Євгеній Нотевський: «Навчання – це осмислення раніше невідомих речей у тій чи іншій сфері життя»

У Києві зафіксували унікальний національний рекорд за номінацією «Наймолодший українець, який отримав найбільшу кількість вищих освіт». 24-річний Євгеній Нотевський із Миколаївщини став дипломованим спеціалістом за 5 напрямками. Про своє прагнення до навчання Євгеній розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».

Трохи більше, ніж за 6 років він здо­був освітній ступінь магістра харчових технологій, диплом магістра державного управління та місцевого самоврядування, а також став дипломованим фахівцем із менеджменту, права та економіки. 4 із 5 отриманих дипломів рекордсмена про вищу освіту – із відзнакою. За час навчання був лауреатом іменної академічної стипендії Президента України, Премії Київського міського голови за особливі досягнення молоді у розбудові столиці України та іменної академічної стипендії Верховної Ради України.

ЗНАННЯ – ЦЕ ЗБРОЯ

– Євгенію, розкажіть, будь ласка, що для вас означає навчання? Чим захоплює цей процес?

– Навчання для мене – це постійний пошук чогось нового, осмислення раніше невідомих речей у тій чи іншій сфері, що мене безпосередньо стосується або викликає інтерес. Якоїсь музи у цьому я не маю. Це власний вибір, позиція, що супроводжувала мене всі попередні роки. Чітко розумію, що потрібно бути освіченою компетентною людиною. Мої знання мене удосконалюють.

– Які заклади вищої освіти ви закінчили та як обирали напрямки?

– Навчався я на факультеті економіки та управління і в юридичному інституті КНЕУ імені Вадима Гетьмана, НУ «Одеська політехніка» та Одеському національному технологічному університеті. Мої 4 із 5 отриманих дипломів про вищу освіту були із відзнакою. По-перше, це здобуття та удосконалення знань в обраному для себе напрямі діяльності, розуміння того, як функціонує держава та побудовані суспільно-політичні процеси, – зокрема, це напрями за спеціальностями «Економіка», «Право» та завершена освітня програма «Державне управління та місцеве самоврядування».

По-друге, була та є, і, сподіваюсь, буде потреба мати знання та навички щодо побудови ефективних команд, здійснення управління спільнот, адже з 2018 року я є керівником громадської організації «МООЛМС «МОЛОДЬ – МАЙБУТНЄ НАЦІЇ», – із цією метою було успішно завершено магістратуру за спеціальністю «Менеджмент».

По-третє, на мою думку, не лише основна діяльність повинна мати ґрунтовне фахове підсилення, а й інтереси, хобі, якщо ми теж хочемо бути успішними в них, повинні мати правильне та комп­лексне розуміння. Із цим пов’язано завершення мною освітньої програми «Індустрія здорового харчування», адже я із 2020 року активно зайнявся спортом, зараз уже є кандидатом у майстри спорту із станової тяги та підйому штанги на біцепс. А спортивні результати на 80% залежать від правильного харчування, тому самі розумієте мої мотиви щодо крайньої магістратури.

– Скільки років сумарно ви присвятили навчанню?

– Загалом такий персональний освітній челендж для мене тривав із вересня 2016-го до грудня 2022-го. Тобто, за 6 років і 3 місяці мені вдалося здобути 5 вищих освіт. Навчався і на денній, і на заочній формі, і у форматі онлайн, і офлайн.

– Знання – це зброя? Якщо так, то чому?

– Усе, що є в людині, – то зброя. Залежить тільки як, де і за яких обставин вона буде використана. Знання – це удосконалена версія зброї людини. Відкриваючи для себе нові горизонти, завдяки здобутим знанням людина має додаткову впевненість, розуміння процесів та важливих нюансів для отримання надалі якісних та бажаних результатів. Знання – це ніби наждачний папір, яким відшліфовують дії людини.

– Що порадите українцям, як змотивувати себе до навчання? І що допома­гало особисто вам?

