Згадати земляка: на Дніпропетровщині народився відомий журналіст і письменник

Дніпропетровщина багата на справжні народні таланти. Один з таких визнаних талантів – Іван Павлович Іов, який своїм поетичним словом збагатив українську літературу. У нього досить поважний список творчих здобутків. Він лауреат обласної літературної премії імені Володимира Булаєнка, лауреат премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні».

А які тільки високі у нього міжнародні визнання!

За видатні заслуги в галузі літератури правління Міжнародного дослідного інституту включило ім’я Івана Павловича Іова до Міжнародного довідника «Людина року-2000» (цей довідник видається Американським біографічним інститутом). Ще через два роки (в році 2002-у) Міжнародний інститут біографії визнав Івана Іова людиною року і нагородив золотою медаллю за розвиток літератури і дипломом «Людина року – 2000 у СІЛА». Перед цим, у 2001 році, він був нагороджений американською Золотою медаллю Честі. На жаль, посмертно…

У нього досить багата поетична спадщина. При житті йому вдалося видати такі збірки, як «Стяг золотої гілки», «Світло рідної хати», «Книга перша», «Рукопис», «Чернетка», «Періодична система слів», «Каліграфія», «Великдень долі», «Невибране». Потім з’явилися вже посмертні збірки – «Мене вам дав Господь», «Віск іксів», «Вічністю живемо», «Любіть мене врожаєм і землею».

У Івана Павловича досить багата і творча, й життєва біографія: робітник, вчитель, журналіст, згодом письменник. Найтеплішими словами його згадують в редакціях районних газет в Городку та Ярмолинцях Хмельницької області, де йому довелося працювати. І, звичайно ж, у нас, на Дніпропетровщині. Адже Іван Павлович Іов наш земляк. Він народився в селі Кам’янка Апостолівського району. Ця світла подія відбулася 2 жовтня 1948 року. А не стало Івана Павловича 4 лютого 2001 року в Хмельницькому, де він провів чимало своїх років життя.

В ці лютневі дні ми, згадуючи нашого славного земляка Івана Павловича Іова, вклоняємося його світлій пам’яті й від усього серця шануємо це добре ім’я…