Як вогнеборець з Дніпра приборкував пожежу у Чорнобильській зоні

4 травня відзначали Міжнародний день пожежника — професійне свято, коли вшановують вогнеборців та їхню небезпечну службу. Кожен день вони швидко та ефективно реагують на безліч інцидентів. Наслідки цих зусиль – порятунок людських життів і збереження матеріальних цінностей, які могли бути знищені розбурханим вогнем. Журналістка «Вістей» поспілкувалася про специфіку професії з Едуардом Хаустовим, одним із пожежників із Дніпра, який упродовж останнього тижня працював у Чорнобильській зоні відчуження.

Професія пожежника: яка вона

— Едуарде, розкажіть трохи про себе?

— Я — пожежник-рятувальник 48-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Синельникового. Працюю тут майже три роки.

— Коли і чому Ви вирішили стати пожежником?

— З дитинства мріяв про професію, завдяки якій був би важливим та потрібним для інших людей. Коли перебував на строковій службі у ЗСУ,  зрозумів, що ця діяльність мені близька та цікава. Але, повернувшись до рідного міста,  отримав пропозицію працювати в ДСНС, на що погодився, не вагаючись.

— Як рідні сприйняли Ваш вибір?

— Від самого початку моєї діяльності близькі підтримували всі мої  починання, адже професія пожежника важлива та затребувана. Звісно ж, не обійшлося без переживань за моє життя, бо іноді доводиться ризикувати ним. Тож, незважаючи на професійні труднощі, завжди відчуваю гордість та підтримку з боку близьких, і це допомагає мені.

— Розкажіть, будь ласка, про свою діяльність.

— Кожна професія має свої особливості. Ця є досить нелегкою, бо потребує високих моральних, фізичних та психологічних якостей. Бути рятувальником означає бути сміливим, рішучим, сильним, витривалим, стійким до складних життєвих ситуацій. Весь час пожежний-рятувальник має постійно удосконалювати свої фізичні можливості. Особисто мені в цьому допомагає спорт, який є невід`ємною частиною життя.

Зона відчуження

— Чи складно було працювати у зоні відчуження: з якими труднощами довелося зустрітись?

— Дізнавшись по телебаченню про пожежі і про те, що місцевим рятувальникам потрібна допомога з інших областей, я без вагань пішов до керівництва та запропонував свою кандидатуру. Працювати було нелегко, насамперед, із моральної точки зору. Адже знаючи про страшну трагедію 1986 року, я розумів, що нам може загрожувати небезпека через радіацію. До того ж доводилося перебувати в дуже задимлених зонах, було важко дістатися до деяких осередків загоряння пожежною машиною. Більшість робіт доводилось виконувати власноруч — лопатами та іншими засобами пожежогасіння.

— Що Вас найбільше вразило під час перебування у Чорнобилі?

— Мабуть, те, що за 34 роки природа майже повністю відновила на території «власні закони» — без людей життя вирує, усе навколо вкрите зеленню. Жахливо, що за лічені дні через пожежі вигоріли цілі села та тисячі гектарів лісу. Адже на повне відновлення загублених зеленої зони та  тваринного світу знадобляться сотні років.

— Чи змінилося Ваше життя після побаченого? Якщо так, то у чому?

— Власне життя не змінилося, але змінилося ставлення до природи та людей, які завдають шкоди довкіллю, не замислюючись про наслідки. Людям потрібно бути більш обачними: навіть один необдуманий вчинок може спричинити велику біду.

Перспективи і настанови

— Чи плануєте Ви працювати пожежним і надалі?

— Авжеж, будуватиму і надалі свою кар`єру у цій сфері. Удосконалюватиму свої професійні вміння для досягнення подальших успіхів.  Відчуваю, що це моє покликання по життю й отримую від цього задоволення, яке надихає і додає сил.

— Від чого насамперед Ви хотіли б застерегти людей?

— Передусім від небезпеки, будьте завжди пильні й обачливі. Я готовий допомогти, коли люди потрапляють у біду. Девіз рятувальників: «Врятувати. Запобігти. Допомогти».

— Які б рекомендації надали майбутнім вогнеборцям?

— Обираючи цю професію, ви повинні розуміти, що ризикуєте власним життям заради порятунку інших. Також я порадив би завжди залишатися прикладом для наслідування і просто справжнім поціновувачем своєї діяльності.

Марина Положай