– Усе дуже просто. Задайте собі найпростіше питання: «для того, щоб?» – декілька разів. Почніть з того, навіщо, власне, вам потрібно здобути ту чи іншу спеціальність. І так по ланцюжку ви зможете почути відповіді на всі свої питання та водночас знайдете мотивацію. Особисто для себе я чітко розумів: щоб усе устигати із моїми цілями та планами, треба чітка системна дисципліна.

Але, до речі, були моменти, коли опус­калися руки, наставало повне вигорання… Особливо це відчувалося на фініші – коли писав дипломні роботи. Та, чітко усвідомлюючи пройдений шлях, брав себе в руки і впевнено рухався до завершення.

– Чи зустріли такого викладача, який вас надихав, заряджав своєю енергією і був максимально ефективним у навчанні?

– Скажу кількісно – за весь період (6 років і 3 місяці), співпрацюючи з 35 науковими керівниками (окремо з кожним), підготовлено та опубліковано 38 доповідей і 6 наукових статей. Ці люди були важливі та зробили свій внесок для того, щоб я став таким, як є сьогодні. Але про одну особистість варто сказати окремо. Юлія Олексіївна Матвієнко – це одна із перших моїх наукових керівниць, психологиня, кандидатка педагогічних наук, доцентка, нині директорка Служби соціальної адаптації та психологічної допомоги КНЕУ ім. В.Гетьмана. Юлія Олексіївна не лише викладала в мене дисципліни на І курсі, а й стала найпершим помічником у розбудові студент­ського самоврядування, реалізації освітнього проєкту «Відповідальне лідерство – шлях до успіху!».

ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

– Як сьогодні використовуєте свої знання у житті?

– «Економіка», «Право», «Мене­джмент», «Державне управління та місцеве самоврядування» допомагають мені чітко орієнтуватися в суспільно-політичних відносинах на місцевому та регіональному рівнях. Я активний громадський діяч, тому важливо чітко розуміти, як правильно вирішувати у правовому полі ті чи інші питання. Нині передусім це питання виплат військовим, родинам загиблих захисників, організація гуманітарних перевезень тощо. Маю не тільки розуміння, а й практичні кейси вирішення питань у співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування. Здобуті знання зі спеціальності «Харчові технології» також знайшли своє практичне застосування. У межах діяльності нашого волонтер­ського штабу було виготовлено та передано військовим кілька партій білкових енергетичних батончиків. Сама їхня рецептура раніше спільно з моїм науковим керівником і консультантом була запропонована, досліджена та описана в моїй дипломній роботі.

– Ви президент громадської організації «Молодь – майбутнє нації». Чим займається ваша організація? Кого об’єднуєте навколо себе?

– Наша громадська організація бере свій початок становлення із 2015 року. За весь цей час було реалізовано понад 100 проєктів за просвітницькими, спортивними напрямами для молоді, ініціативами зі збереження історичної пам’яті, спорудження спортмайданчиків, реставрацій територій, акції з підтримки медпрацівників, соціально вразливих верств населення під час пандемії COVID-19 та підтримка підрозділів ЗСУ та ТрО під час війни. Постійних членів організації – 40 осіб. Із 2018-го членами, волонтерами організації є учні, студенти та активісти віком до 35 років і навіть старші.

– Також ви очолюєте Волонтерський штаб Миколаївської області. Коли та як саме почали цю діяльність?

– 24 лютого 2022 року, одразу після повномасштабного вторгнення росій­ських військ в Україну, я для себе вирішив: використати усе, що мав особисто, – знання, досвід організації людей, зв’язки, ресурси – для підтримки наших регіональних підрозділів ЗСУ та сил ТрО. Думати довго не було часу, адже війна тоді застала мене на малій батьківщині – у місті Перво­майськ, Миколаївська область. Чітко розумів, що вона не завершиться за декілька днів, і навіть місяців, тому що ворог настільки швидко просувався, що на 6-й день бої точилися вже за Вознесенськ (70 км від Первомайська), а на тимчасово окупованій території Херсонщини активно будувалися фортифікаційні споруди. Тому одразу необхідно було передбачити кілька сценаріїв розвитку подій та спланувати перші тижні. Ось так розпочався відлік нашого волонтерського фронту.

