Оренда нерухомості: хто сплачує податки

Новомосковська об’єднана ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує, що в оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є: юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення норм цього Кодексу в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, які встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на торії яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найдоступніший для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди (пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу).

Доходи, зазначені у пп. 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу.

Це означає, що ФОП (орендар) є податковим агентом для фізичної особи (орендодавця).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Податкового кодексу.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка військового збору становить 1,5 % об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16ˡ підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Отже, оскільки податковим агентом фізичної особи — орендодавця у разі надання нею в оренду нерухомості є самозайнята особа, то обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету з суми орендної плати виникає у такого ФОП.

ЗВІТНІСТЬ

Особи, які відповідно до Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 п. 176 цього Кодексу).

Порядок заповнення та подання податковими агентами зазначеної звітності затверджено наказом № 4.

Водночас зауважимо, що невідображення будь-яких нарахованих (виплачених) доходів, податків, у тому числі з помилками у формі № 1ДФ, є порушенням порядку заповнення такої звітності і податковий агент зобов’язаний подати уточнюючу форму.

Слід зазначити, що уточнююча форма № 1ДФ подається у разі необхідності проведення коригувань після закінчення строку її подання. Така форма може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Таким чином, в наведеній у запитанні ситуації самозайнята особа як податковий агент зобов’язана була подати за відповідний квартал форму № 1ДФ та відобразити нараховані (виплачені) доходи за відповідною ознакою без заповнення граф 4а та 4, оскільки податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не було нарахо­вано (утримано) з сум орендної плати в звітному періоді.

Відображення у формі № 1ДФ податку та збору проводиться у періоді, в якому таке нарахування відбувається, уточнюючий розрахунок в такому випадку не подається.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Податок на доходи фізичних осіб. Податковий агент несе відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, що визначено ст. 127 Податкового кодексу.

Водночас п. 127.1 цієї статті встановлено, що передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляються податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 69 Податкового кодексу, та виправляються в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу).

Згідно з п. 129.4 цієї статті на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Нацбанку України, чинної на кожний такий день.

У разі самостійного виправлення помилки, що призвело до збільшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, податковий агент після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховує пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб.

Військовий збір. Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 Кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу).

Отже, якщо самостійне виправлення помилки щодо нарахованої (сплаченої) суми військового збору призвело до збільшення податкового зобов’язання, до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу (п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу) та після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня.

Змінено порядок справляння податків на період проведення АТО

Новомосковська ОДПІ повідомляє, що 15.04.2017 набрав чинності Закон України від 23.03.2017 №1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон №1989), який опубліковано у газеті «Голос України» від 14.04.2017 №69.

Цим Законом:

1. Виправлена технічна помилка щодо оподаткування дивідендів за ставкою 9%.
2. Викладено у новій редакції пункт 38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), яким визначено особливості справляння податків і зборів на період проведення антитерористичної операції (далі – АТО).

Зокрема, уточнено, що норми цього пункту ПКУ поширюється:

– на платників податків, які станом на 14.04.2014 мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, яка визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення;

– та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях.

Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Також встановлено, що на період проведення АТО для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14.04.2014 була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов’язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 – 101 ПКУ.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 ПКУ, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87 – 101 ПКУ.

Не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку нараховані та сплачені за період проведення АТО:

– сум податку на нерухоме майно за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості,

– суми плати за землю за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО.

Крім того, Законом №1989 конкретизовано, що під час нарахування (виплати) фізособам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати.

Визначено також спеціальні правила підтвердження даних визначених у податковій звітності платниками податків/податковими агентами які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, і не можуть пред’явити первинні документи.

Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №1989 визначено, що він застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.