Історія художника з передмістя Дніпра (Фото)

Він – один з багатьох митців, що народжувалися і виростали в колишніх селах і селищах – Сухачівці, Діївці, Таромському, Самарівці…, які з часом стали околицями нашого великого міста, або приїхали на навчання чи працю і селилися на окраїнах, де легше й дешевше винайняти житло та й до рідної природної стихії , без якої мистцеві, як без повітря, не обійтися, було ближче. Варто лишень згадати відомого художника Валерія Гречаного ( випускника Київської академії мистецтв) родом з Огріні, котрий кілька років тому відійшов у вічність, серед нинішніх – огрінського митця Олександра Самійленка, поета, мистецтвознавця, художника Віталія Старченка – з Амур–пісків, члена Національної спілки художників України Владислава Климовича, котрі, як і ювіляр Кость Долгов, черпають натхнення у своєрідній і неповторній красі рідних окраїн.

Про Костю Долгова можна говорити , власне, як про співця того обійстя, вулиці Бутової, самої Самарівки, де народився і виріс і куди повернувся в силу обставин у зрілому вже віці. І щоразу дивує своїми малюнками найближчих родичів, друзів, сусідів, по-новому відкриваючи для себе і глядачів самобутній навколишній світ на батьківському подвір’ї, бабусиному городі, материнському саду.

Нині в Самарівській 113-ій школі ( а Кость Олексійович її випускник) експонується його художня виставка, на якій представлено більше півсотні картин, виконаних у різній техніці, в основному пейзажі, кілька натюрмортів та портретів. Наймолодші глядачі, присутні на відкритті виставки, назвали її «веселенькою», бо художник любовно зображає весняне квітування природи, що прокидається від зимового сну. Відкрилася експозиція завдяки творчій співдружності директора школи Олени Георгіївни Юрчишин, науковця, краєзнавця і дослідника самарівських родоводів Миколи Олексійовича Долгова – старшого брата художника-ювіляра, Володимира Устименка – двоюрідного брата Кості Долгова. Людмила Андріївна Зайченко – заступник директора школи і ведуча творчої зустрічі колишнього випускника і талановитого художника з учнівським та педагогічним колективами, місцевими жителями, родичами, однокласниками, друзями –тепло й цікаво розповіла про самого митця та його картини, представлені на виставці.

Поет, художник, мистецтвознавець і колишній вчитель художньої школи, де навчався Кость Долгов, звернув увагу присутніх , а серед школярів були й ті, хто відвідують студію образотворчого мистецтва, на особливості художнього письма мистця, на тематику його полотен, кольористику і жанрову різноманітність представлених творів. Улюблена Костьова вчителька фізики Алла Григорівна Ляхова поділилася спогадами про те, як рано у цього учня проявився талант до малювання і з вдячністю згадала, як він, вже професійно працюючи рекламним художником , мистецьки оформив кабінет фізики для наступного покоління школярів, щоправда, пошкодувавши при цьому, що нині цей розпис не зберігся. Однокласники, що прийшли на відкриття виставки, згадуючи шкільні роки, дружно говорили про те , що в класі Кость Долгов вирізнявся своїм художнім хистом, а Надія Володимирівна Головко – працівниця місцевої амбулаторії – продемонструвала портрет свого чоловіка виконаний самарівським живописцем на замовлення співучениці.

Тепло, з любов’ю й відданістю ділився із присутніми спогадами про самарівське життя-буття найменшого в родині Кості його старший брат , автор книги «Самарівка у вирі історії» Микола Олексійович Долгов, згадуючи в тому числі й гумористичні епізоди, героєм яких був майбутній художник.

Процитую кілька епізодів із його спогадів:

Хрещення водою

В дитинстві його звали Котька. В чотирирічному віці не стало батька. Йому було років сім, коли двоє дорослих юнаків і дівчина взяли Котьку з собою на човен, щоб на свято переплисти протоку Кримку , щоб відпочити на тому березі, на толоці. До неї залишалося ще метрів 50, як суденце почало занурюватися під воду, бо, як з’ясувалося, повесні нікому було прошпаклювати борти і дно. Аварійна ситуація ! Добре, що хлопці не розгубилися і зуміли перевернути човна догори дном , а дівчина з малим Котькою розташувалися зверху. Хлопці ж, загрібаючи з обох боків благополучно доправили суденце до рідного берега. Хто б міг подумати, що цей життєвий епізод послужив ніби прелюдією у подальшій долі найменшого учасника того плавання і згодом, коли Костянтин стане юнаком, його заберуть служити на підводний човен аж на Північний флот…

