«Закарпаття» по-обухівськи: під Дніпром знищують ліс (Фото)

У 2016 році мешканці Обухівки, що у  Дніпровському районі області, були невдоволені тим, що ліс державного підприємства «Дніпропетровське лісове господарство» був захоплений у приватні володіння.

Минуло майже три роки від початку конфлікту між жителями смт Обухівка та власниками лісових ділянок. Тоді, у вересні 2016-го, під час зустрічі з громадою, депутатами селищної ради, екологом, головою громадського формування «ЕкоПатруль» Дніпропетровської області Тетяною Лампікою деякі обурені обухівці не обмежилися лише словами. Люди навіть спробували зламати, як їм здавалося, незаконно встановлений паркан.

Проте сьогодні подібні дії не загасили «вогнище» захоплення лісу, а, навпаки, підлили масла у вогонь.

Спочатку було розпорядження голови Дніпропет­ровської обласної державної адміністрації «Про виділення лісової ділянки державної власності для довгострокового тимчасового користування лісами». Потім кількість бажаючих зросла. Було оформлено 8 подібних пакетів документів, за якими легко прорахувати площу орендованих ділянок: більше 2-х га.

Голова Обухівської селищної ради Василь Гезь прокоментував ситуацію коротко: «Ні депутати, ні керуючий апарат селищної ради не в змозі зупинити таке свавілля. Оскільки ліс, хоч і знаходиться на території Обухівської селищної ради, але він є за межами населеного пунк­ту. Якби у нас була об’єднана територіальна громада, тоді б ми мали вплив, і це б були наші землі, які я міг би захистити…»

Також вдалося поспілкуватися з депутатом Обухівської селищної ради Наталією Стадник, яка надала копії всіх восьми договорів та навіть показала огороджений лісовий простір. «Цей ліс, – говорить пані Наталя, – насаджувався ще до Великої Вітчизняної війни. На території є навіть могила загиблого солдата. Місцеві мешканці поховали».

Не залишає байдужим і зворушливе ставлення до природи, зелених насаджень губернатора колишньої Катеринославщини. Є історичні документи, які свідчать про те, як Андрій Фабр (Катеринославський губернатор у 1847-1857 рр. – Прим. авт.) дбайливо опікувався молодими деревами у місті. «Андрей Яковлевич утешался и нянчился с ними, как мать со своим любимым детищем… И если только находил, что некоторые из них начинают усыхать, то Андрей Яковлевич не то, что сердился, а, как говорили, будто бы плакал над погибающим деревцом. Приказывал, не медля ни одной минуты, собрать команду с возами, волами и бочками и ехать за водою к Днепру. А сам ожидал, пока приболевшие деревца не были обильно политы. При этом говорил: «Смотри мне, любезнейший, чтобы дерево было живо! Полей его, залей, вычерпай ­Днепр весь, но чтобы дерево ожило, а не то я тебя самого, любезнейший, посажу здесь, буду поливать, и ты произрастешь мне вместо дерева!»

Чому ж тоді, 170 років тому, думали про природу, а сьогодні єдиним розчерком пера роздають територію лісу і вирубують дерева?

На мій запит від ДП «Дніпропетровське лісове господарство» надійшов пакет документів одного з власників «лісової ділянки державної власності 0,12 га для довгострокового тимчасового користування лісами для рекреаційних цілей». Лише за один день у серпні 2017-го було оформлено виділення лісових ділянок для п’ятьох людей. Бентежить і той факт, що договір укладено ще 4 вересня 2017 року, а тільки в липні цього року почалася дивна активність по огородженню території.

У документах написано: «Не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства…». Але на фото чітко видно, що деякі насадження заважали встановленню металевої основи, тому були знищені.

Вразила заява до начальника обласного управління лісового та мисливського господарства від одного з орендарів народного багатства, складена 7 жовтня 2016 року. Цитую: «…З метою обґрунтування доцільності щодо надання мені лісової ділянки, планую здійснення господарської діяльності, а саме:

– зведення тимчасового котеджу гостьового типу для тимчасового проживання;

– організації дитячого майданчику;

– зведення тимчасових споруд з метою організації дозвілля, харчування, інших послуг для відпочинку;

– облаштування газонів та клумб з квітами.

На лісовій ділянці будуть проводитись природо­охоронні заходи, а саме: догляд та збереження старих насаджень.Прошу погодити надання мені лісової ділянки площею 0,36 га на 49 років в рекреаційних цілях…»

Як можна звести, хай і тимчасовий котедж, поміж деревами, не знищуючи тих насаджень, що заважатимуть будівництву? Бізнес – бізнесом. Але що після цього ви залишите своїм дітям та онукам? Яке повітря, природу? Нащадки будуть змушені пізнавати ліс із картинок? Та й природа подібного варварства не пробачає. Річки Оріль та Дніпро можуть нагадати про своє сусідство зсувами ґрунту, повенями. Невже одного Закарпаття в Україні замало?

Оксана Білоус