Напрямами діяльності Волонтерського штабу Миколаївської області, як на початку, так і сьогодні, є допомога підрозділам ЗСУ та ТрО, охорона здоров’я та підтримка внутрішньо переміщених осіб. Від буржуйки до автівок на фронт, десятки тонн гуманітарних вантажів, тисячі відправок на передову. Географія волонтер­ської діяльності охопила Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Дніпро, Київ, Бучу, Бородянку, Ірпінь, Харків, Суми, Чернігів, Снігурівку, Бахмут, Вугледар, Куп’янськ, Покровськ. Роботу штабу забезпечують близько 350 волонтерів усієї Миколаївської області. За весь час залучено та передано за запитами величезну кількість гуманітарної та медичної допомоги, зарядних пристроїв, аптечок, а також буржуйки, генератори, дрони, тепловізори, автівки та інше.

ВІДЗНАКИ І РЕКОРД

– Навчання має свої результати. Ви були нагороджені іменними стипендіями та преміями. Розкажіть про це детальніше.

– У другому семестрі 2017/18 н.р. мені нараховувалась академічна стипендія Президента України, а упродовж усього 2019/20 н.р. – отримував іменну академічну стипендію Верховної Ради України. Особисто для мене це був великий стимул, адже їхній розмір приблизно в 2-2,2 раза перевищував звичайну (ординарну) академічну стипендію. Ці кошти були відчутною підтримкою в ті роки, тому що паралельно здобувався бакалаврат за спеціальністю «Право» за контрактом, навчався на військовій кафедрі (теж на контрактній основі) і, звичайно, як більшість студентів, проживав у гуртожитку.

У 2019 році за здо­бутки в науковій діяльності, розвиток студентського самоврядування в університеті мені присуджують премію Київського міського голови за особливі досягнення молоді у розбудові столиці України – міста-героя Києва.

– До речі, чи продовжуєте навчатися сьогодні? Або, можливо, плануєте у майбутньому?

– Нині я здобуваю третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти (PhD – доктор філософії), удосконалюю свої знання за спеціальністю «Менеджмент» та працюю над дисертаційним дослідженням за темою «Управління підприємством на засадах ESG-концепції» – це набір стандартів діяльності компанії, якими керуються екологічно соціально свідомі інвестори під час розміщення своїх вкладень. Навчаюсь на денній (бюджетній) формі в КНЕУ імені Вадима Гетьмана. Нещодавно (наприкінці вересня) успішно атестований за результатами І курсу та переведений на ІІ.

– Коли ви вирішили подати заявку на встановлення рекорду? І як відбувалася, його фіксація?

– Рада лідерів нашої громадської організації, уточнивши в Національного реєстру рекордів України інформацію про наявність подібного рекорду, сповіс­тила мене про таку можливість. І ми спробували подати документи. Фіксація рекорду, звичайно ж, відбулася в моєму рідному базовому університеті – КНЕУ імені Вадима Гетьмана, адже 3 із 5 вищих освіт здобуто тут, і навчаюсь в аспірантурі нині також тут. Ця подія стала дуже яскравим підсумком зусиль та результатів за освітнім напрямом за всі ці роки! Справді, не щодня вдається стати рекордсменом України! Пишаюсь, що на такому рівні високо оцінені мої зусилля, бо, скажу відверто, завершити навчання за 5 різними напрямами – то одна справа, а вийти по чотирьох із п’яти спеціальностей на диплом із відзнакою та успішно написати і захистити дипломні роботи, то ще більша праця! Упевнений, що студенти, випускники ЗВО тут зі мною погодяться.

МАРГАРИТА СОПІЛЬНЯК,
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ЄВГЕНІЯ НОТЕВСЬКОГО