Гривні виповнюється 20 років

Другого вересня 2016 року гривня як засіб розрахунку в незалежній Україні святкуватиме свій два­дцятирічний ювілей. З цієї нагоди Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького підготував для своїх відвідувачів подарунок – виставку «Ювілей гривні, або Розповіді про гроші на ювілеї гривні».

Від мушлі до банкнот

За словами директора музею Надії Капустіної, виставкова експозиція є своєрідним екскурсом у багатовікову світову історію грошових відносин. Дослідити еволюцію грошей в Україні можна від найпростіших засобів розрахунків – мушлів, наконечників стріл, намис­тин до сучасної продукції Банкнотно-монетного двору Національного банку України. Це паперові гроші, пам’ятні медалі, ювілейні та пам’ятні монети. До речі, впродовж 2016 року світ побачили 28 пам’ятних монет. Три з них присвячені 25-річчю незалежності України: з нейзильберу номіналом 5 грн., срібла – 20 грн. і золота – 250 грн. Від 17 серпня вони введені в обіг. Але виставкові експонати свідчать не тільки про фінансові та економічні перетворення. Вони є ще й відображенням низки переломних історичних моментів у житті держави, наприклад,  створення Української народної рес­публіки 1917-1920 років.  Автори виставки, наукові співробітники музею Наталія Степаненко та Анна Подолян зосередили увагу присутніх на церемонії відкриття на цікавій банкноті номіналом 100 гривень того періоду, створеної за ескізом графіка Георгія Нарбута в стилі українського бароко. На ній – зображення робітника й селянки. Дослідники вважають, що їхніми прообразами стали Григорій Сковорода та Леся Українка. На інших банкнотах і монетах можна побачити видатних діячів української історії та культури. Слід додати, що всі експонати, а їх понад 300, – із музейної колекції.

Грошові «стрибки»

Взагалі-то, «ювілярша» значно старша 20 років. У різні історичні епохи термін «гривня» означав мідяну монету, що становить 2,5 копійки, потім –  3. Срібна монета номіналом у 10 копійок дістала народну назву «гривеник», яка зберігалась і за часів СРСР. Від 18 липня 1917 року національною валютою став український карбованець, який «протримався» до прийняття 1 березня 1918 року Центральною Радою УНР закону про запровадження знову ж таки гривні, яка становила 1/2 карбованця. Та не довго вона панувала… Гетьман Скоропадський, який прийшов до влади у квітні того ж року, відновив карбованець у статусі основної грошової одиниці Української Держави. Залежно від номіналу, карбованці мали досить екзотичні назви: «лопатки», «раки» або «канарейки». У грудні 1918-го, після чергового переходу влади тепер уже до Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою гривня повернулась у відновлену УНР. У 1919-24 рр., уже на теренах Радянської України, провели грошову реформу. Як  наслідок – уведення в обіг радянського червонця (1, 6767 г золота) і встановлення курсу нового радянського карбованця, який становив 1/10 червонця. Це на довгі роки остаточно утвердило радянську валюту.

У статусі «незалежної»

Проголошення незалежності України дало «зелене світло»  запровадженню в державі повноцінної національної валюти. За традиціями доби Київської Русі і визвольного періоду 1917-1920 років нею мала стати гривня. Щодо на­зви розмінної монети, то перевагу віддали звичній копійці. Під час роботи над дизайном банкнот одне з головних питань було: кого на них зобразити? Безперечними лідерами виявились: Володимир Великий і Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Особистості Івана Мазепи і Михайла Грушевського викликали суперечки, та, врешті-решт, і вони прикрасили національну валюту. У 1992 році її перші зразки були виготовлені в Канаді за ескізами художників Василя Лопати та Бориса Максимова. Однак у державі в обіг ввели тимчасову валюту – купоно-карбованець. До 1995 року саме ця грошова одиниця  неодноразово ставала жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду. Зниження темпів інфляції у 1996 році, призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, нарешті, створили умови для запровадження гривні.

25 серпня 1996 року було оголошено Указ Президента України Лео­ніда Кучми «Про грошову реформу в Україні», яку провели майже одразу – від 2 до 16 вересня. У перший же день за встановленим курсом у гривні перерахували ціни, тарифи, зарплатню, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Упродовж цього ж періоду в готівковому обігу водночас використовувалися і гривні, і карбованці (з поступовим вилученням останніх). Після 16 вересня єдиним законним засобом платежу в Україні стала гривня.

Наталія Терентьєва, фото автора