Історія хлопця з дніпровського реабілітаційного центру вразила Україну (Фото)

Повість «Світло не в моєму вікні» автора Ольги Рєпіної викликала шквал емоцій у суспільстві та різні точки зору педагогів. Адже це – правдива історія, яка сталась в одному з реабілітаційних центрів для дітей у Дніпрі.

Розуміти та чути

За словами автора, соціально-психологічна повість для дітей старшого підліткового віку, юнацтва, батьків та педагогів народилась швидко – на її написання пішло лише два тижні. Вона викликала резонанс у суспільстві та вже відзначена багатьма форумами та нагородами  «Розповідь про Данила – це реальна історія, яка написана з відчаю. Звичайно, імена та прізвища я не вказую, але я сподіваюсь, що ця повість допоможе педагогам та просто звичайним людям краще розуміти проблематику дітей з певними діагнозами. У цієї історію позитивне закінчення. Але я впевнена, що діти з певними діагнозами повинні отримувати освіту та навики соціалізації саме у таких спеціальних закладах, а не у звичайних школах», – зазначила автор повісті арт- та літературний критик, письменник, психолог Ольга Рєпіна.

Хлопець з діагнозом Ф70 потрапив у реабілітаційний центр у Дніпрі ще в юному віці. Його батько був позбавлений батьківських прав через асоціальний спосіб життя, а мати померла. Прикро те, що батько просто в очі говорив сину та педагогам те, що з Данила нічого путнього не вийде, він обов’язково буде красти та потрапить в’язницю.

Події у повісті розгортаються у реальному навчально-реабілітаційному центрі «Горлиця», який знаходиться у Самарському районі Дніпра. За словами викладачів, з хлопцем дійсно виникали проблеми, він був схильний до крадіжок, але, при цьому, йшов на контакт та був відкритий до спілкування.

Діагноз – не вирок

«Наш центр дає змогу кожному вихованцю знайти своє місце у світі. Отримати навички, які потім можуть стати їхньою процесію (садівник, майстер-штукатур чи швачка). Але головне – соціалізувати таких діток.  Після того, як наші вихованці закінчують навчання, ми слідкуємо за їхньою долею і навіть влаштовуємо зустрічі випускників. Діти, які приходять до нас з діагнозом, наприклад, Ф70, суттєво підіймають свій соціальний та розумовий рівень», – розповіла заступник з навчальної роботи Навчально-реабілітаційного центру «Горлиця»  Ірина Черепенько.

F70 – діагноз розумової відсталості, яка має декілька ступенів (легка, помірна,важка та глибока). Згідно зі статистичними даними, понад 3% населення землі страждають розумовою відсталістю. Це стан, при якому спостерігається затримка або загальне недорозвинення психіки, обумовлене в першу чергу інтелектуальним дефектом. Відсталість може супроводжуватися розвитком іншого психічного або соматичного розладу або виникати без нього. Дитина з подібним розладом розвивається повільно, пізніше починає ходити, говорити. До моменту надходження в школу сильно відстає від своїх однолітків, хоча у фізичному плані може від них нічим не відрізнятися. У деяких випадках нарівні з затримкою психічного розвитку спостерігається затримка і у фізичному розвитку.

Розумова відсталість впливає на розвиток усіх психічних процесів, але особливо — на пізнавальний. Діагноз F70 дитини, розшифровка якого свідчить про коефіцієнті інтелекту в 50-70 балів, — не вирок. Малюк з таким порушенням починає повзати, сидіти, ходити і говорити пізніше, але він цілком навчаємо і здатний придбати нормальні навички спілкування. Іноді присутні дефекти фізичного і сенсорного розвитку. Але навіть при сприятливих умовах легка ступінь відсталості не дає хворим зрозуміти переносний зміст прислів’їв, метафор. Вони схильні до буквального тлумачення прочитаного або почутого. Діти часто не здатні давати визначення предметів, змінюють слова, вигуки і жести.

Розвивати таланти

Фахівці одностайно впевнені, що слід якомога раніше почати лікувально-педагогічний вплив. Потім такі діти знаходять себе у творчості, можуть гарно вишивати чи малювати, завойовувати спортивні нагороди. На думку критиків, ця книга зробить педагогом кожного, хто її прочитає. Неймовірна історія написана напрочуд майстерно. Така повість дасть уявлення майбутнім учителям про те, якими вони мають стати, а також – як екзамен перед вступом до шлюбу. Філологи можуть навчатися за цією книгою композиції, архітектоніці, стилю й художньому письму.

«Ця історія розповідає про те, що добро врешті може перемогти, адже попри те, що сам батько ставив на головному героєві хрест і був впевнений, що Данило  повторить його шлях і закінчить у в’язниці, педагоги зуміли достукатись до нього та знайти порозуміння». – підкреслила Тетяна Янковська завуч з навчально-виховної роботи Навчально-реабілітаційного центру «Горлиця».

Батько головного героя повісті всіляко впливав на сина, наголошуючи, що держава і педагоги його «обкрадають» і не виплачують йому якісь міфічні суми. Жити з Данилом він був згоден лише за умови, що син йому платитиме.

За словами автора повісті, в планах створити цикл подібних книг, адже в практиці колекційного педагога та психолога цікавих та резонансних історій не бракує. «Я сподіваюсь, що позитивний фінал цієї історії вплине і на самого Данила. Він не читав цієї книги, але якщо вірити, що письменник здатен керувати долею своїх героїв в метафізичному сенсі, я справді бажаю йому всього найкращого», – зазначила Ольга Рєпіна.

П.С. Зараз герой книги живе у соціальному гуртожитку і не спілкується з батьком. Попри те, що під час навчання у реабілітаційному центрі в нього були і адміністративні порушення, зараз хлопець веде правильний спосіб життя і мріє знайти себе у майбутньому у якійсь професії, адже має технічні здібності.

Дарина Сухоніс