Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Загальні положення про спадкове право

Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84 — 90 Цивільного кодексу. Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Важливо! До складу спадщини не входять права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

• особисті немайнові права;
• право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
• права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Статтею 1221 зазначеного Кодексу встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме — місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановллюється законом.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина перша ст. 1223 зазначеного Кодексу).

Спадкування за заповітом

Статтею 1233 Цивільного кодексу визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено ст. 1247 цього Кодексу. Так, заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, за її дорученням у її присутності він підписується іншою особою. Підпис іншої особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний особисто (частина четверта ст. 207 Цивільного кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 — 1252 Кодексу.

Важливо! Згідно зі ст. 1235 Цивільного кодексу заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

 Довідково

Статтею 1241 Цивільного кодексу визначено право на обов’язкову частку у спадщині.

Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

(Офіційне тлумачення положення частини першої ст. 1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині наведено у Рішенні Конституційного Суду № І-рп/2014 від 11.02.2014 р.).

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Водночас частиною другою ст. 1223 Цивільного кодексу передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, визначені у статтях 1261 — 1265 цього Кодексу.

Спадкування за законом

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Важливо! Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінено нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Черговість одержання права на спадкування за законом

Статтями 1261 — 1265 Цивільного кодексу установлено черговість спадкоємців за законом (табл. 1).

Таблиця 1

Черга за законом	Спадкоємці
Перша	Діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки
Друга	Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері
Третя	Рідні дядько та тітка спадкодавця
Четверта	Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини
П’ята	Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа). Утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї (утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування)

Прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежено, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою — четвертою ст. 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Строки для прийняття спадщини

Згідно зі ст. 1270 Цивільного кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відкриття спадщини

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Оформлення права на спадщину

Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Видачу свідоцтва про право на спадщину регламентовано главою 7 Закону про нотаріат, ст. 66 якої встановлено, що на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Важливо! Статтею 1298 Цивільного кодексу визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Видача свідоцтва за законом

Статтею 68 Закону про нотаріат передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Спадкоємці за законом, позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.

Видача свідоцтва за заповітом

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині (ст. 69 Закону про нотаріат).

Оподаткування доходу у вигляді спадщини

Податок на доходи фізичних осіб. Порядок оподаткування доходу, отриманого платником у результаті прийняття ним спадщини, регламентовано ст. 174 Податкового кодексу. Оподаткування такого доходу залежить від того, який саме вид об’єкта успадковується, родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем та резидентського стасусу спадкоємця та спадкодавця.

З метою визначення об’єкта оподаткування спадщина платника податку поділяється таким чином (табл. 2).

Таблиця 2

Об’єкт спадщини	Види об’єкта оподаткування
Нерухоме майно (об’єкти майна, які розташовано на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля)	Будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями), які поділяються на: будинки (в тому числі готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури); квартири; кімнати в багатосімейних (комунальних) квартирах; індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах; дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури
	Споруди (об’єкти нерухомості, відмінні від будівель)
Рухоме майно	Предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна
Комерційна власність	Цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката); корпоративне право; власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс; інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї; майнові та немайнові права
Сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця — учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення
Кошти	Готівкові кошти; кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах; депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати; сертифікати фонду операцій з нерухомістю

 

Згідно з п. 174.7 ст. 174 Податкового кодексу вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, отриманих у спадщину чи дарунок, які підлягають оподаткуванню згідно з цією статтею, визначається у порядку, встановленому абзацом третім п. 173.1 ст. 173 цього Кодексу, тобто виходячи з середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Довідково

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Пунктом 174.2 ст. 174 Податкового кодексу встановлено, за якими ставками податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини.

Важливо! Розмір ставки податку, який застосовується до відповідного об’єкта спадщини, залежить від родинних стосунків спадкоємця зі спадкодавцем та від резидентського статусу спадкоємця чи спадкодавця (табл. 3).

Так, пп. 14.1.263 п. 14,1 ст. 14 Податкового одексу визначено ступеці споріднення фізичної особи, зокрема членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Таблиця З

Категорія спадкоємця — платника податку	Об’єкт спадщини	Ставка податку, %
Перша ступінь споріднення	Будь-який	0
Друга ступінь споріднення		5
Від нерезидента або отримано нерезидентом		15 (20)*
Інвалід 1 групи, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування	Нерухоме та рухоме майно, кошти	0
Дитина-інвалід	Нерухоме та рухоме майно	0
Спадкоемець- резидент	Грошові заощадження, по­міщені до 02.01.92 р. в уста- нови Ощадбанку СРСР та дер­жавного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 р., державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадбанку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колиш­нього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 рр„ погашення яких не відбулося	0

 

⃰ Ставка податку становить 15% бази оподаткування для місячного оподатковуваного доходу, який не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 р. — 12 180 грн.).

