Журналіст з Дніпропетровщини познайомилася з особливою художницею (Фото)
У рамках прес-туру «Як ідуть реформи на Сумщині» в місті Суми в Агенції промоції у журналістів була зустріч із неймовірними людьми – юною художницею Дашою Безкостою, яка через своє вроджене невиліковне захворювання малює ногами, та її мамою Оленою.
Дівчинка проявила свій талант до малювання в 11 років, але, так як її руки бездіяльні, а також все тіло постійно перебуває в неконтрольованому русі, через порушення координації, пов’язаного з захворювання, малює вона двома пальчиками ноги.
Зараз Даші 20 років, колекція її картин постійно поповнюється, вже більше 250-ти, але багато з них вона подарувала на благодійність, на збір коштів для хворих дітей. Даші, в свою чергу, теж допомагають добрі люди, бо вона теж стикається в житті з багатьма проблемами.
У цьому році Даша закінчила середню школу, навчалась за спеціальною програмою, за індивідуальним графіком, до неї приходили шкільні вчителі додому.
Це було дуже непросто, бо через порушення мови, зрозуміти Дашу може тільки мама та її молодший братик. Кожне слово, кожен звук вимагають від дівчинки неймовірних зусиль. Тому завдання учениця виконувала на планшеті.
Та бачили б ви стільки радості й щастя в цій тендітній людині, коли їй вдалось висловити свою думку, і у відповідь її зрозуміли. А запитали її журналісти про те, що найбільше любить читати Даша. Так от вона відповіла, що найбільш її цікавить психологія та філософія, саме такі книги вона читає з найбільшим задоволенням. Мама пояснила, мало хто вірить, що в дівчинки, яка фізично скута, в якої таке складне порушення мови, повністю збережений інтелект, вона навчається, багато читає, постійно працює над самовдосконаленням.
Планшет шість років тому подарувала дівчині режисерка з Греції, яка приїжджала до Сум знімати про Дашу документальний фільм. «Поки не було планшету, я навіть не могла нікому довести, що інтелект у моєї доньки збережений, і вона може навчатися», – говорить Олена Безкоста.
У 2012 році Дарина стала лауреатом всеукраїнської премії «Гордість країни» в номінації «Сила духу». Її виставки відбулися в Києві, Львові, Хмельницькому, Сумах та грузинському Кутаїсі. Про її життя і творчість знімали фільми документалісти зі США, Арабських Еміратів та Греції.
У Дарини є сторінка в Facebook, там вона спілкується зі своїми друзями, ділиться своїми досягненнями. Саме там випускниця написала про те, що закінчила школу. «Дитина сама шукає, сама моніторить, сама дивиться, як і куди надалі влаштуватися, бо велике бажання навчатися далі. І не тільки навчатися, а й певним чином реалізуватися в житті особисто», – говорить Олена Безкоста.
Зараз Даша мріє стати дизайнером інтер’єру, а мама знову готується до виснажливої боротьби з сірою непробивною стіною чиновницьких заборон. Та зізнається, що ця боротьба забирає багато життєвих сил, але вона впевнено вибрала свій шлях – стати руками, ногами й мовою своєї дитини, місточком, який з’єднує її з навколишнім світом не завжди тактовних людей.
Тож Даші з мамою надзвичайно пощастило, та страшно подумати скільки ще таких дітей із особливими потребами не мають можливості достукатись до байдужого світу, та через фізичні вади не можуть висловити свою думку, донести своє бачення.
Неймовірна художниця завдяки своїм картинам розбила стіну непорозуміння й байдужості, вона кожен день «йде» до своєї мети, і головне, мріє про те, що люди зможуть сприймати її таку, як вона є, адже соціалізація і визнання, живе спілкування для неї дуже важливі.
…Тож коли неприємності часом вибивають вас із колії, а раптова хвороба засмучує, й здається, що попереду – безвихідь, ніколи не втрачайте віри й надії, і пам’ятайте завжди про людей, для яких кожен день – героїчна боротьба за таке омріяне звичайне життя!..
Матеріал підготовлений у межах проекту Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується USAID і виконується міжнародною організацією Internews.
Таміла ЖОРНЯК
