Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Нагадаємо, що відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні містити такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.7 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи оформлюються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням самостійно виготовлених бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Розглянемо деякі з них.

ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНА НАКЛАДНА

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому переміщенні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 207 (далі — Перелік № 207). Крім того, цією постановою визначено обов’язковий перелік документів для водія юридичної особи або фізичної особи — підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Одним із таких обов’язкових документів є товарно-транспортна накладна (далі — ТТН).

Відповідно до Правил № 363 ТТН — єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Форму ТТН наведено в додатку 7 до зазначених Правил.

Слід зауважити: якщо акт виконаних робіт підтверджує факт отримання автотранспортних послуг у відповідному періоді, то ТТН підтверджує факт безпосереднього перевезення вантажу замовника із пункту А до пункту Б.

Крім того, ТТН — це документ, що підтверджує списання палива перевізником, адже у ТТН відображаються такі дані, як вага вантажу, маршрут перевезення та дата відправки.

Відповідно до постанови № 456 ТТН не віднесено до переліку бланків суворої звітності. Отже, суб’єкти господарювання можуть використовувати бланки ТТН, виготовлені самостійно за формою, затвердженою Правилами № 363.

Водночас у розділі 102.17 бази податкових знань «ЗІР» зазначено, що ТТН є одним із основних документів, що підтверджують понесення витрат на послуги з перевезення для податкового обліку. У разі відсутності товарно-транспортної документації, яка засвідчує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі ТТН, що відноситься до первинних документів та на підставі якої ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зауважимо, що ТТН є важливим первинним бухгалтерським документом, який підтверджує понесення витрат підприємством на перевезення вантажу і до її оформлення (отримання) слід ставитися з належною відповідальнітю.

АВАНСОВИЙ ЗВІТ

Авансовий звіт є одним із важливих бухгалтерських документів, що підтверджує понесення витрат.

Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

• завершує таке відрядження;
• завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру виданих коштів їх сума повертається до каси або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Форму авансового звіту затверджено наказом № 841.                                                                                                            Касові ордери

Відповідно до Положення № 637 касовий ордер – первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки до каси. Цим Положенням встановлено типові форми касових ордерів: № КО-1 «Прибутковий касовий ордер» та № КО-2 «Видатковий касовий ордер».

Згідно з пунктами 3.3 і 3.4 Положення приймання готівки до каси відбувається за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Видача готівки з каси здійснюється за видатковими касовими ордерами. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. 

Податок на додану вартість

ЗМІНА НАПРЯМУ ВИКОРИСТАННЯ ПРИДБАНИХ ТОВАРІВ

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються ст. 200¹ Податкового кодексу та регламентуються Порядком № 569.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку платникам ПДВ — суб’єктам спеціального режиму оподаткування автоматично на безоплатній основі Казначейською службою України (далі — Казначейство) відкриваються додаткові електронні рахунки, призначені для перерахування коштів до держбюджету та на спеціальні рахунки, для здійснення операцій з постачання:

• сільськогосподарських товарів/послуг (крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва);
• зернових і технічних культур;
• продукції тваринництва.

Згідно з п. 23 Порядку № 569 суб’єкти спеціального режиму ведуть окремий облік вищезазначених операцій.

Кошти, зараховані на додаткові електронні рахунки, автоматично протягом операційного дня, що настає за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються Казначейством:

• з рахунків, зазначених в абзаці третьому п. 4 Порядку № 569:

50 % — на електронні рахунки платників;

50 % — на спеціальні рахунки;

• з рахунків, зазначених в абзаці четвертому п. 4 Порядку № 569:

85 % — на електронні рахунки платників;

15 % — на спеціальні рахунки;

• з рахунків, зазначених в абзаці п’ятому п. 4 Порядку № 569:

20 % — на електронні рахунки платників;

80 % — на спеціальні рахунки.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому — четвертому п. 23 цього Порядку, підлягає перерахуванню окремо в межах кожного виду таких операцій у розмірах, визначених п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу, до держбюджету та на спеціальний рахунок суб’єкта спеціального режиму.

Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначками «0121» — «0123» передбачено додаток 10 «Розрахунок сум податку на додану вартість за операціями із сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10)» (далі — додаток 10).

Розподіл суми податкового кредиту звітного періоду за видами сільськогосподарських операцій здійснюється у відповідних рядках таблиць 1, 2 та 3 додатка 10 виходячи з того, для використання в яких саме видах сільськогосподарської діяльності було придбано/ввезено товари/послуги, необоротні активи.

У випадку зміни напряму використання придбаних/ввезених товарів/послуг, необоротних активів у межах спеціального режиму оподаткування платник податку — суб’єкт спеціального режиму повинен відкоригувати показники відповідних рядків таблиць 1, 2 та 3 додатка 10.

Враховуючи те, що зміна напряму використання не є помилкою, коригування податкового кредиту здійснюється не шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ із позначка­ми «0121» — «0123», а безпосередньо в самій податковій декларації з ПДВ із позначками «0121» — «0123».

Коригування податкового кредиту у зв’язку зі зміною напряму використання здійснюється у додатку 10 на підставі бухгалтерської довідки шляхом перенесення обсягів придбаних/ввезених товарів/послуг, необоротних активів з однієї таблиці додатка 10 (зі знаком «мінус») до іншої таблиці додатка 10 (зі знаком «плюс»).

