Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Реалізація пального для цілей розділу VI Податкового кодексу — будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (абзац другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ, ПОСТАВКА

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 зазначеного Кодексу).

З урахуванням наведених норм зауважимо, що при передачі (відпуску, відвантаженні) пального за договорами купівлі-продажу та поставки платником акцизного податку є продавець (постачальник) цього пального.

Зазначимо, що питання щодо того, яка зі сторін договору (продавець (постачальник) чи покупець пального) є платником акцизного податку, зазвичай у суб’єктів господарювання не виникає.

МІНА (БАРТЕР)

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ст. 715 Цивільного кодексу).

При передачі (відпуску, відвантаженні) пального за договорами міни платником акцизного податку є особа, яка передає (відпускає, відвантажує) пальне іншій особі.                                                                                                                                           

ДАРУВАННЯ

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 Цивільного кодексу).

При передачі пального за договором дарування платником акцизного податку є дарувальник цього пального.

ДОРУЧЕННЯ

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє ци­вільні права та обов’язки довірителя (ст. 1000 Цивільного кодексу).

Оскільки повірений здійснює передачу (відпуск, відвантаження) пального від імені та за рахунок довірителя, платником акцизного податку є саме довіритель, реквізити якого зазначено в документах на передачу (відпуск, відвантаження) пального.

КОМІСІЯ

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу).

При передачі пального за договором комісії платниками акцизного податку є:

• комітент — при передачі (відпуску, відвантаженні) пального комісіонеру для здійснення його подальшої реалізації комісіонером та від імені комісіонера третій особі (третім особам). При цьому в акцизних накладних зазначаються основні реквізити комітента як особи, що реалізує пальне, та комісіонера як отримувача пального;
• комісіонер — при передачі (відпуску, відвантаженні) пального від свого імені іншій особі, хоча власником цього пального є комітент. При цьому в акцизних накладних зазначаються основні реквізити комісіонера як особи, що реалізує пальне, та іншої особи як отримувача пального (якщо він є платником акцизного податку) або у відповідних рядках зазначається «Неплатник» та вноситься умовний код «1000000000».

ВИРОБНИЦТВО ІЗ СИРОВИНИ ЗАМОВНИКА

При розгляді договорів про виробництво із сировини замовника потрібно враховувати, що виробник пального з давальницької сировини є платником акцизного податку як особа, що виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України (пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу), який при виробництві продукції збільшує обсяги залишків пального шляхом подання заявки на поповнення (коригування) залишку пального. сплачуючи акцизний податок.

При передачі (відпуску, відвантаженні) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника платниками акцизного податку, які відповідно складають акцизні накладні, є такі особи:

• при передачі (відпуску, відвантаженні) підакцизного пального виробнику для виготовлення з нього будь-яких товарів (підакцизних чи непідакцизних) — замовник, який в акцизній накладній зобов’язаний зазначити свої основні реквізити як особи, що реалізує пальне, та виробника як отримувача пального;
• при передачі (відпуску, відвантаженні) пального замовнику — виробник, який в акцизній накладній зобов’язаний зазначити свої основні реквізити як особи, що реалізує пальне, та замовника як отримувача пального;
• при передачі (відпуску, відвантаженні) пального виробником за дорученням замовника іншій особі — спочатку виробник (як зазначено у попередньому абзаці), а в подальшому — замовник, який в акцизній накладній повинен зазначити свої основні реквізити як особи, що реалізує пальне, та іншої особи як отримувача пального (якщо ця особа є платником акцизного податку) або у відповідних рядках зазначити «Неплатник» та внести умовний код «1000000000»;
• у разі якщо частина виготовленого пального залишається виробнику як оплата за виробництво пального, — і виробник, і замовник пального. Виробник зобов’язаний скласти акцизну накладну на обсяг пального, яке залишається у нього. В акцизній накладній виробник повинен зазначити свої основні реквізити як особи, що реалізує пальне, та замовника як отримувача пального. Замовник після цього зобов’язаний скласти акцизну накладну на ці обсяги пального, в якій зазначити свої основні реквізити як особи, що реалізує пальне, та виробника як отримувача пального.

