Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомляє

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг.

Так, відповідно до п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у
п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Отже, якщо операція є контрольованою і сума витрат на придбання:

– не відповідає рівню звичайних цін фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, на суму 30 відсотків вартості товарів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;

– відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, фінансовий результат податкового (звітного) періоду не збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Щодо податкового обліку амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств»  Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(с)БО 7), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та самостійне установлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи вартістю не більше 6000 гривень та строком корисного використання не більше одного року (до 01.09.2015 – 2500 гривень) (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

З урахуванням п. 27 П(С)БО 7 амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 відсотків його вартості.

Щодо незастосування до платників податку на прибуток підприємств за наслідками діяльності у 2015 році штрафних (фінансових) санкцій

Відповідно до п. 31 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Зокрема штрафні санкції не застосовуються у таких випадках:

– у разі якщо платник податків у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 Кодексу, виправляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік шляхом подання уточнюючого розрахунку, чи таке виправлення здійснює у поточній декларації, штрафні санкції на суму заниженого зобов’язання з податку на прибуток, передбачені абзацами 3–5 п. 50.1 ст. 50 та п. 120.2 ст. 120 Кодексу;

– у разі якщо контролюючий орган виявляє за результатами перевірки заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток у декларації за 2015 рік, штраф, передбачений п. 123.1 ст.123 Кодексу.

При цьому у разі несвоєчасної подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у терміни, передбачені п.п. 49.18.2 п. 49.18. та п. 49.19 ст. 49 Кодексу, або якщо  платник  податків  не  сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання у декларації за 2015 рік протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності, передбаченої п. 120.1 ст. 120 та п. 126.1 ст. 126 Кодексу відповідно.

Про роботу центрів обслуговування платників під час сеансу «гаряча лінія»

Днями, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено черговий сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія»  на тему: «Основні завдання роботи центрів обслуговування платників».

На питання громадян відповідав начальник відділу організації роботи ЦОП, надання адміністративних послуг, розгляду звернень  та забезпечення доступу до публічної інформації управління обслуговування платників ГУ ДФС у Дніпропетровській області Євген Судніков.

До вашої уваги деякі із питань, що цікавили платників.

Питання. Доброго дня. Який графік роботи ЦОП у будні та вихідні дні?

Відповідь. Відповідно до наказу ДФС України від 20.05.2016 України №458 «Про затвердження документів, які регламентують діяльність центрів обслуговування платників»:

Час прийому відвідувачів ЦОП, створеного при ГУ ДФС, ДПІ, відділенні (прийом документів, консультування, надання адміністративних послуг) – з понеділка по четвер з 9 год.00 хв. до 18 год. 00 хв., у п’ятницю – з 9 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв., у суботу – з 9 год. 00 хв. до 13 год. 00 хвилин.

Обідня перерва – з 13 год. 00 хв. до 13 год. 00 хвилин.

В останній день граничного строку подання звітності, визначеного пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (з урахуванням вимог пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України), час роботи ЦОП подовжується до 20 год. 00 хвилин.

Питання. Хочу отримати відповідь на таке питання. Який порядок реєстрації фізичних осіб – іноземців або осіб без громадянства в Державному реєстрі фізичних осіб?

Відповідь. Перелік документів, які необхідні при реєстрації в ДРФО:

Відповідно пункту 6 розділу І Положення 779, для подання Облікової картки, заяви про зміну даних, що вносяться до Облікової картки, або видачі документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, використовуються дані документа, що посвідчує особу, а саме:

для іноземців та осіб без громадянства:

– паспортний документ іноземця – документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства;

– посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;

– посвідка на тимчасове проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;

– посвідчення біженця – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;

– посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно розділу VII Положення 779, іноземці та особи без громадянства для ре єстрації  в ДРФО додають до Облікової картки:

– документ, що посвідчує особу,

– засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається);

– копію такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

У разі якщо, Облікова картка фізичної особи подається через законного представника чи уповноважену особу:

– документ, що посвідчує особу такого представника;

– документ, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням);

– довіреність, засвідчена у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі (після пред’явлення повертається);

– копія довіреності.

Якщо довірена особа є іноземцем або особою без громадянства:

– документ, що посвідчує її особу;

– додатково додається засвідчений в установленому законодавством порядку його переклад українською мовою (після пред’явлення повертається);

– копія такого перекладу (крім осіб, які мають посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні).

Фізичні особи – іноземці та особи без громадянства подають Облікову картку:

– до територіальних органів ДФС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

– іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватись як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.

Тел. для довідок  (056) 374-31-20.

Питання. В мене таке питання. Що є підставою для видачі довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру та які документи необхідно надати для отримання зазначеної довідки?

Відповідь. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами регламентує Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 15 Закону України №481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта господарювання з обов’язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Таким чином, підставою для видачі довідки про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру є наявність у суб’єкта господарювання ліцензії на торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами.