Медикиня Вікторія: «Хотіла потрапити у бойову бригаду — і ось це сталося»

Вікторія – доброволець, медикиня. У 108-му Кодацьку бригаду перевелась нещодавно, за власним бажанням.

У жінки – вища медична освіта. Закінчувала Східний європейський університет. Потім працювала у різних закладах охорони здоровʼя. Війну зустріла з досвідом приватного підприємця у медичній сфері.

•  Як почалося російське вторгнення і я почула про його жертви, не змогла сидіти вдома, серце країлось, – розповідає Вікторія. – Пішла на міську військову «площадку», а звідти направили в військкомат. 7 жовтня прийняла Військову присягу, і мене, як медика визначили на евакуацію, на потяги, де проходила службу понад 2 роки. 24 травня 2025 року перевелася у 108 бригаду.

Нині Вікторія – у Павлоградському батальйоні, на посаді медика. Каже, що в підрозділі зустріли гостинно. Лікарям з досвідом тут щиро раді та ставляться до них з повагою.

•  Я дуже хотіла потрапити у бойову бригаду, і ось це сталося, – ділиться медикиня. – Зараз маю чимало обов’язків, зокрема з оформленням паперів. Це марудно, однак розумію, що від правильного оформлення залежить подальша доля пораненого. Стараюсь робити все відповідально. Окрім цього чергую, беру участь в «медеваках».

•  Чи буди вже перші виїзди на передову?

•  Так. Нещодавно забирали бійця з бойовим пораненням у голову. В основному маємо справи з контузіями та вогнепальними пораненнями. Усі колеги – професійні, стабілізуємо хлопців, доправляємо до стаціонарних медзакладів.

•  Пам’ятаєте своє перше чергування?

•  Звичайно. Я тоді дуже хвилювалася. Не знала, як побудувати роботу. Адже тут взагалі все на ходу, в «швидкій» працюєш в броніку, в касці… У потягу було все зрозуміло, спокійніше і комфортніше. А тут ще й треба слухати по рації, чи нема загрози з неба. Тоді навіть зі своєю практикою не змогла поставити ні катетер, нічого. Руки тряслися… Хотілося, щоб швидше, десь від’їхати в більш безпечне місце і надати допомогу, а так не виходить – треба їхати і їхати!

•  А як колеги? Допомогли, підтримали?

•  Так, звичайно. Всі один одного підтримують. Допомагають. І тоді, коли вперше була на «медеваку», я відчула турботу та підтримку. Все зробили, як належало.

•  Вам більше до душі робота безпосередньо з людьми? Аби надавати допомогу?

•  Так.

•  А чому ви вибрали професію медика?

•  Якось з дитинства дуже хотілося уколи робити, – посміхається Вікторія. – От уколи і все! Згодом займалася у медицині багато чим.  Зрозуміла, що можу чимось допомагати людям. Від цього на душі радісно.

•  Що стало для Вас найскладнішим на війні? До чого важко пристосовувалися?

•  До побуту. Тому що, звикла до комфортніших умов. Готування на газовому балоні – це взагалі для мене щось екстремальне. Проживання в сільських хатах…

•  Ну, вже трішки адаптувалися?

•  Так, вже нормально. Ну, зрозуміло, що нові люди, новий колектив, ми живемо разом. Я одна жінка – з хлопцями в хаті. Це – незвично. Ще навчалася з комп’ютером працювати – з чим не стикалася раніше. Але ж треба!

•  Чи є у Вас хобі? Що любите робити?

•  Куховарити обожнюю. Гарно готую м’ясо, шашлик.

•  Чи є мрії?

•  Є! Зрозуміло, найперше, щоб закінчилася війна. А ще я хочу переїхати жити до моря. Там чудовий клімат. Кудись, звичайно, в Крим, там, де сосни, кипариси, напівдикі пляжі… Але найперше – завершити війну, вигнати окупантів з нашої землі!

Підтримуйте захисників України вподобайками, підписуйтеся на нашу сторінку та приєднуйтеся до лав 108-ї  бригади ТрО. Телефон рекрутингового центру 0 800 337 803. Наш FB:https://www.facebook.com/share/19h7ittEKE/?mibextid=wwXIfr