Як у Кривбасі знімали «Донбас»

Фільм «Донбас» українського режисера Сергія Лозниці отримав премію за кращу режисуру на конкурсі кінофестивалю в Каннах «Особливий погляд». Зйомки ж стрічки відбувалися у Кривому Розі. З чого все почалося – розповіла криворізька журналістка Марина Омельницька, котра була задіяна у масовці, як і чимало наших земляків.

«У другій половині січня цього року для криворіжців проводився кастинг на участь в антивоєнній картині «Донбас». Я також заповнила анкету і пройшла «фотопроби». Під час роботи над фільмом учасників, які пройшли кастинг, запрошували на зйомку окремих епізодів. Знімали в різних районах міста, у тому числі й у найвіддаленішому – північному, й у південному. За усім цим спостерігали жителі будинків, що знаходяться поруч із колишнім кінотеатром «Юність», мешканці селищ Верабове, Лозоватка, також проводилися зйомки в міськлікарні №3 тощо. Як нам пояснили, картина складається з низки справжніх історій, що трапилися на окупованих територіях, але відтворених в ігровому кіно,» – згадує Марина Володимирівна.

Чому про Донбас знімали в Кривбасі? Режисер Сергій Лозниця свій вибір пояснив не тільки схожістю цих двох індустріальних міст, але й власне криворізькою специфікою: «Кривий Ріг – дуже привабливе місто. Кожен район має свою особливість. Є місцини із сталін­ською архітектурою, є з будівлями 60-70-х років, однотипні – з точки зору архітектури. Це цікаво для мене, як режисера, показати різні сторони ».

«Мені довелося брати участь у зйомках, які відбувалися біля Покровської районної в місті ради, – продовжує пані Марина, – вони тривали чотири дні. Перед входом спорудили барикаду з мішків із піском, шин і колючого дроту. На площі – польова кухня, столи, бочки з палаючими дровами, військова машина, чужі прапори тощо. Також  були задіяні артисти  художньої само­діяльності Палацу культури металургів. Кожен учасник масовки стояв на своїй позиції й виконував дані завдання. Одні підносили дрова, інші із задоволенням їли кашу, приготовану на польовій кухні. Були й ті, хто ходив із «денеерівськими» та російськими прапорами. Основне завдання тієї групи, до якої входила я, полягало у тому, щоб пройти по алеї скверу, повз нас на великій швидкості проїжджав джип і зупинявся на площі. З нього виходили три російських «полковники», їх зустрічав весь такий поважний чи то чиновник, чи то депутат. Військові відкривали багажник машини, а ополченці витягували з нього ящики і сумки зі зброєю та боєприпасами. У цей час наша група, радісно посміхаючись, обходила джип і прямувала на другу позицію, а потім відповідальні, які стежать за процесом зйомки, для створення наступної картинки вказували, куди потрібно йти і що робити.

Не обійшлося і без курйозів. Відома у нашому місті право­захисниця, не розуміючи, що біля виконкому знімається кіно, з криками намагалася прорватися на майданчик. Але після коротких перемовин їй відвели місце серед жителів району, які спостерігали за процесом зйомки. Щоправда, стояти емоційній жінці довелося у присутності поліцейського.

Мені ж, як людині, далекій від кінематографа, хотілося б відзначити роботу знімальної групи. Усе було злагоджено й організовано».

Володимир Думанський

На фото – знімальний майданчик