Якщо перевищує — застосовується ставка 20%.

Військовий збір. Відповідно до п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп. 1.1 вищезазначеного пункту підрозділу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, зокрема фізична особа — резидент (нерезидент).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 163.1 зазначеної статті встановлено, що об’єктом оподаткування резидента (нерезидента) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV цього Кодексу.

Водночас згідно з пп. 1.7 п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з вищезазначеним розділом не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Ставка збору становить 1,5% об’єкта оподаткування.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу.

Таким чином, якщо дохід у вигляді спадщини оподатковується за нульовою ставкою, то такий дохід звільняється від оподаткування військовим збором. Водночас доходи, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, оподатковуються також військовим збором.

Продаж спадкової нерухомості

Продаж резидентами та нерезидентами успадкованого об’єкта нерухомості підлягає оподаткуванню згідно з положеннями ст. 172 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 172.1 цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовано такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.

Важливо! Дохід від операції з продажу (обміну) об’єкта нерухомості, зазначеного у п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу, який перебуває у власності фізичної особи менше ніж три роки, але був одержаний такою фізичною особою в спадщину, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Довідково

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

• для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;
• для ведення садівництва — не більше 0,12 га;
• для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;
• для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 га;
• для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 га.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 172.9 ст. 172 зазначеного Кодексу дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Таким чином, у разі продажу фізичною особою протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в цьому пункті, отриманих у спадщину, одержаний дохід оподатковуватиметься:

• для резидентів — за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167: цього Кодексу, тобто 5%;
• для нерезидентів — ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 15 (20)%.

Декларування спадщини (подарунків)

Відповідно до п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу та з урахуванням положення п. 174.6 цієї статті особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (дарунок).

Дохід у вигляді вартості успадкованого (отриманого у дарунок) майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців (обдарованих) — нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (дарунка), та спадкоємців (обдарованих), які отримали у спадщину (дарунок) об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями (обдарованими) — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (дарунка).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу). Тобто дохід, отриманий у вигляді спадщини (дарунка) у 2015 р., має бути задекларовано до 1 травня 2016 р.

Форму податкової декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом № 793.

__________________________________________________________________

Важливо! ДФС України у 2015 р. з метою спрощення форм звітності для фізичних осіб розроблено (на заміну чинному наказу № 793) проект наказу Мінфіну України «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», яким передбачено, зокрема, зменшення кількості додатків (з 7 існуючих до 4 запропонованих) до податкової декларації про майновий стан і доходи (загальну кількість сторінок податкової декларації скорочено з 4 до 2 аркушів). Запропонованою формою нової податкової декларації заповнення окремого додатка для платників податку, які отримали спадщину або подарунок, не передбачено.

Крім того, нова форма податкової декларації передбачає заповнення платником податку сум військового збору, як утриманих податковим агентом, так і тих, що підлягають самостійній сплаті таким платником.

На сьогодні зазначений проект наказу проходить процедуру узгодження.

Довідково

Пунктом 179.2 ст. 179 Податкового кодексу передбачено, що відповідно до розділу IV цього Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема:

• від операцій дарування при нотаріальному посвідченні договорів, за якими було сплачено податок відповідно до цього розділу;
• у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з цимрозділом оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 цього Кодексу.

__________________________________________________________________

Важливо! Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину (посвідчення договорів дарування) у порядку, встановленому розділом IV цього Податкового кодексу для податкового розрахунку.

—————————————————————————————————

Згідно з п. 179.5 ст. 179 Податкового кодексу податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Крім того, на підставі п. 179.10 вищезазначеної статті платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися із запитом до відповідного контролюючого органу з проханням надати роз’яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а контролюючий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

Сплата податку до бюджету

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 зазначеного Кодексу фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі посвідчення, договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам — за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).

При цьому нотаріус видає спадкоємцю (обдарованому) — нерезиденту свідоцтво про право на спадщину (посвідчує договір дарування) за наявності документа про сплату таким спадкоємцем (обдарованим) податку з вартості об’єкта спадщини (дарунка) (абзац другий п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу).

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом (пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168 цього Кодексу).