ЗБЕРІГАННЯ

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу).

Оскільки поклажодавець здійснює передачу (відпуск, відвантаження) пального зберігану, а зберігач за договором зберігання пального не може здійснювати інші дії, крім його зберігання та повернення у схоронності поклажодавцеві, то такі операції, які здійснюються на підставі договору зберігання, не є операціями з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу та відповідно не підлягають оподаткуванню акцизним податком.

ЄСВ ЗА ПЕРІОД МОБІЛІЗАЦІЇ

Відносини у сфері державної політики із адміністрування єдиного внеску регулюються винятково Законом про ЄСВ.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску визначено Інструкцією № 449.

Загальні правила формування та подання звіту з єдиного внеску встановлено розділом II Порядку № 435.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ) та не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина третя ст. 7 Закону про ЄСВ).

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази   нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлено у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (абзац перший частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ).

Фізичні особи — підприємці, що перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Обов’язки платника єдиного внеску визначено п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, згідно з якими платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність.

Водночас п. 92 розділу VIII Закону про ЄСВ передбачено, що, зокрема, фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (далі — мобілізовані підприємці), та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу (далі — мобілізовані особи), звільняються на весь строк їх військової служби від виконання своїх обов’язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями, зокрема, від своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску та подання звітності до органу доходів і зборів.

Підставою для такого звільнення є заява платника та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення її лікування (реабілітації).

Зазначені норми застосовуються з першого дня мобілізації, оголошеної Указом № 303, та протягом усього особливого періоду.

Абзацом другим п. 7 розділу IV Інструкції № 449 визначено, що мобілізовані підприємці та мобілізовані особи на весь строк їхньої військової служби звільняються від виконання обов’язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування і реабілітацію).

Отже, мобілізовані підприємці та мобілізовані особи звільняються від своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації до останнього календарного дня місяця, в якому такого підприємця або таку особу було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

Фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік (п. 2 розділу III Порядку № 435).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік (п. 4 розділу III Порядку № 435).

Таким чином, демобілізовані підприємці та демобілізовані особи звільняються від подання звітності до органу доходів і зборів за період мобілізації (п. 92 розділу VIII Закону про ЄСВ).

Водночас мобілізованих підприємців та мобілізованих осіб не позбавлено права після демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації) самостійно визначати базу нарахування єдиного внеску, встановлену Законом про ЄСВ, за весь період мобілізації, сплатити єдиний внесок і відповідно відобразити такі зобов’язання у звіті за формою № Д5.

Форма Типового договору оренди землі зазнала змін

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що 02.12.2016 у газеті «Урядовий кур’єр» №227 опубліковано постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №843 «Про внесення змін до Типового договору оренди землі». Постанова набрала чинності з дня опублікування.

Постановою №843 удосконалено типову форму договору оренди землі.

Зокрема, фізичні та юридичні особи під час підготовки договорів оренди землі витрачатимуть менше часу та коштів за рахунок можливості укладання договору оренди на декілька земельних ділянок одного орендодавця.

Крім того, приведено у відповідність до вимог чинного законодавства Типову форму договору оренди землі, зокрема, у частині встановлення строку оренди земель сільськогосподарського призначення не менше ніж 7 років, а у разі передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, – не менше ніж 10 років.

Зазначеним документом також передбачено, що відтепер сторони в обов’язковому порядку повинні погодити лише об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Застосування РРО при купівлі-продажу іноземної валюти – обов’язкове

Відповідно до вимог Закону України від 6 липня 95 року. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО) та з урахуванням положень Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12 грудня 2002 року №502, з 16 грудня 2016 року суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов’язані використовувати у своїй діяльності РРО.

Для здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти розроблено та включено до Державного реєстру РРО модель В1-1, яка є спеціалізованим електронним контрольно-касовим реєстратором для зазначених операцій і належить до РРО, дозволених до первинної реєстрації.

Водночас слід звернути увагу, що у разі недотримання порядку проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти до суб’єктів господарювання, які здійснюють такі операції за рішенням відповідних контролюючих органів, застосовуються фінансові санкції, передбачені ст. 18 Закону про РРО.