Олена Гож: «Якщо є справа, яка гріє душу, — не треба боятися починати»

Олена Гож  із  Кривого Рогу вирощує у власній теплиці гострі перці, занесені до Книги рекордів Гіннеса. Багато років вона пропрацювала бухгалтером, а перші пекучі перці виростила у 2024 році. Зібраний урожай Олена сушить, маринує та перетворює на джеми й готує ферментовані соуси різної гостроти. Про те, чому обрала саме ці овочі, яким був перший досвід вирощування перців та як люди реагують, коли пробують «гостряків» з її городу, вона розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Вістям».

ЖАРТ СИНА

 – Розкажіть, будь ласка, про себе. Як у вашому житті з’явилися ці рослини?

— Я мешканка Кривого Рогу, за освітою –  бухгалтер, 30 років пропрацювала за спеціальністю. Але завжди для мене розрадою були рослини. Дідусь із бабусею жили в селі, мали багато землі, і це завжди для мене було втіхою, задоволенням – спостерігати та допомагати їм із тваринами та рослинами. Вони прищепили мені любов до землі. У 2022 році поставила теплицю, щоб вирощувати для родини щось таке смачненьке, бо тоді Херсон був окупований, із овочами було складно. Я поставила теплицю і завжди у дітей   (маю трьох дорослих дітей ) питаю: що вам таке цікаве виростити? Вирощувала китайський лимонник, іргу, йошту, те, чого не купиш у магазині і водночас  таке, чим можна побалувати родину.

– Як з’явилась ідея вирощувати гострі перці?

– Син у мене гурман, і він мені сказав: “ Вирости мені гострих перців із Книги рекордів Гіннеса”. Потім виявилося, що це був жарт. Він пожартував, не думав, що я буду займатися цією справою. А я придбала 5 насінин Carolina Reaper — це був 2023 рік, на той час це перець-рекордсмен. У Книзі рекордів Гіннеса він значився як найгостріший у світі – і почала вирощувати.  Спочатку не мала уявлення, які вони вибагливі, що їм потрібні особливі умови. Клопоталася з ними, носила в хату, щоб вони не мерзли, бо теплиця не опалювалась, та із 5  насінин отримала 2 рослини без врожаю. Але це мене захопило, почала шукати інформацію та однодумців. Знайшла групи у фейсбуці, де люди займаються вирощуванням перців, обмінюються насінням, досвідом. Син шукав англомовні сайти, заходив на сторінку селекціонера, який вивів Carolina Reaper, де він давав поради, як за ними доглядати.

– Чому саме Carolina Reaper вважається рекордсменом?

–  Є шкала Сковіла, яка вимірює гостроту перців — скільки капсаїцину або «пекучості». Саме від кількості цієї речовини залежить смак перцю – дуже пекучий чи просто гострий.  Carolina Reaper має 1,5–2 мільйони сковілів. Для порівняння: звичайні перці , як-от «Баранячий ріг» чи «Вогник» мають близько 20 тисяч.

РУКАВИЧКИ ТА МАСКА 

– Коли отримали перший урожай?

– У 2024 році я придбала у фахових виробників насіння 14 сортів перців і висадила в теплиці. Отримала гарний урожай. Це був неймовірний рік. Вони виглядають зовсім не так, як звичні перці: інше листя, форма.  Бувають заввишки  пів метра, а деколи  сягають і 2 метри. Я кожен сорт чекала — який він буде.

– Як ви працюєте в теплиці з такими «вогняними» перцями?

– Коли я заходжу в теплицю з дорослими перцями, то повністю закрита: маска, екран, дві пари рукавичок. Капсаїцин дуже летючий. Рукавичок вистачає хвилин на 40 — потім пече навіть через них. Якщо потрапив на обличчя — не можна вмиватись, буде ще гірше.

–  Яка основна складність вирощування?                                   

