Вперше у Дніпрі: святкова музична традиція від LeoBand Orchestra (відео)

Вперше до Дніпра завітав львівський колектив LeoBand Orchestra. Музичний проект «White Christmas» заворожує українців джазовою оркестровою музикою. Найлегендарніші новорічні пісні, такі як «Jingle Bells», «Happy New Year», «Let it snow», звучать ще казковіше у живому виконанні солістів Павла Ільницького, Оксани Караїм, Ladies’TRIO та у супроводі симфонічного оркестру під керівництвом Миколи Орача та Олексія Баженова.

В ексклюзивному інтерв’ю для «Вісті Придніпров`я» солісти колективу «LeoBand» Павло Ільницький та Оксана Караїм розповіли цікаві подробиці закулісся та творчого шляху.

— Коли і як виникла ідея створення музичного проекту «White Christmas»?

— Спочатку це був проект «Сінатра» і з часом він переродився у різдвяний проект, тому що це є дуже гарна музика і вона робить свято для людей. Це 3 рік турне і дуже приємно бачити, коли люди щасливі виходять з концерту. Новорічні свята – це гарна нагода подарувати маленьку казку. Програма «White Christmas» не є виключно джазово-свінгова. Вона має за мету об’єднати різні різдвяні пісні, які створюють гарний настрій.

ТРАДИЦІЇ

— Ви маєте традицію перед новорічними святами влаштовувати музичний тур. Чому раніше не приїжджали до Дніпра?

— Колись ми починали з маленького театру у Львові, потім переходили в більший, потім — в оперу. Кожен починає з чогось маленького, а потім воно розростається. Також це дуже далека дорога і може бути складно перевезти весь оркестр, в якому налічується понад 30 чоловік. Це важка і клопітка праця нашого диригенту, який зібрав нас разом. Ми пробували спочатку виступати на західній Україні. Можливо, наступного року завітаємо з концертами на східну частину країни. Початок ми вже зробили, перший камінчик заклали.

— Чи є цікаві традиції у вашому колективі?

— Після концерту ми завжди обнімаємося, потискаємо руки та дякуємо один одного за концерт. Ми гадаємо, що в багатьох музикантів є така традиція і ми її теж підтримуємо.

— Усі знають, як корабель назвеш, так він і попливе. Назва вашого колективу «LeoBand» дуже горда та символічна для Львова. Які перемоги вона принесла?

— Ми спробували піти далі: зібрати більші зали, зіграти більше концертів, завітати у Дніпро, Запоріжжя. Це є заслуга. З кожним роком здобувається щось нове, ми прагнемо більшого, удосконалюємо програму. Окрім тих хітів, які знайомі та на яких тримається програма, ми завжди прагнемо знайти ту «родзинку», яка оновить весь репертуар.

ВРАЖЕННЯ

— В якому місті глядачі зустріли вас найтепліше?

— У Львові завжди тепло приймають, тому що багато хто знає наш проект. Кожного року для багатьох людей це також стало традицією: прийти на «White Christmas». Дуже гарно та тепло приймають в Чернівцях, Тернополі, Івано-Франківську.

— Як ви вважаєте, Дніпро зможе стати «найгарячішим» містом?

— Ми маємо надію на це. Публіка всюди різна. Виокремити певне місто було б негарно, тому що це як країна. Наприклад, ви їдете в Німеччину, там гарні сосиски, але вареники ви не знайдете. Можна у кожному місті виділити якісь гарні речі та якісь не такі вдалі, наприклад, буває холодно в залі чи несприятлива погода. Також у музикантів є таке поняття, як «кураж» — це коли виходиш на сцену і відчуваєш, що ти сьогодні в тонусі, публіка на тебе реагує. Це симбіоз багатьох елементів. Проте, з досвіду, ми маємо дуже гарне передчуття перед концертом у Дніпрі.

— Який виступ найбільше вам запам`ятався?

— У мене був смішний випадок: під час першого туру на сцені в Чернівцях ми співали українською і я переплутала слова, зізнаюся (сміється). Наш соліст заспівав: «Забула ти текст». Весь зал засміявся, підтримав мене і я продовжила співати.

СЮРПРИЗИ ДЛЯ ГЛЯДАЧІВ

— Ми знаємо, що ви підготували багато сюрпризів для глядачів. Поділіться, які саме?

— Не розкажемо (сміється). Це будуть нові ансамблеві пісні, під час яких і бек-вокалісти, і основні вокалісти будуть рівні в трьох цікавих та водночас складних піснях. Праця в ансамблі завжди складніша, аніж тоді, коли співаєш сам, адже треба підлаштовуватися, аби всі голоси зливалися, інтонаційно були разом. Тому ми маємо надію, що в нас все вдасться.

Сопільняк Маргарита,
Фото автора