Kozak System: «Українську музику потрібно популяризувати»

Нещодавно Дніпропетровськ із концертом відвідав український рок-гурт Kozak System. Перед тим як заспівати для шанувальників, хлопці поспілкувалися з журналістами. Учасники колективу Іван Леньо та Володимир Шерстюк розповіли про виступи в зоні АТО, сучасний шоу-бізнес та про те, чому потрібно слухати рідну музику

Якісне, своє

– Хлопці, розкажіть, будь ласка, про ваше шоу «Маніфест»
Іван: – Програма нашого шоу – суміш двох альбомів, що вийшли упродовж останніх трьох років. У цьому турі ми гратимемо пісні, які змушують людей думати, аналізувати. Це – своєрідний меседж до українців із побажанням якомога швидше викинути зі своєї голови все, що пов’язувало нас із «совком». Ми бажаємо, аби в цей складний для нашої країни час культура все-таки ширилась державою. Хотілось би, щоб на українську сучасну музику дивились не як на шароварщину, дивовижний продукт з елементами етно, а як на сучасну і модну, що відрізняє нас від решти музикантів світу.
Володимир: – Ми хочемо, щоб наш шоу-бізнес розвивався. Нині він потребує пильної уваги з боку медіа. Потрібно популяризувати своє, рідне. Та, на жаль, якіс¬ну українську музику дуже важко проштовхнути в ефіри на радіо чи ТБ – власники каналів і радіостанцій більше підіграють пересічному поганому смаку.

– Те, що до нас більше не приїздять російські артисти, вигідно українському шоу-бізу?
І: – Так, тут нам дуже пощастило, бо був час, коли росіяни просто заполонили наші концертні зали та ефіри. Нині вони бояться сюди їхати. І цей момент українські виконавці повинні використати максимально – проявити себе, заполонити простір своєю творчістю.
– Ви дуже багато гастролюєте. Чи відрізняються слухачі в різних країнах?
В: – Європейська публіка – більш обізнана в різних музичних стилях, течіях, тенденціях, тому, звісно, вона відріз¬няється від нашої. Українським слухачам потрібно навчитися, наприклад, у поляків любити своє. Треба відвідувати концерти вітчизняних артистів, радіти їхнім успіхам, навіть незначним. Ми не вміємо радіти перемогам земляків, одразу постає оцінювання в негативному плані. Давайте «лайкати» своїх артистів у Фейсбуці, заповнювати зали на їхніх концертах. Нам це нічого не коштуватиме, а людям, творцям – приємно.

Чоловіча енергія

– Де вам краще пишеться?
В: – Ідеї виникають у найнеочікуваніших місцях – в автобусі, яким ми подорожуємо, вдома, загалом будь-де. Задум може з’явитись іноді за 5 хвилин, а деколи витрачаємо по 2-3 місяці, і нічого не виходить. Навіть трапляється, що спеціально виїжджаємо на Дніпро на велосипедах, аби прийшло натхнення. А воно виникає, вже коли прогулянка скінчилась, чи тоді, коли ти збираєшся спати.

– Як довго писався останній альбом?
В: – Ми готували його близько року. Почали писати у березні 2014-го, деякі пісні були створені ще до подій на Майдані, ще кілька – під час революції і наступних подій у країні.
– Чи плануєте створювати пісні про нинішню ситуацію на сході країни?

І: – Пісні про війну даються набагато важче, ніж про кохання. Енергія життя сильніша за енергію руйнування. Думаю, що «Повертайся живим» і «Реквієм» надовго залишать згадку про трагічні часи України.

– А чи не бажаєте взяти до гурту жінку?

І: – Ні, ми – чоловіча команда за енергією і за меседжем, доволі самодостатні, тож обійдемося власними силами (посміхається).
– У вас є якісь традиції чи ритуали перед виходом на сцену?
І: – Перед виходом на сцену ми стаємо в коло, обіймаємося та намагаємося відчути енергію один одного.

Акустичне виконання

– Хлопці, ви їздили виступати до наших воїнів у зону АТО. Складно це було організувати?
І: – Ніщо і ніхто не заважає артисту виступити на сході країни, ніхто з офіційних чи інших структур не чинив нам перешкод, тож зібралися і поїхали. Єдине – доводилось обирати ті пісні, що можна виконати акустично з трубою та акордеоном, аби не наробити багато галасу.
– Що вас там найбільше вразило?
І: – Чимало всього. Це і воля наших хлопців до перемоги та їхнє бажання битися з ворогом, і те, що багато мешканців тих територій уже натерпілися від нашого ворога та хочуть, аби їхній біль відчула решта українців – для них це важливо. Та водночас там чимало і тих, хто й досі є прихильником «руського» миру.

Маленькі сцени

– Вам більше подобається виступати на великих сценах чи в затишних клубах?
І: – Плюс великої сцени в тому, що там хороша акустика, багато місця. Але люди – далеко від артиста, і це вже мінус. У клубах слухачі дуже близько, що дає відчуття теплого прийому. Там можна спіл¬куватися з аудиторією, і нам це дуже подобається. Проте великий недолік – у таких приміщеннях звук зазвичай гірший і складніше співати.

– Ви дуже багато гастролюєте. Вдається у такому щільному графіку знайти час хоча б для читання?
І: – Ми маємо змогу почитати лишень у дорозі. Оскільки більшість концертів у нас за кордоном, переїзди тривалі, то часу для читання вистачає (посміхається). З багатьма українськими письменниками ми товаришуємо, тож отримуємо нові твори з перших рук.

Анастасія Нефретова, фото із мережі Інтернет