Українська як обов’язок: що передбачає закон про мову

25 квітня Верховна Рада України ухвалила новий закон про засади функціонування державної мови. Він закріплює за українською статус єдиної державної мови, яка є обов’язковою для органів державної влади та публічних сфер на всій території держави. Що думають про мовний закон українці? Які нововведення очікують країну загалом? Із цими та іншими питаннями розбирались журналісти «Вістей». На допомогу прийшли експерти, які щодня у своїй професійній діяльності мають справу з державною мовою.

Згідно із даним документом державна мова стає обов’язковою для користування в публічному просторі, у державному і комунальних секторах, в транспорті та закладах громадського харчування, на підписах і маркуванні товарів і послуг, у медичній та освітній сферах, у театральних виставах і кіно, на телебаченні, в Інтернеті й друкованих ЗМІ тощо. Водночас обов’язковість використання української не поширюється на приватне спілкування та релігійні обряди.

ТЕСТ ДЛЯ ЧИНОВНИКІВ

Розберемося ґрунтовніше, кого і до чого зобов’язує закон.Отже, винятково українською мовою мають послугуватися перші особи держави, керівники усіх міністерств та відомств, державні чиновники, народні депутати, очільники місцевих органів влади, судді, правоохоронці, військово­службовці, працівники закладів освіти та охорони здоров’я. Усі зустрічі та засідання слід проводити українською або ж має бути переклад на державну мову.

Крім того, відтепер кандидати на пост президента України муситимуть надавати сертифікат про рівень володіння українською мовою. Перед обійманням певної посади чиновники мають скласти тест на знання української. Для тих, хто не знає її на достатньому рівні, держава організовуватиме спеціальні навчання.

УКРАЇНСЬКЕ МЕНЮ

У сферах науки та культури також функціонуватиме державна мова. Щоправда, дозволяється використання іншої мови, крім української, під час культурних заходів, «якщо це виправдано творчим задумом організаторів». Художні фільми мають транслювати державною мовою або з дубляжем чи субтитрами. Загалом, частка мовлення українською на національних каналах ТБ та радіо повинна складати не менш ніж 90 відсотків від загальної тривалості передач і фільмів. Книговидавці, внесені до Держреєстру, зобов’язані видавати українською не менш як половину своєї продукції. Щодо друкованих ЗМІ, то видавець має право випус­кати газету або журнал двома або кількома мовними версіями, але одна з них – українськомовна. Крім того, у кожному місці поширення друкованих ЗМІ, українськомовних газет і журналів має складати не менш як 50 відсотків. Для цього встановлюється тривалий перехідний період для запровадження цієї норми – п’ять років.

Після набрання законом чинності кожен відвідувач кафе чи ресторану має право вимагати меню та обслуговування державною мовою. Перейти на іншу мову працівник сфери обслуговування може лише за проханням клієнта. Підприємства й організації усіх форм власності, які співпрацюють зі споживачами, повинні здійснювати обслуговування українською. Це правило поширюється також на інтернет-магазини і торгівлю через інтернет-каталоги.

ПОКАРАННЯ ШТРАФАМИ

Згідно з новим законом, в Україні має з’явитися Національна комісія зі стандартів державної мови, яка визначатиме рівень володіння українською мовою та видаватиме відповідні сертифікати. Стежитиме за виконанням зазначеного закону Уповноважений із захисту державної мови, якого призначатиме Кабмін. Зокрема, Уповноважений ініціюватиме розслідування щодо порушень посадовими особами норм закону, складатиме протоколи та застосовуватиме штрафи у випадках порушення закону.

Щодо останніх, то за ненадання інформації про товари та послуги українською мовою штраф становить 5100-6 800 гривень. За порушення закону під час засідань, зустрічей, робочого спілкування та документообігу в органах влади, державних органах, комунальних підприємствах, судах, у Збройних силах України та правоохоронних органах – 3400-6800 гривень. За недотримання закону у сфері науки, культури, книговидання, спорту, охорони здоров’я, телекомунікацій та поштового зв’язку, у технічній та проектній документації, в інтерфейсах програм та сайтів, у публічних оголошеннях та заходах, рекламі, транспорті – 3400 – 5100 гривень; у сфері друкованих ЗМІ – 6800-8500 гривень.

Проте штрафуватимуть за порушення закону не відразу, а тільки через три роки після того, як він набере чинності. За цей час в усіх областях України планують створити центри для вивчення рідної мови.

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

Журналісти «Вістей» розпитали експертів про їхнє ставлення до мовного закону.