Обсяги придбаних/ввезених товарів/послуг переносяться з однієї таблиці додатка 10 до іншої виходячи з ціни придбання таких товарів/послуг, а обсяги придбаних/ ввезених необоротних активів — у межах їх балансової (залишкової) вартості.

Слід зазначити, що перенесення податкового кредиту з однієї таблиці додатка 10 до іншої змінює значення показників розділу «Розрахунки за звітний період» таблиць додатка 10, а тому якщо внаслідок такого перенесення збільшилися значення показників рядків 13, 13.1, 13.2 таблиці додатка 10 та відповідно рядків 18, 18.1, 18.2 декларації з ПДВ із позначками «0121» — «0123», платник податку, щоб уникнути заборгованості перед Держбюджетом України, повинен до граничної дати подання такої податкової декларації забезпечити зарахування коштів на відповідний додатковий електронний рахунок.

БЮДЖЕТНЕ ВІДШКОДУВАННЯ ПДВ

Починаючи з 01.02.2016 р. норми Податкового кодексу, що регулюють порядок бюджетного відшкодування, зазнали змін. Зокрема, Законом № 909 скасовано норму з автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ (виключено п. 200.18 ст. 200 цього Кодексу) та запроваджено для всіх без винятку платників відшкодування за наслідками 30-денної камеральної перевірки.

Також запрацювали два публічні відкриті реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до реєстру.

Підставою для бюджетного відшкодування ПДВ є заява платника про повернення суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Держбюджету України, яка відображається у податковій декларації з ПДВ у частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200¹.З ст. 200¹ Податкового кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

СПРЯМУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ

Відтепер при від’ємному значенні різниці між податковим зобов’язанням і податковим кредитом така сума окрім повернення платнику бюджетного відшкодування коштами або врахування у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за заявою платника податку може бути зарахована в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Держбюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Відповідно до визначення, наведеного у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Напрям узгодженого бюджетного відшкодування платник за необхідності може змінити шляхом подання до контролюючого органу відповідної заяви, яка протягом п’яти робочих днів з дня її отримання задовольняється таким контролюючим органом.

Відповідно до законодавчих змін наказом № 606 затверджено оновлені форми висновку про суми бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі яких Казначейством проводиться повернення таких сум з держбюджету платнику.

При цьому відповідно до п. 37 розділу XX Податкового кодексу бюджетне відшкодування сум ПДВ, задекларованих до відшкодування до 01.07.2015 р., здійснюється у порядку, визначеному ст. 200 Податкового кодексу, у редакції, що діяла станом на 01.07.2015 р.

ДОКУМЕНТАЛЬНІ ПЕРЕВІРКИ

Запроваджено нові підстави, визначені п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу, на право проведення контролюючими органами документальної перевірки, а саме:

• у разі якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від’ємного значення, сформованого: за операціями, що не підтверджені документальними перевірками, — за періоди до 01.07.2015 р.;

за операціями з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 Податкового кодексу, — за період до 01.01.2016 р.

Крім того, проведення контролюючими органами документальної перевірки здійснюється за заявою платника щодо його перевірки згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу.

УЗГОДЖЕННЯ СУМИ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ

Отримання бюджетного відшкодування ПДВ платниками податку, які мають право на таке відшкодування згідно зі ст. 200 Податкового кодексу та подали відповідну заяву, здійснюється у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, — за результатами перевірки, зазначеної у цьому пункті, що проводяться відповідно до Податкового кодексу.

При цьому сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, що настає за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо таку перевірку проведено не було або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

РЕЄСТРИ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ

Платник податку самостійно у заяві зазначає про відповідність критеріям, установленим п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу (Реєстр 1), чи невідповідність критеріям (Реєстр 2) (п. 200.7 ст. 200 цього Кодексу).

Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ затверджено постановою № 68.

Реєстри формуються у хронологічному порядку за черговістю включення податкових декларацій або уточнюючих розрахунків, у складі яких подано заяви. Заяви автоматично включаються до відповідного реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження.

Підставою для внесення заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ такого платника до Реєстру 1 (пп. «а» пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу) є одночасна відповідність критеріям, визначеним у п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу.

Так, до першого реєстру включаються заяви тих платників ПДВ, які одночасно відповідають таким критеріям:

• частка експорту в річному обороті платника ПДВ становить не менше 40 %;
• платник ПДВ має необоротні активи, вартість яких утричі перевищує суму ПДВ, заявлену до відшкодування, або отримав на один рік фінансову гарантію від ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» чи ПАТ «Укргазбанк»;
• щодо платника ПДВ до Єдиного державного реєстру не внесено записи про відсутність підтвердження відомостей, відсутність за місцезнаходженням тощо;
• платник ПДВ не перебуває у судових процедурах банкрутства.

Для отримання бюджетного відшкодування скасовано такі критерії, як:

• реєстрація як платника ПДВ не менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
• наявність більших обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Перевірка відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Якщо ж контролюючий орган установить, що платник податку не відповідає критеріям для включення його заяви до першого реєстру, такий орган зобов’язаний направити платнику податку рішення про таку невідповідність, надавши детальні розрахунки та пояснення щодо відмови.

У свою чергу платник податку має право оскаржити це рішення.

До другого реєстру включаються заяви платників ПДВ, які не відповідають зазначеним вище критеріям.

Суми бюджетного відшкодування, не повернені до набрання чинності змінами, внесеними до Податкового кодексу Законом № 909, відшкодовуються без використання реєстрів заяв у порядку, який діяв до 1 лютого 2016 р.