–  Їм потрібно більше тепла, світла, добрив. Треба формувати рослину, пасинкувати. Вони дуже чутливі, стресують, «не можуть відійти» після складних умов. А оскільки я веду органічне землеробство — несертифіковане поки що, але  не використовую хімію, гормони росту чи інші добавки. Звичайно, якби я додавала такі речі, урожай був би значно більший.

– Як обираєте сорти для вирощування?

– Спочатку обирала такі, щоб могли їсти як син, так і чоловік, бо він у мене теж полюбляє гостре. Та  коли отримала перший урожай, зробила з них соуси тощо,  фідбек і тепер саджаю ті, що більше подобаються «споживачам». Мені ж цікаво спробувати вирощувати різні. Кожен перець має свою унікальну форму: є у вигляді бусинок, дзвоників тощо. Всі вони дуже гарні і цікаві. На кущах  сяють, ніби їх хтось лаком покрив — дуже красиві, мов на картинці.

– Скільки сортів зараз вирощуєте?

– У минулому сезоні було 33 сорти, ще купила 11. У нас є спільнота  людей, які вирощують гострі перці, і ми вирішили обмінятись насінням. Сформували посилки і пересилаємо одне одному. У посилці ти береш насіння тих сортів, яких у тебе немає, і кладеш свої. І так вона подорожує по Україні. Думаю, що сортів у мене буде більше, бо свою посилочку я тільки чекаю.

АДРЕНАЛІН ТА ДОМАФІН

Текст  – Коли люди пробують такий гострий перець, то як потім реагують?

– Багатьом дуже пече. Я навіть збираю відгуки, як люди реагують. Одного разу  передала на день народження чоловіку в ЗСУ гострий перець. Хлопці, як це часто буває, почали змагатися, бо всі люблять їсти гостре. А ці перці мають особливу властивість: вони зморшкуваті, зі щільними перегородками — а саме в цих перетинках і насінні найбільше гостроти. То був перець сорту Scotch Bonnet (шотландський капелюх), який має 150−300 тисяч сковелів. Побратим чоловіка спочатку трішки відкусив і вирішив, що перець узагалі не гострий. І з’їв цілу перчину. Коли він її проковтнув, почервонів, у нього потекли сльози.  А коли вже міг говорити й дихати, сказав, що готовий язиком по асфальту пройтися, щоб перестало пекти.

– Ви куштували всі сорти, які вирощуєте?

 – Я всі не можу спробувати. Син пробує всі. Коли  пригощаю когось або продаю перці, то завжди питаю, що найгостріше людина вже куштувала,  щоб розуміти її «поріг» і рівень гостроти, до якого вона звикла. Починати потрібно з перців помірної гостроти – аби рецептори організму поступово підлаштувались. Гостра їжа дає адреналін, дофамін, людина відчуває ейфорію і все їй вдається. Аби підкреслити смак перців, я роблю соуси, джеми, цукерки, в’ялю та мариную. Беру певний сорт, додаю інгредієнти, даю поціновувачам пробувати, збираю відгуки і працюю далі.

– Бували дні, коли думали, що більше не будете цим займатися?

– Це мене тримає і я отримую від цього задоволення, від самого процесу, від того, що  можу, що  потрібна цій країні. Вважаю, що якщо ми будемо робити свою країну квітучою, то люди, які виїхали за кордон, захочуть повернутись. Якщо ми цього не  робитимемо – в руїни ніхто не захоче повертатись. Я бачу в цьому сенс свого життя.

– Яку пораду дали б тим, хто боїться гострого або змін у житті?

 – Починати з мінімального. Маленькими кроками. Якщо є справа, яка гріє душу, — не треба боятись. Коли є жага до знань — усе вийде.

– Яка ваша головна мета сьогодні?

–  Я бачу свій бізнес у переробці, колабораціях із фермерами, відкритому цеху. Моя мрія — вихід на міжнародний ринок, зокрема Японію. Щоб про Україну знали і щоб люди повертались додому.

Тамара Бєлкіна,

фото з архіву Олени Гож