Особливий талант: «Сонячна» дівчинка грає казки

Минулого тижня у світі відзначали День людини з синдромом Дау­на. На жаль, у нашій країні недостатньо уваги приділяють проблемі адаптації таких людей у суспільстві. Саме тому приклад Лізи Халявченко-Бабич – 13-річної піаністки з гірничого міста Покров (Орджонікідзе) – переконує, що «сонячні» люди можуть досягати значних успіхів.

Перше знайомство

У п’ять років Ліза вперше познайомилася з музичною школою. За словами мами – Валентини Бабич, дівчинка сама ви­йшла з будинку і попрямувала саме до цієї будівлі. Рідні перехвилювалися, шукаючи її всією родиною, а знайшли біля дверей закладу. В сім років дівчинка мала йти до загальноосвітньої школи, проте їй відмовили. Тоді батьки Лізи звернулися до керівництва музичної. Директор Антоніна Жуковська зарахувала особливу дитину до класу фортепіано та образотворчого мистецтва. «Складалася дивна ситуація. На психолого-медико-педагогічній комісії дитину не допускають до звичайної школи, – розповідає мама Валентина, – а я дістаю ноти і кажу: «Чому в цій школі (музичній) нам можна навчатись, а у звичайній – ні?» І ноти вирішили долю Лізоньки – нас допус­тили до навчання». Нині дівчинка – шес­тикласниця.

Успіхи на сцені

Завдяки турботі  вчительки Олени Семенухи Ліза почала показувати свої перші успіхи. Вона брала участь у шкільних академконцертах,  міських та обласних фестивалях. У 2012-му дівчинка стала учасницею міжнародного фестивалю в Санкт-Петербурзі, єдиною представницею з України. У 2013 році разом зі своїм педагогом вона зіграла в чотири руки на сцені Київського міжнародного центру культури та мистецтв. Виступ відбувся під час проведення благодійного концерту голландського оркестру Jostiband – найбільшого у світі музичного колективу, в якому грають особливі музиканти – люди з синдромом Дауна та розумовими особливостями.  У 2014-му на ХIV Міжнародному фестивалі «Золота осінь» у Будапешті Ліза виступала нарівні з іншими дітьми й виборола срібну нагороду. Минулого року талановита українка отримала Гран-прі ІІ Міжнародного фестивалю «Зоряні мости», що відбувся в болгар­ському місті Ахелой. А вже цьогоріч Ліза зі своїм педагогом дистанційно взяли участь у Міжнародному фестивалі у Франції «Rendez-vous a Paris», надіславши відео з виступом. Як результат – отримала диплом лауреата ІІ ступеня в номінації «інструментальна музика». У червні українку запрошують до Франції на гала-концерт, проте, на жаль, коштів у родини на поїздку бракує.

Спростовує стереотипи

За словами рідних, Ліза переживає музику душею. Кожен твір уявляє по-своєму, каже, що грає для людей казки. Вона дуже любить виходити на сцену і чекає на оплески. Хоча водночас дуже сором’язлива. «На фестивалях під час нагородження учасників запрошують на сцену для вручення нагород, – розповідає мама дівчинки. – Лізоньку вже тричі викликали, а вона стоїть у першому ряду, закривши обличчя руками, і плаче. Потім до неї підходять, нагороджують, а вона витирає сльози. Я запитую: «Чому ти плачеш?» Вона каже: «Від радості». Даремно стверджують, що «сонячні» діти не мають емоцій. Ліза спростовує всі стереотипи».

«Сонячна» дівчинка розуміє, що повинна старанно вчитися. В неї весь день росписаний по годинах. Останнє заняття закінчується о 19.00. Їй подобається, коли її хвалять, і вона старається. Якщо отримує дев’ять балів, то засмучується. Ліза дуже самостійна. Сама ходить до крамниці,  залюбки прибирає в своїй кімнаті. А ще має свою домашню улюб­леницю –  кішечку Асю. Рік тому дівчинці на день народження подарували кошеня. Тваринка  нині перетворилася на пухнасту красуню. Ліза всім розповідає про свою Асю. Її обов’язок – нагодувати кицьку і прибрати після неї. Батьки кажуть, що ставляться до своєї доньки як до звичайної дитини, в усьому її підтримують. На їхню думку, музика для Лізи – це перепустка у світ звичайних людей.

Володимир Думанський