В Україні є «неіснуючий» рай (Фото)

Бакота – це місце, якого немає на карті, – такий собі неіснуючий рай. Сьогодні так називають території вздовж берегів Дністра поблизу залишків одного із найстаріших монастирів України. Тут над кришталевою водою витає дух вікової історії. Бакота – це колишня столиця сьогочасного Поділля, тепер – частина національного природного парку «Подільські Товтри».

343

Таємнича назва

У народі місцина іменована за назвою однойменного міста (згодом села), якому судилось зникнути. Слово “бакота” означає “бажане місце”. Всі хто там побували стверджують, що в це нескладно повірити, вони назавжди закохались у величність цього місця. Місцевість та унікальний ялтинський мікроклімат вабить духовний люд та безнадійних мрійників.

У цій древній місцині можна побачити малі печери, в одній із яких розташована церковця. Тут завжди тихо і не велелюдно. Відкопані залишки монастиря сховані поміж дерев, три джерела із цілющою водицею та окраса «раю» – залив із 120-метровою Білою горою, прозорою водою та квітучою природою. Тут сплелись духовна та природня енергія.

344

Трохи історії

Археологічні розкопки свідчать, що здавна вздовж берегів Дністра на цьому місці була розташована безліч язичницьких святилищ та капищ, а також кургани з жіночими похованнями, що свідчить про густе заселення цих територій починаючи з доісторичних часів. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам’яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.

Бакота вперше згадується у літопису 1240 року. У XIII столітті — велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення близько 2,5 тисяч чоловік.

Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.