Чарівне місто Гданськ
Є на землі місця, побачивши які бодай один раз, навіки в них закохуєшся. Таке місто Гданськ. Розташоване на південному березі Балтійського моря, біля гирла Вісли, на перехресті торгових шляхів, що зв’язують Європу зі Скандинавією, воно здавна було та й лишається морською короною Польщі. Напередодні Нового року кореспондент «Вістей» відвідала це дивовижне місто і була вражена ним
Шляхом королів
Знайомство з Гданськом почалося доволі казково – під перший сніг. Яке ж то диво було побачити його тут: серед величі середньовічних веж, під таємничим поглядом вигадливо різьблених будиночків. Мов білесенький пух, засипав він тутешні вулиці, простеляючи під ноги гостям м’який килим. Та заметіль не стала на заваді нашим мандрам, що почалися від Золотих Воріт – однієї з найвідоміших туристичних пам’яток міста. Ця будова дійсно дивовижна! Зведені в XIII столітті, Золоті Ворота є початком так званого Королівського тракту, яким у старовинні часи урочисто заїжджали польські володарі. Ворота мають аттик із цікавими фігурами та латинський напис: «Concordia res publicа parvа crescunt – discordia magnа concidunt», – тобто: «У злагоді малі республіки зростають, через незгоду ж великі республіки розпадаються». Справді королівська мудрість.
Проходячи ворота, потрапляємо в старовинне містечко – на вулицю Длуга (довга), яку щільно охоплюють будинки найзаможніших гданських купців XVII століття. Тут ціла купа чудових міських споруд, що мають свій неперевершений стиль та цікаву історію, серед них – Золотий Будинок. Вважаєте, це просто назва? А ось і ні! Елементи фасаду цієї архітектурної пам’ятки справді вкриті тонким шаром золота. А ще тут мешкає привид. Не одне сторіччя гданці передають із вуст в уста тутешню легенду про примару жінки, яка вештається Золотим Домом і повторює: «Роби справедливо, нікого не бійся!»
Артуру і не снилося
Далі прямуємо до Ринкової площі, на якій розташовано кілька пам’ятників епохи Ренесансу. Привертає увагу ратуша в готичному стилі, зведена наприкінці XVI сторіччя, нині тут знаходиться міський музей. Трохи далі – Двір Артуса, XVII століття. Так, він збудований на честь легендарного короля кельтів – Артура! Річ у тім, що його місцеві мешканці вважали ідеальним монархом. Колись у цьому дворі збиралися найзаможніші жителі, а тутешні правителі приймали іноземних послів та королів, проводили обряди посвячення в лицарі. Ось і сьогодні Двір Артуса цікавий тим, що тяжіє до лицарських часів: місцеву площу прикрашають різні геральдичні родзинки з зображеннями відомих європей¬ських володарів минулого, фамільними гербами знаменитих тамтешніх родин та веселими згадками про людські чесноти.
Вечоріє. Ринкова площа, якою завершується Королівський тракт, гуде туристами: ось з якогось пабу поспішає юрба парубків-скандинавів, гучно співаючи веселих пісень. Загалом, Гданськ дуже полюбляють хлопці з Північної Європи, бо ж місто романтичне й ціни в ресторанах для європейців – надто дешеві.
Найбільший костел
Та повернемося до місцевих див. Будиночки, вулиці Гданська досі зберігають атмосферу таємничого Середньовіччя. Прямуємо до найзагадковішої з вулиць – Маріатської, що пролягає до одного з найбільших готичних костелів Європи – храму Пресвятої Діви Марії. Цю святиню почали зводити ще наприкінці XIII століття, та закінчили лише на початку XVI. Щоб зрозуміти всю велич храму, треба потрапити всередину… Заходимо, й не стримуємо здивування: «Який величезний!» Дійсно, костел Пресвятої Діви Марії – найбільший серед подібних споруд в Європі. У його залах одночасно можуть перебувати 20 тисяч осіб. Особлива ж гордість будівлі – 14-метровий астрономічний годинник і великий олтар Ферберів, що створені ще в XV столітті та досі вражають своєю грандіозністю. Із 82-метрової башти костелу щогодини лунає дзвін, додаючи місту романтики.
Фонтан Нептуна
Однак головним символом Гданська є не костели, а фонтан Нептуна, що неподалік міської ратуші. Та й зрозуміло, через що Нептуну така честь: Гданськ – передусім портове місто, тож володарю морів тут шана. Із Нептуном у місцевих жителів давні зв’язки. Цей язичницький бог має запальний характер. Тож одного разу він розлютився й на гданців. Річ у тім, що люди кидали монетки в фонтан Нептуна так щедро, що це набридло богу, він вдарив тризубцем по воді – і грошва розплавилася та перетворилася на тонкі золоті нитки. Але вигадливі містяни й цим скорис¬талися: зібрали частину ниток та додали їх до гдан¬ської наливки, що й досі відома своїм присмаком і золоченими нитками. Тож, купуємо місцеву наливку, і лише тоді кидаємо монетки в чашу фонтана Нептуна, щоб володар морів не гнівався більше на людей.
Бурштинова столиця
Побувати в Гданську й не побачити його каналу – велика невдача, отже, ідемо гуляти на набережну міста. Тут – пришвартовані яхти, стоїть старовинна галера, в якій нині ресторанчик. А ще на набережній багато магазинчиків, де продають бурштин. Загалом історія бурштинового промислу в околицях міста нараховує кілька тисячоліть. Які неперевершені речі виготовляють із нього місцеві ювеліри! Однак ціни в магазинах – не найдешевші для пересічного українця. Та заспокоюємо себе тим, що не за природним камінням приїхали, а за враженнями. Із захопленням продовжуємо шлях, шука¬ючи ще одну гданську родзинку – Великий млин. Стверджують: там теж живуть якісь привиди чи то чорти… Та й не дивно, бо ж млин – старовинний, зведений ще лицарями Тевтонського ордену в 1350 році на штучному острові каналу річки Радунь. Нині будівля теж дуже видовищна, особливо місячної ночі, що раптово огортає місто, а разом із ним і нас. Повертаючись у готельний номер, щиро віримо в існування казок та легенд. Із Різдвом та Новим роком тебе, чарівне місто Гданськ!
Анфіса Букрєєва, фото автора
