23 березня. Цей день в історії

Сьогодні Всесвітній день метеорології – професійне свято синоптиків усіх країн. Він був заснований Всесвітньою метеорологічною федерацією (ВМО) і відзначається з 1961 року для підвищення обізнаності широкої громадськості в усіх країнах світу щодо діяльності Національних гідрометеорологічних служб, а також задля поглиблення розуміння значущості такої праці.

Ювілеї дня:

170 років від дня народження Георгія Йосиповича Деркача (1846-1900), відомого українського актора, антрепренера. Родом Георгій Деркач з Катеринослава (нині Дніпропетровськ). Професійний військовий кинув армію заради неспокійного й сповненого пригод і випадковостей театрального життя. У 1875-1900 рр. утримував російсько-українську трупу, що виступала в Україні, Білорусі, Росії, на Кавказі, а в 1893 році навіть гастролювала в Парижі. Українці показували французам «Наталку Полтавку» Котляревського та «Назара Стодолю» Шевченка. Особливо глядачам сподобалася щирість і своєрідна поезія українського народного життя, пісні та танці. Співаків і танцюристів викликали по кілька разів і навіть змусили повторити народні танці. Схвальні рецензії можна було почитати у французьких газетах, а на честь українських акторів французькі літературно-артистичні кола влаштували бенкет. Утім, акторське життя було важке й цілком залежало від зборів. Часом актори зовсім не одержували грошей і навіть голодували. Трупа заснована була на засадах товариства, що складалося з кількох членів або тільки з самого Георгія Деркача і його дружини. Для добування коштів Георгій Деркач навіть держав шинок (це було в Кутаїсі ще в ранні роки його діяльності, але славу корчмаря він придбав собі на все життя), запрошував на виступи циганський хор або розплачувався з трупою грішми, виграними в карти. В трупі Деркача був добре дібраний хор, до нього охоче йшли актори-початківці. Праця в трупі давала на деякий час практичну користь для розробки акторської техніки, а коли «крила підростали», актори шукали більш ширшої дороги. Відомо, що саме в трупі Георгія Деркача розпочинав свою блискучу кар’єру Федір Шаляпін, тоді ще 18-річний юнак. Найвідомішими ролями Георгія Деркача – комедійного актора зі схильністю до буфонад і непоганого співака (бас) –  були Шельменко («Шельменко-денщик» Квітки-Основ’яненка) та Карась («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського). Звісно, до рівня театральних труп Кропивницького і Старицького, які теж діяли в той час, колектив Деркача дещо не дотягував, але, попри це, він ніс у світ українське мистецтво.

122 роки від дня народження Дмитра Івановича Чижевського (1894-1977), українського філософа, історика філософії та культури, славіста, громадського діяча.

116 років від дня народження Еріха Фромма (1900-1980), німецького соціального психолога, філософа, психоаналітика, представника «Франкфуртської школи», одного із засновників неофрейдизму та фрейдо-марксизму.

107 років від дня народження Олекси Семеновича Коваля (1909-1979), відомого на Придніпров’ї бандуриста. Народився у селі Підгороднє Дніпропетровської області в багатодітній родині хліборобів, навчався деревообробці у свого батька, до створення колгоспу наймитував у німецькій колонії. Працював на металургійному заводі ім. К. Лібкнехта (1933), що порятувало його від Голодомору. Згодом став піонервожатим. Олекса Коваль воював в Другу світову війну, кавалер дев’ятьох бойових медалей та ордена «Знак Пошани». 1967 організував і утримував Підгороднянський краєзнавчий музей. Також був кіномеханіком. Організатор місцевого історичного музею (1967), який нині носить ім’я засновника. Приятелював з академіком Дмитром Яворницьким, письменником І. Шаповалом. У його особистій бібліотеці (понад 1000 томів) були книги з автографами О. Гончара, П. Усенка, Єжи Єнджеєвича й інших літераторів. Бібліографія творчої діяльності Олекси Коваля складає понад 40 позицій у виданнях України, Московії, Польщі.

90 років від дня народження Арчіла Михайловича Гоміашвілі (1926-2005), популярного грузинського актора театру і кіно. Знявся у понад 20 кінострічках, зокрема, зіграв роль Остапа Бендера в кінофільмі Леоніда Гайдая «Дванадцять стільців».

60 років від дня народження Жозе Мануела Баррозу (1956), державного і політичного діяча Португалії, голови Європейської комісії (2004-2014).

Роковини смерті:

День пам’яті Льва Володимировича Писаржевського (1874-1938), видатного українського хіміка, організатора і директора Українського інституту фізичної хімії (тепер Інститут фізичної хімії ім. Л.В.Писаржевського НАН України).