Улюблена техніка – акварель

А перед тим, десь у п’ятому класі, у нього з’явився хист до малювання. Можливо, від старшого брата він потягся до фарб. Спочатку ізостудія на Б. Хмельницького, потім – художня школа на Калиновій, де він брав ази у досвідчених педагогів Свити Віктора Никифоровича і Старченка Віталія Івановича. Здібний юний рисувальник зі своїм натюрмортом з мандоліною 1972 року брав участь у міській виставці Палацу студентів держуніверситету серед юних обдарувань.

По закінченні Дніпропетровського художнього училища , де разом з ним навчалася в одній групі донька відомої петриківської майстрині Ганни Самарської – Тамара , між іншим тоді Костьова симпатія, почав відпрацьовувати два роки за призначенням у Верхівцевській середній школі викладачем креслення і малювання. Але вже восени його забирають служити на флот.

Тут Костю заангажували і як художника, і як співака під власний супровід гри на гитарі. Малює олією, але найбільш легко і невимушено у нього виходить аквареллю. Хоча професіонали знають, що це – найважча техніка у живопису і рідко хто вміє майстерно нею користуватися, навіть якщо вже й визнаний майстер. А улюблений художник самарівського живописця – Вінсент Ван-Гог.
Багато робіт, виконаних нашим краянином на морську тематику під час служби, залишилося у офіцерського складу частини.
Про активну участь Кості в художній самодіяльності й житті частини та його колег по службі писалося в армійській газеті.

Пора розквіту

Після служби Костянтин повністю віддається улюбленому живопису. Малює легко і залюбки пейзажі, натюрморти, портрети олівцями, пастеллю, олійними й акварельними фарбами. Серед набутків є навіть жанрова серія з чотирьох картин «Ангел Світла» (1-Повергнення в сон, 2- Пробудження, 3 – Споглядання і 4- Лет). Використовує папір, картон, полотно.

На дозвіллі в своє здоволення віршує, а часом, коли бере в руки гитару, народжується пісня. Музикальний хист передався йому від батьків. Батько Леонід грав на гармошці, а мати свої голосом чарувала всю Самарівку .(Перед війною, як переможниця художньої самодіяльності, мала їхати до Києва на заключний концерт, але …не судилося. Зате після війни брала найактивнішу участь, аж до пенсії, в художній самодіяльності районного об’єднання «Сільгосптехніка», що в Самарівці ).

Далі було одруження, і треба було мати постійний заробіток, тож пішов працювати у рекламу.
Більше 20 років віддав міській рекламі, зокрема в Худфонді працював з відомим художником Володимиром Бубликом. У фірмі «ГРИФФ» (графіка, реклама, інформація, фотографія , фонограма) тривалий час, аж до її закриття, був провідним спеціалістом. Оформляв бутики, банки, заправки, автовокзал, магазини по всьому місту і за його межами. Він навіть присвятив оду на честь фірми «ГРИФФ». Траплялися роботи і в інших рекламних фірмах .

Заради справедливості додам, що в Самарівці одразу після війни жив і працював на Бутовій художник Анатолій Міняйло, який робив копії з картин і продавав їх, щоб прожити.
А ще – нинішній сусід Костянтина – Владислав Матюшкін, який також закінчив тодішнє художнє училище. Підростає і нове талановите покоління, опановуючи в Самарівській школі ази художньої творчості.
Ювіляр і автор виставки Кость Долгов, котрий окрім улюбленого акварельного живопису, часом займається поетичною творчістю, пише на власні слова музику і виконує авторські пісні під гитару, подарував школярам, вчителям , гостям , що були присутні на відкритті експозиції, свою джазову пісенну композицію «Містечко біля моря», яку слухачі супроводжували прихильними оплесками.

Зустріч з талановитим художником – земляком стала прекрасною виховною миттю для учнівської юні, адже таке буває нечасто і не в кожній школі та ще й на міській окраїні. Далі ж виставка Кості Долгова помандрує ближче до центру Дніпра, бо творчий процес митця триває у часі і просторі.

Таїса Ковальчук