброя. Страх влучає не лише вірогідною кулею снайпера — і не лише на війні. Стресові ситуації з життя-буття не вилучити, однак позбавити вбивчої сили цілком реально. Просто чинити опір негативу — і все. Нічого не боятися, крім власної неготовності бути вірними своєму покликанню в житті. Журналісти знають, що це таке, і тому проголошують: „Я хочу, щоб до багнета прирівняли перо!”.

Це благородно, та знань для того, бува, гостро бракує. Той тренінг, який провела психолог вищої категорії, керівник Центру психічного здоров’я (м.Полтава) Наталія Супруненко, викликав такий ефект зустрічного руху, що в аудиторії буквально стався вибух оплесками, а в Наталії — рука до серця, низький уклін за порозуміння… Вона збагнула головне: багнет наш на інформаційному фронті не лише на передовій, нам би Дніпро втримати наразі як форпост України. Відстояти не лише територію, а й надбання в усіх сферах людської діяльності. Саму душу місцини, де вміють захищати гармонію корисного та прекрасного. Нам по-стресовому дуже-дуже дістається — спасибі за добрі поради, за те, що спонукали замислитись і критично поглянути на самих себе.

Допоможе, до речі, не лише журналістам книга „Важливі навички в періоди стресу: ілюстроване керівництво”, видана в 2021 році (World Health Organization Regional office for Europe). Видання в електронному варіанті доступне кожному.

Дніпро має низку програм, спрямованих на захист здоров’я населення. Зокрема, в нас активно підтримали ініціативу першої леді Олени Зеленської щодо реформування системи харчування дітей. Кухарів шкіл і дошкільних навчальних закладів озброїли новими технологіями приготування їжі. Налаштуємось на те, що нащадки не вживатимуть бодай солі та цукру понад припустимі норми, а ще…

Ой, не їли б на вулицях усе, чим зваблюють численні фастфудівці, бо в забрудненому повітрі навіть найкраща їжа не захищена гігієнічно! А вдома не різали б сире м’ясо на тій дошці, де потім овочі різатимуть. Якщо дошку навіть помити, вона залишається просоченою відходами різанини м’яса. Овочі всмоктуватимуть усе те, що спричинить харчове отруєння. Хіба потрібні великі гроші для того, щоб усе це взяти до уваги?

Дуже багато необхідно зробити для просування сучасників тропою здоров’я задля покращення життя вже наразі, а з перспективою — в ім’я створення консолідованої установки суспільства на здоровий спосіб життя. Нам тут згодиться насамперед власний досвід, бо вміємо ж навіть у сьогоденних екстремальних умовах і внутрішню гідність зберігати — і фізичну форму не втрачати. Це довели нам Інна Шестак, яка очолює відділ охорони здоров’я та соціального захисту населення Покровської сільської ради, та директор КЗПО „Покровська СДЮСШ” Володимир Чернишов. У фільмі „Діємо для здоров’я”, продемонстрованому для нас, обгрунтована головна лінія життя в умовах, коли начебто ніяких олімпіад, змагань та показових виступів, але тренери та вихованці дитячо-юнацької спортивної школи не втрачають оптимізму. Вони ж мають стадіон, м’ячі та плигалки, ганяють наввипередки між собою та з песиками… Акція „Марафон здоров’я” в Покровському районі відбулася з перспективою не неодноразовість. Отже, треба тренуватися!

Журналістам у контексті всього побаченого та почутого слід вийти на дистанцію „Марафон здоров’я на дистанції „ЖИТТЯ”. Суспільство потребує якісної інформації щодо формування жаги до якісного життя вже наразі, коли втрата майбутнього відчутна в кожному сигналі тривоги. Однак то й сигнал до дій в ім’я ПЕРЕМОГИ, хіба не так?

Як бачите, нам рецептів щодо боротьби з різними недугами не давали, а мені зі свого боку теж не хочеться нав’язливо пропагувати методику висвітлення проблем НІЗ. Адже статистику кожен знайде в мережах і не сплутає інфекційні фактори з неінфекційними. Набагато важливіше знайти свою модель майстер-класу захисту життя. В мене така є: „Поспішайте творити добро”.

Виклала головне по темі в книзі, яку назвала саме так.

Книга є, зокрема, в КЗК «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія», де працюю з архівами та відвідую численні заходи. Видання склалося не сьогодні й навіть не з учора на позавчора. Та модель майстер-класу сповідаю й досі.

Пам’ятаю, що викарбувано теж не з учора на позавчора на пам’ятнику докторові Гаазу: „Поспішайте робити добро”.

Перефразувала по-журналістському — він збагнув би, чому саме в добу розпаду СРСР я вчинила не інакше. Схвалив би, мабуть, волонтерські проєкти, про які йдеться у книзі „Мы этой памяти верны”, яка побачила світ у 2017 році. Видання також є в КЗК «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія». Мені дуже важко наразі бути вірною цій пам’яті, але професія зобов’язує. Коли бачу колег, які тримають удар на передовій інформаційного фронту скрізь, де сили руйнації вбивають наші душі, просто про себе повторюю:„Поспішайте творити добро”. А тим, хто нас розуміє й допомагає через необхідну інформацію, практикуми та невимушене спілкування, говорю вголос: „Спасибі!”.

Наталія АБРОСИМОВА