На Дніпропетровщині особливі діти опановують аграрну справу
Майже 100 га землі, свиноферма та вівчарня, а ще – млин, олійниця, пекарня, круп’яний та макаронний цехи. Справжню міні-ферму має навчально-реабілітаційний центр у селі Вакулове Софіївського району. Там виховують особливих дітей з різних куточків області. Педагоги допомагають їм долати розумові вади, змалку привчаючи до праці на землі. Випускники стають повноцінними членами суспільства та успішно працюють в аграрній сфері, повідомив директор департаменту освіти та науки ДніпроОДА Олексій Полторацький.
«В Україні це ледве не єдиний заклад, що дає шанс дітям із діагнозом легка та помірна розумова відсталість адаптуватися до повноцінного життя у суспільстві. Деякі з них навіть позбавляються своїх вад. Дітей долучають до праці на землі та на аграрних переробних міні-підприємствах. Вихованці центру проходять реабілітацію і потім продовжують навчання у професійних закладах аграрного спрямування, а згодом успішно працюють на фермерських господарствах», – зазначив Олексій Полторацький.
Заклад був створений понад півстоліття тому. Педагоги взяли за основу славнозвісну систему виховання «по Макаренку» і відвели третину навчальних годин на профпідготовку.
Вихованці вивчають весь процес аграрного виробництва просто в закладі. В усіх переробних цехах поряд із педагогом – помічники-старшокласники. Завантажують зерно на розмел та замінюють мішки на млині. Замішують тісто та печуть хліб і булочки в пекарні.
«Більшість наших вихованців – сільські діти, тож вирішили навчати їх саме аграрним професіям, – розповів вчитель центру Микола Католик. – Та зайняти дітей лише фізичною працею теж не діло. Тому завжди приділяли увагу і спорту, і естетичному вихованню».
У центрі є музей спортивних кубків, здобутих вихованцями на змаганнях різного рівня. Тільки у цьому навчальному році вони стали переможцями турнірів з шашок та настільного тенісу, що проводилися у Вакулівській громаді. А ще – призерами обласних змагань – «Козацькі розваги», з легкої атлетики та міні-футболу.
Нині у школі – 17 гуртків. Діти танцюють, співають, малюють, вишивають, займаються хенд-мейдом та авіамоделюванням. Беруть участь і у фестивалях – сценічні костюми готують самотужки.
«Вже в молодших класах дітей навчаємо пришивати ґудзики, вишивати, старші дівчата вже на повну шиють плаття на «зінгерівських» машинках, прикрашають їх бісером та штучними квітами», – розповіла педагог Валентина Садовник.
Серед понад 120 вихованців центру 12 – сироти, які постійно живуть у закладі. Інших учнів батьки й опікуни на вихідні забирають додому чи в будинки сімейного типу.
«Працюю в закладі з самого його відкриття. На першому місці для нас завжди була дитина, її здоров’я та інтереси, – поділилася вихователька Лариса Власюк. – Насамперед намагаємося дати дітям сімейне тепло та турботу, а вже потім – допомогти їм здобути побутові навички».
«Я вже вмію і прибирати, і готувати різні страви – пельмені, вареники, млинці, пюре, олів’є, гарячі бутерброди, – розповіла старшокласниця Ганна Батуря. – З першого класу зацікавилася шиттям – зараз і наволочку можу зшити, і костюм».
За понад 50-річну історію Жовтневий навчально-реабілітаційний центр випустив більше 1,5 тисячі вихованців.