Юридичним оком

«Вагомим нововведенням є те, що за порушення правил користування українською мовою перед­бачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Це може статися, якщо ви не спілкуєтеся даною мовою, або використовуєте її неправильно, наприклад, у своїй підприємницькій діяльності, друкованих виданнях тощо. Навмисне «спотворення» або «образи» української мови передбачають кримінальну відповідальність», – розповів «Вістям» адвокат Станіслав Ліфлянчік.

Інструмент для ЗМІ

Головний редактор газети «Днепр Вечерний» Ірина Авраменко також поділилася з «Вістями» власною думкою щодо мовного закону: «Мене лякає те, що сьогоднішня українська – це та мова, якою користуються лише у документах та в наукових сферах, але не у спілкуванні. Для того, аби мова розвивалася, нею треба розмовляти. Мені хотілося б, аби ми любили нашу мову, тоді й закони не потрібні. Наш сайт і газета мають цілком різні цільові аудиторії, тому в мене є побоювання, що газету, надруковану винятково українською, не купуватимуть».

Ексклюзивно для «Вістей» власну позицію висловив і професор Університету митної справи та фінансів, член Правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ Валерій Дрешпак: «Я наголосив би на особливій важливості таких двох із семи зазначених в ухваленому проекті завдань даного закону, а саме: «функціонування державної мови як інструменту об’єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності й національної безпеки» та «розвиток української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам’яті з метою забезпечення гарантій її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації». Хто що не говорив би, але мова – це інструмент, засіб інформаційного, а глибше – соціокультурного впливу. І в цьому аспекті належне функціонування такого інструменту має бути забезпечене державою».

Філософська точка зору

«Мова розвивається там, де є філософія. У нас, на жаль, немає філософського підґрунтя щодо мови. Є такий вислів: «Материнська мова – це мова, якою ми мислимо. Її неможливо змінити примусово», – вважає філософ Олесь Манюк.

Мовний «патруль»

Кандидат філологічних наук, доцент Університету митної справи та фінансів, автор проекту «#промову» Ксенія Тараненко також висловила свою думку: «Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою України є українська. Однак донині межі поширення державної мови залишалися хиткими. У Конституції чітко не регламентовано сферу, межі, установи та ситуації обов’язкового вживання україн­ської як державної. Тому й з’явився цей мовний закон. Українцям іще декілька років доведеться згадувати та наново пізнавати українську. І цей закон, безумовно, стане каталізатором у даному процесі. Ми вже маємо досить розвинену лексичну систему мови, специфічну термінологію для медицини, виробництва, спорту, науки, торгівлі тощо. Тому, звичайно, українська здатна обслуговувати усі запити сучасного суспільства – лунати скрізь: у публічному просторі, транспорті, закладах харчування, в медицині, на телебаченні, у соцмережах. Мовний закон жодним чином не принижує значення інших національних мов, яких в Україні понад 50, адже не забороняє спілкування ними у побуті чи під час проведення релігійних обрядів. Як закон про мову вплине на мовну ситуацію в Україні – спрогнозувати важко, оскільки законодавчі ініціативи мають бути правильно реалізовані та підтримані «на місцях». Я переконана, що україномовні українці відчуватимуть себе щасливішими, а російськомовні – стануть обізнанішими, вивчивши ще одну мову», – підсумувала Ксенія Тараненко.

ПЕТИЦІЯ

2 травня 2019 року на офіційному сайті ВР з’явилася петиція щодо призупинення рішення Верховної Ради України про прийняття проекту Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Документ підписали директор Інституту правової політики і соціального захисту імені Ірини Бережної Олена Бережна і координатор руху «Захистимо російську мову в Україні» Андрій Іванов, який став ініціатором петиції.

Підписанти вважають, що закон про функціонування української мови як державної може призвести до порушення окремих статей Конституції України та норм Європейської хартії про регіональні мови. Станом на 15.05.2019 петиція набрала 2389 голосів із максимальних 25 тисяч. Дата завершення збору підписів – 2 серпня 2019 року.

ПІДПИСАВ ПРЕЗИДЕНТ

14 травня спікер Верховної Ради Андрій Парубій підписав закон про функціонування української мови як державної. Рада відхилила усі постанови про скасування цього закону. А вже 15 травня закон про мову підписав Президент Петро Порошенко.

ЯК ВВАЖАЄ МОЛОДЬ

Журналіст «Вістей» провела опитування серед старшокласників та студентів дніпровських вишів. Участь у ньому взяла молодь від 16 до 24 років. Отже – 45% опитаних підтримують закон про мову і навіть чекали його прийняття, 55% – не підтримують та вважають мовне нововведення зайвим.

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК

Фото: Прямий