5 років тому на 80-му році життя померла одна з найвідоміших голлівудських актрис – Елізабет Тейлор (1932-2011). Перша актриса з гонораром у мільйон доларів (за роль Клеопатри в однойменному фільмі). Хрещена мати дітей Майкла Джексона. Популярність прийшла до неї після виходу на екрани фільмів «Місце під сонцем», «Айвенго» і «Рапсодія». Свій перший «Оскар» актриса отримала в 1960 році за головну роль у фільмі «Баттерфілд, 8», а 1966 року була удостоєна другого «Оскара» – за роль у фільмі «Хто боїться Вірджінію Вульф». Загалом фільмографія «незрівнянної Ліз», саме так її називали американці, нараховує 65 фільмів.

Рік тому пішов із життя Лі Куан Ю (1923-2015), відомий державний і політичний діяч Сінгапуру, в 1959–1990 рр. – прем’єр-міністр країни; один з засновників і перший генеральний секретар Партії народної дії (ПНД); «батько» сінгапурського «економічного дива». За 31 рік свого правління Сінгапуром, Лі Куан Ю вдалося перетворити маленьку острівну державу, позбавлену будь-яких природних ресурсів, в одну з найпотужніших економік Азії. Він зумів поєднати приватний капіталізм з державним і майже до останку винищити корупцію, завдяки чому в країну пішли інвестиції. Лі Куан Ю народився в родині китайських іммігрантів. Лі навчався в британській школі Сінгапура, але з початком японської окупації кинув навчання. Натомість підробляв на чорному ринку, працював у японському департаменті пропаганди, адже непогано володів англійською. Після закінчення війни навчався в Лондонській школі економіки, Кембриджі. Здобув фах юриста. Після повернення на батьківщину,  Лі Куан Ю очолив профспілковий рух і досить швидко став одним із найпомітніших його лідерів. У 1954 році він засновує Партію народної дії й стає її беззмінним очільником на довгі 40 років. У 1959 році Сінгапур отримує незалежність, ПНД набирає більшість під час виборів до парламенту, а Лі Куан Ю стає прем’єр-міністром Сінгапуру. Починається етап масштабного реформування країни. Всі сфери політичного, соціального, й навіть культурного життя міста-держави були взяті під жорсткий контроль. Опозиційні політики, журналісти іноземних ЗМІ, які виступали з критикою уряду, опинялися за гратами. Лі аргументував це тим, що чимало ЗМІ фінансуються з-за кордону й вся їхня діяльність спрямована на розвал Сінгапуру. Лі запровадив тілесні покарання в судовій системі Сінгапуру, вжив заходів щодо контролю за народжуваністю і плануванням сім’ї, ввівши додатковий податок на тих, хто мав більше двох дітей. До того ж, сінгапурців почали привчати бути ввічливими і охайними: не розмовляти голосно в громадських місцях, не випльовувати жуйку, змивати за собою воду в туалеті, не кидати будь-де недопалки, не нівечити стіни будівель графіті тощо. «Звісно, з нас дехто й сміявся у світі, але зрештою ми змінилися, так само як і змінилося середовище навколо нас», – зауважує Лі Куан Ю. Попри критику Лі й звинувачення його у комуністичних методах правління, добробут сінгапурців невпинно зростав. З 1960 по 1980 роки валовий національний продукт на душу населення в Сінгапурі збільшився в 15 раз. Загалом Лі отримав сім перемог на виборах, і пішов у відставку в 1990 році, ставши, таким чином, рекордсменом – ніхто з прем’єр-міністрів світу не міг втриматися на цій відповідальній посаді так довго. Але й пішовши з великої політики, Лі продовжував займатися справами – наприклад, очолював кампанію з вивчення китайської мови нарівні з англійською. Він вважав, що людина впродовж свого життя має чомусь учитися й розвиватися. В іншому випадку на неї очікує деградація. Помер «батько сінгапурської нації» Лі Куан Ю на 92 році життя.

Події дня:

1806 — у Великій Британії заборонили работоргівлю

1848 — Угорщина оголосила про свою незалежність від Австрії

1891 — в Англії уперше використана сітка для футбольних воріт

1903 — брати Райт одержали патент на перший літак

1906 — у Росії дозволили вільне переселення селян.

1913 — потужний торнадо четвертої категорії зруйнував значну частину міста Омаха, штат Небраска, США. 94 особи загинули, завдано збитків на 8 млн доларів

1918 — Центральна Рада оголосила українську мову мовою діловодства

1919 — Беніто Муссоліні заснував фашистську партію Італії

1921 — Олександрівська губернія перейменована на Запорізьку

1933 — співробітники НКВС арештували відомого українського вченого, основоположника вітчизняної політичної та військової географії Степана Рудницького

1944 — радянські війська оточили німецьку армію під Тернополем

1944 — у Києві розпочались роботи з будівництва Центрального республіканського ботанічного саду (нині – Національний ботанічний сад ім М.М. Гришка НАН України)

1956 — у Дніпропетровську створено Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи

1963 — у Великій Британії вийшов перший альбом групи The Beatles — «Please Please Me»

1990 — у відповідь на рішення про вихід Литовської РСР з СРСР у Вільнюс були введені радянські танки

2013 — внаслідок циклону з Балкан рекордний снігопад у Києві практично паралізував рух транспорту на вулицях. Випало понад 50 см снігу. В місті оголошений надзвичайний стан