Лікарю, ми до вас
І у відповідь: «прошу заходьте». Кожен пацієнт завжди чує привітний голос лікаря – стоматолога, завідуючої стоматологічним відділенням у Васильківці Валентини Олександрівни Рикун, яка ось уже рівно 30 років рятує від зубного болю своїх земляків від маленького до старого.
ця тендітна і симпатична жінка зажди іде на роботу з одним і тим же настроєм, щоб там не траплялося на житейських дорогах – цей настрій зветься любов’ю до професії лікаря. «я мріяла ще з дитинства стати лікарем,- відверто оповідає Валентина Олександрівна; можливо, це передалося по крові від моєї мами, яка працювала фельдшером у селі Дебальцевому на Васильківщині, де я і мій брат народилися. батьків уже немає з нами, а я пам’ятаю їхню мудру науку: якщо дано завдання, його обов’язково треба виконати, і такі слова, як «не можу», «не хочу», «не буду» в нашому домі не приживалися. такому правилу навчала і свою дочку надію, яка вивчилася на фармацевта, і свого онука Тарасика, якому, ще тільки 8 років, адже я хочу, щоб він виріс хорошою людиною. і головним для мене усі ці 30 років була і є моя робота, мої пацієнти.
От ви запитуєте чи буває у мене поганий настрій, чи коли серджусь за щось, чи на когось – ні, все житейське я залишаю перед порогом лікарні; хворі люди не повинні знати про те,що у мене на душі, бо їм і так болить своє. адже здорових пацієнтів у нашій професії майже не зустрічала. я прийшла у практичну стоматологію після дніпропетровського медінституту, і першим моїм керівником був Василь Миколайович Карабач, професіонал у своїй справі. а коли мені довірили очолити наше стоматологічне відділення, то я знала , що у нас можуть працювати тільки порядні і віддані своїй професії лікарі. Таке правило було заведене у нашому відділенні давно. і це важливо.
Ми говорили цілу годину і мені не хотілося прощатися з Валентиною Олександрівною, так щиро вона відповідала на мої запитання, від цього і з’явився цей газетний матеріал, бо я знаю думку тих своїх землячок, які завжди прагнуть потрапити чи на консультацію, чи на лікування до своєї улюбленої лікарки. Усі сільські жителі можуть зі мною згодитися, що такі вже ми з природи своєї завжди вибираємо лікарів надійних, якою вважається і Валентина Олександрівна Рикун. І ось іще кілька фрагментів з її одкровення. «Справжній лікар не зупиняється на інститутській теорії, адже наука йде вперед. Це до чого я веду: семінари, конференції, курси підвищення кваліфікації – все це мене навчає і сьогодні, хоча досвід довжиною у 30 років, велетенський. І до сих пір скрізь буваю, якщо направляє обласне керівництво, до сих пір здаю екзамени. Так отримала посвідчення лікаря вищої категорії. Перечитую журнали з новинами в ортопедії,одразу ж вивчаю їх і використовую у власній практиці. Вважаю, що нам, стоматологам Дніпропетровщини, пощастило, бо ми можемо сміливо спілкуватися, радитися з Леонідом Микитовичем Яловим, головним лікарем обласної стоматологічної поліклініки, з обласним стоматологом Ігорем
Леонідовичем Яловим – обоє талановиті люди в нашій професії. Є на кого рівнятися , з кого брати приклад професіоналізму.
Зараз в медицині нелегко, але все ж держава нам дає зарплату, збережені компослуги, а хворим – невідкладну медичну допомогу.
Наше районне керівництво виділило значні кошти з районного бюджету для закупівлі медпрепаратів на безкоштовне лікування в стоматологічному відділенні учасників АТО.
Так сталося, що батьки мені дали небайдуже серце, і мені найбільше жаль дітей, бо вони плачуть від болю і стареньких,яким хочеться дожити свій вік без болю, бо вони вже все те перетерпіли в молодості.
У нашому колективі – 5 лікарів, 3 медсестри і 3 молодші медсестри. Усе,що виникає в процесі нашої роботи, вирішуємо усім колективом. Я кожному з них вдячна за порядність. Бо це найголовніше повинно бути серед нас, людей. Звичайно ж, учитись медицині, скільки працюватимеш – це теж наш закон».
Газетні рядки, на жаль, закінчуються. Але продовжується щаслива доля жінки в її родині, в її роботі, і в її житті серед своїх земляків, які її шанобливо називають хто Валюшою, хто Валентиною Олександрівною. Дай Боже нашому білому світу побільше мудрих і талановитих лікарів, бо вони разом з божою ласкою продовжують життя усім нам.
Лілія Данилюк
Фото автора
